План уроку

1. Вплив Першої світової війни на економічне життя краю

2. Вплив Першої Світової війни на соціальне життя краю.

3. Жителі краю — учасники Першої світової війни.

4. Події Української революції на території краю.

5. Ставлення до політичних подій.

6. Руйнація традиційного способу життя.

Самостійна робота учнів

1. Учні збирають матеріал з таких тем:

• економічне життя краю в роки Першої світової війни;

• соціальне життя населення краю;

• жителі краю — учасники Першої світової війни;

• події Української революції на території краю;

• діячі науки, літератури, мистецтва краю в першій чверті XX ст.

2. На основі зібраних матеріалів готують повідомлення.

3. Готують карти, схеми, таблиці, діаграми.

Урок 3. Воєнно-політичні події 1918—1921 pp. у рідному краї

План уроку

1. Вплив військово-політичних подій 1918 — 192Ґ pp. на ста­новище в краї. '■'■.,

2. Зміни влади, перерозподіл власності та ставлення насе­лення до цих процесів.

3. Повсякденне життя мешканців краю.

4. Особливості культурних процесів.

5. Внесок діячів культури краю в розвиток вітчизняної куль­тури.

Завдання

1. Які твори художньої літератури розповідають про події 1918-1921 pp.?

2. З'ясуйте у ваших батьків, як відзначилися події 1918— 1921 pp. на предках вашої родини.

3. Складіть таблицю «Наука і культура в нашому краї у 1918-1921 рр.>;

Наші земляки - ді-	У якій галузі і чим вони	Джерело,
ячі науки і культури	відзначилися	з якого ви про це дізналися

4. Можливий такий варіант складання таблиці:

Основні напрями розвитку культури

Події та постаті культурного життя

282

283

Т ема. Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921—192S pp.)

Внутрішнє і міжнародне становище

Внутрішнє становище

1. На початку 20-х років більшовицьку владу остаточне встановлено в Україні. Економіка була фактично зруйно­вана. Збитки, спричинені воєнними діями й постійними змінами влади становили 10 млрд крб. ;

2. Промислове виробництво скоротилося в 10 разів порів­няно з 1913 p., а в деяких галузях ще більше. Так, вироб­ництво сталі становило лише 1,7% довоєнного рівня, ма­шинобудівної промисловості - 4%. З 57 домен працювала лише одна. Повністю знишено 4тис.'км залізничного по­лотна, не працювали чорноморські порти.

3. 1922 р. З 11 тис. підприємств в Україні працювало лише 2552, чисельність промислових робітників скоротилася наполовину.

У містах панували безробіття, злидні, голод, бандитизм, безпритульність.

4. У тяжкому стані було сільське господарство. Воєнно-комуністичні принципи господарювання при­ звели до економічного занепаду і кризи.

Більшість населення вороже ставилася до політики „во­єнного комунізму".

5. Наприкінці 1920 р.. — на початку 1921 р. більшовицька партія знову зіткнулася з масовим опором її політиці ко­ муністичного будівництва.

На той час у складі повстанських формувань на території України налічувалося 40 тис. душ. До 1921 р. продовжував боротьбу проти радянської влади Н. Махно.

6. На підприємствах Харкова, Катеринослава, Києва, Оде­ си виникали страйки, де поряд з економічними вимогами ставилися й політичні - «ради без більшовиків».

7. Виробник втратив зацікавленість у наслідках своєї праці. Запровадження у березні 1921 р. нової економічної полі­ тики сприяло економічному зростанню.

Таким чином, більшовицький режим, зазнавши невдач у соціально-економічному експерименті за часів „воєнно­го комунізму", вимушений був вдатися до непу У 1926 р. виробництво в основному досягло довоєнного рівня.

8. Вчені-економісти В. Доброгаєв і М. Волобуєв дослідили й описали явища, які стали наслідком централізаторської політики і вели до нової економічної залежності від Мо­ скви. В. Доброгаєв за даними 1924 — 1927 pp. встановив, що до загальносоюзного бюджету відраховують коштів значно більше, ніж за часів Російської імперії.

