Чому в 1918 р. Німці не встановили звичайного окупаційного режиму і допустили існування спочатку Центральної Ради, а потім - уряду гетьмана?

1. Українському уряду було легше організувати постачання з України продовольчих товарів та сировини. Вони вважа­ли, що місцеві органи влади їм допоможуть у цьому. Цен­тральна Рада брала на себе зобов'язання на міжнародному рівні достачати продовольство до Німеччини в обмін на до­помогу в боротьбі проти більшовиків.

2. Зберігаючи місцеву систему державного управління, німці використовували національні почуття українського народу.

3. Визнаючи факт існування української державності всупе­реч Росії, німці тим самим навмисно погіршували українсько-російські відносини.

4. Німці вважали, що коли залишаться місцеві (українські) органи влади в умовах окупаційного режиму, то вони змо­жуть добитися довіри місцевого населення, яке не буде їм чинити опір.

Боротьба проти гетьманського режиму

1. Відбувся загальноукраїнський страйк залізничників (ли­пень 1918р., 200тис. страйкарів).

2. Особливою активністю відзначалося селянство, яке не хотіло віддавати владі вирощений хліб і розгорнуло бороть­бу проти гетьманських і окупаційних військ.

3. Селянські виступи відбулися у Звенигородському і Тара-щанському повітах на Київщині, повстання охопило десят­ки тисяч селян (влітку 1918 p.).

4. Повстанська боротьба на Чернігівщині. Керував повстан­ням штаб на чолі з полковником М. Кропив'янським.

5. На Правобережжі повстанців налічувалося понад 40 тис. чоловік. Селянські загони були добре озброєні, вони мали кулемети та гармати.

6. Повстанський рух на КатериноСлавщині та в Північній Таврії, який мав анархістське забарвлення. Виник він у ра­йоні Гуляйполя Олександрійського повіту під керівництвом Н. Махна.

Повстанці виступали за відновлення радянської влади, але їхнє розуміння рад мало свої особливості: ці органи у всьому мали бути підзвітними місцевому населенню і повністю ви­значати політику на місцях без будь-якого впливу центру.

Висновки

• Жорсткий окупаційний режим, установлений німецько-австрійським військовим командуванням, викликав у населення невдоволення.

• Характерна опозиційність усіх політичних сил і в місті, і в селі гетьманському режиму.

190

194

А нулювання Брестського миру і новий наступ військ РСФРР на Україну

11 листопада 1918 р. Раднарком РСФРР видав директиву про надання військової допомоги трудящим України силами дивізій, сформованих у нейтральній зоні на те­риторії РСФРР. Утворено Укрреввійськраду, до якої уві­йшли В. Антонов-Овсієико, В. Затонський, Й. Сталін, Г. П'ятаков.

13 листопада 1918 р. Після поразки Німеччини в Першій світовій війні більшовики розірвали Брестську мирну угоду, укладену між РСФРР та державами Четверного союзу. РСФРР зняла з себе зобов'язання не втручатися у внутрішні справи України і розпочала наступ в Укра­їну. В Україну наступали війська під командуванням В. Антонова-Овсієнка.

28 листопада 1918 р. Більшовицький керівний центр затвер­ див Тимчасовий робітничо-селянський уряд України в м. Суджа Курської губернії. Його очолив Г. П'ятаков, а згодом — X. Раковський.

Члени уряду:

В. Каверін, Артем (Ф. Сергеев), К. Ворошилов, В. Затон­ський, Є. Квірінг, Ю. Коцюбинський, М. Подвойський, О, Шліхтер.

29 листопада 1918 р. Маніфест Тимчасового робітничо- селянського уряду про відновлення влади рад в Україні.

Грудень 1918 р. Під приводом надання допомоги робітни­кам і селянам України, які повстали проти гетьман­щини, радянські війська розпочали наступ на Харків і Київ, прикриваючись маріонетковим Тимчасовим робітничо-селянським урядом (l-ша і 2-га повстанські дивізії, утворені з партизанських загонів у «нейтраль­ній зоні»).

Розпочалася Друга війна Радянської Росії проти Української

Народної Республіки.

Грудень 1918 р. 1 -ша повстанська дивізія просувалася на пів­денний захід, щоб захопити Чернігів і Київ, 2-га дивізія наступала на Харків.

Утворення Директорії

(існувала в Києві та на більшій частині території України 1,5 місяця)