В. Волобуєв у статті „До проблеми української економі­ки" довів, що Україна залишалася колонією Росії.

Міжнародне становище

На міжнародній арені Україна на початку 20-х років вела активну зовнішню політику.

Протягом 1920 — 1922 pp. УСРР допускали до контактів з іншими країнами під контролем Наркомату закордонних справ, щоб нейтралізувати за кордоном місії емігрантсько­го уряду У HP.

1. X. Раковський створив наркомат зовнішньої торгівлі й домігся від центральних відомств згоди на забезпечення іс­тотної самостійності його роботи.

2. УСРР уклала власні торговельні угоди з Австрією, Німеч­чиною, Чехо- Словаччиною'.

3. Наприкінці 1921 р. торговельні представництва України працювали в Берліні, Гамбурзі, Варшаві, Римі, Відні, Празі, Константинополі. •

4. Україна підписала низку міжнародних договорів:

285

• 1 4 лютого 1921 р. Представники УСРР Ю. Коцюбин­ський та Ф. Кон підписали перший мирний договір ра­дянської України з Литвою.

• 18 березня 1921 р. Укладено Ризький мирний договір з Польщею, згідно з яким державним кордоном сторони визнали лінію фактичного розмежування на початку радянсько-польської війни.

• 1921р. Встановлено дипломатичні відносини з Латвією та Естонією.

• Квітень 1921 р. У Берліні укладено угоду між Україною та Німеччиною про обмін військовополоненими та ін­тернованими громадянами.

• 2 січня 1922 р. Україна підписала договір про дружбу і братерство з Туреччиною.

5. На Генуезькій конференції 1922 р. X. Раковського вклю­чено до складу російської делегації.

6. У квітні Г922 р. під час роботи конференції укладено Рап-пальську угоду між Росією та Німеччиною, а восени цього самого року дію угоди було поширено на Україну та інші радянські республіки.

7. Наприкінці 1922 р. — на початку 1923 р. Україна разом з Росією та Грузією у складі єдиної делегації взяла участь у роботі Лозаннської конференції, де обговорювалися пи­тання про режим чорноморських проток.

8. Представники УСРР були учасниками більш як 60 між­народних договорів.

Після утворення СРСР (грудень 1922 р.) керівництво зо­внішньою політикою перейшло до верховних органів СРСР. На початку 1923 р. дипломатичні й закордонні представництва УСРР було ліквідовано.

Утворення СРСР

Державний статус України в 1921 — 1922 pp.

Відповідно до Конституції 1919 р. Україна вважалася не­залежною державою.

Україна у 1921 — 1922 pp. мала атрибути державності (столицю, органи влади та управління, власну конститу­цію, державну символіку, видавала республіканські закони і стежила за їх виконанням), шо було зумовлено прагненням більшовиків послабити суперечності з визвольним рухом пригноблених народів колишньої Російської імперії.

Проте суверенітет республіки був дуже обмеженим. Роль центру відігравала Російська Федерація, яка контролювала Україну за допомогою трьох сил:

• Комуністичної партії, складовою частиною якої була КП(б)У;

• Червоної армії;

• ЧК — каральними органами (надзвичайними комісія­ми для боротьби з контрреволюцією).

З середині 1919 р. здійснювалося централізоване управ­ління з Москви обороною, народним господарством, фі­нансами, транспортом, працею, поштою і телеграфом. Склався воєнно-політичний союз республік (Росії, України, Латвії, Литви й Білорусії).

1920 р. У Москві підписано з X. Раковським договір про воєнний і господарський союз з РСФРР. Проголошувалося об'єднання сімох наркоматів:

• військових і морських справ,

• ради народного господарства,

• зовнішньої торгівлі,

• фінансів,

• праці,

• шляхів сполучення,

• пошти і телеграфу.

287

П одібні договори укладено й з іншими формально неза­лежними республіками. Так виникла договірна федерація.

У практичній діяльності центральні органи перестали зважати на республіки як незалежні держави. Це викликало невдоволення місцевих республіканських керівників, що прагнули бути вільними у своїх діях стосовно російських чиновників, які намагалися контролювати кожен їх крок.

З ініціативи X. Раковського ЦК КП(б)У в березні 1922 р. звернувся до ЦК РКП (б) з пропозицією конкретизувати від­носини між РСФРР і УСРР у межах договірної федерації.

Утворення СРСР Взято курс на утворення єдиної соціалістичної

держави.

Об'єктивні умови утворення СРСР

1. Між радянськими республіками існували тісні економіч­ні зв'язки ще з часів Російської імперії.

2. Існувала єдина транспортна система.

3. Усі радянські республіки мали одинакову політичну сис­тему, яка характеризувалася монопольною владою партії більшовиків.

4. Усі радянські республіки, крім РСФРР, не мали своїх вій­ськових сил, щоб убезпечити радянську владу на місцях.

5. Наявність золотого запасу Росії.

Плани об'єднання радянських республік

1. План автономізації. Розроблений Й. Сталіним. Передбачав входження республік у Російську Федерацію на правах автономії.

Це означало ліквідацію самостійності республік. Цей план підтримували Ф. Дзержинський, С Орджоні-кідзе.

2. План конфедерації. Утворення союзу суверенних дер­ жав, які повністю зберігають незалежність і створюють об'єднані органи для координації дій.

Цей план підтримували X. Раковський та М. Скрипник. У 1923 р. це послугувало підставою для звільнення X. Ра­ковського з посади уряду УСРР. Після цього уряд очолив В. Я. Чубар.

3. План федерації. З ним виступив В. Ленін.

Суть плану полягала в тому, щоб усі радянські республіки, серед них і Російська Федерація, ввійшли на однакових правах у нове державне об'єднання — Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Створено комісію для підготовки проекту вдосконалення фе­деративних відносин.

Склад комісії Голова — В. Куйбишев. Члени комісії. Г. Орджонікідзе, X. Раковський, Г Сокольников, Й. Сталін.

Представники національних республік (Україну пред­ставляв голова ВУЦВК Г. Петровський). Усі члени комісії, за винятком X. Раковського, були при­хильниками "автономізації" республік. Грудень 1920 р. — грудень 1922 р. Формувалася «договірна федерація».

УСРР та інші радянські республіки підписали з РСФРР (Російською Федерацією) цілу низку дого­ворів про воєнний та господарський союз. Москва поступово брала під свій контроль політич­не й економічне життя республік. Грудень 1922 р. — травень 1925 р. Остаточне утворення . СРСР.

289

З О грудня 1922 p. Всесоюзний з'їзд Рад у Москві, на яком; прийнято Декларацію та Договір про утворен ня Союзу Радянських Соціалістичних Республії (СРСР). Остаточні тексти них документів з урахуванням заува­жень і пропозицій союзних республік мав затвердити на­ступний з'їзд рад. Утворено комісію для підготування оста­точних документів. До складу СРСР увійшли:

• Російська Федерація;

• Українська СРР;

• Білоруська СРР;

• Закавказька Федерація (створена у березні 1922 р.) в складі трьох закавказьких республік: Грузії, Вірменії,

' Азербайджану.

Столиця нової держави — Москва.

Перший союзний уряд очолив В. І. Ленін.

Обрано ЦВК СРСР, який очолювали чотири голови —

представники республік:

• від України — голова ВУЦВК Г. Петровський;

• від РСФРР - М. Калінін;

• від Білорусії — А. Черв'яков;

■ *від Закавказької Соціалістичної Федеративної Респу­бліки — Н. Нариманов. Січень 1924р. Затверджено першу Конституцію СРСР, а Со­юзний договір так і не було підписано. Травень 1925р. IX Всеукраїнський з"їзд Рад затвердив но-'. вий текст Конституції України, шо законодавчо за­кріплювала входження республіки до складу СРСР. Конституція зафіксувала утворення у складі УСРР Мол­давської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (1924 р.) і нового адміністративно-територіального поділу республіки:

• замість повітів і волостей утворено округи і райони;

• у 1925 р. ліквідовано губернії і встановлено триланкову систему управління (центр - округ —район).

Утворено 41 округ, 706 районів.

У місцях компактного проживання національних груп існу­вало 12 національних районів і 538 сільських рад — болгарських, грецьких, єврейських, німецьких, польських, чеських тощо,

Статус УСРР у складі Радянського Союзу

З утворенням СРСР міжнародно-правовий статус Укра­їни змінився.

Фактично вона стала автономним утворенням у складі Радянської Росії.

Проте УСРР стала національно-територіальним утво­ренням з власними, хоча й умовними кордонами і своїм, хоч і з обмеженими компетенціями, державним апаратом.

Незважаючи на гарантоване законом право вільного ви­ходу України із Союзу, воно було лише на папері, а неза­лежність України була формальною. Влада на всій території СРСР належала верхівці комуністичної партії.

Впровадження непу в Україні Голод 1921-1923 pp.

Причини голоду

1. Післявоєнна розруха.

2. Скорочення посівних площ та виробництва сільськогос­подарської продукції через незацікавленість селян у ре­зультатах праці.

3. Примусове вилучення радянською владою хліба у селян внаслідок політики «воєнного комунізму".

4. Антиукраїнська політика центру. Директиви з центру глибоко суперечили національним інтересам України. Замість того, щоб спрямувати надлишки хліба у спусто­шені райони (з Лівобережжя і Правобережжя, де урожай виявився непоганим), українська радянська влада від­правляла їх за межі України:

291

• 1 3,5 млн пудів українського зерна у 1922 р. продано за кордон:

• від серпня 1922 р. до січня 1923 р. з України у промис лові центри Росії та інші республіки вивезено 9 млн пу дів зерна.

5. Посуха та неврожай у південних і степових районах Укра­їни.

Голодом було охоплено території України з населення,^ до 5,6 млн осіб, шо становило 25% усього населення Укра­їни.

Для боротьби з голодом радянський уряд почав конфіс-ковувати церковні цінності.

Потерпілому від голоду українському населенню допо­магали міжнародні організації:

• Американська адміністрація допомоги (АРА);

• Крайовий комітет допомоги голодній Україні у Львові;

• Комітети у Відні, Празі, Берліні;

• фонд Нансена;

• Міжнародний комітет робітничої допомоги (створений Комінтерном) тощо.

Голод забрав життя майже 1,5 млн людей.

Нова економічна політика

Березень 1921 р. X з'їзд РКП(б) прийняв рішення про за­провадження нової економічної політики.

Нова економічна політика була спробою більшовицької пар­тії зосередити у своїх руках політичну владу, пере­йти від командно-адміністративних методів управ­ління економікою, які застосовувати в роки воєн­ного комунізму, до ринкових механізмів.

Причини запровадження нової економічної політики

1. Завершення громадянської війни на території України.

2. Незадоволення політикою воєнного комунізму.

3. Економічна криза (розруха, закриття підприємств, зни­ження виробництва).

4. Політична криза (селянські повстання, страйки робітни­ків, виступи в армії і на флоті).

5. Політична та економічна ізоляція більшовиків на міжна­родній арені.

Заходи непу

Сільське господарство

1. Заміна продовольчої розкладки продподатком, який був меншим, ніж розкладка. •

2. Селяни могли вільно реалізувати надлишки виробленої продукції.

Це створювало економічні стимули для розвитку сільського господарства.

3. Дозвіл на оренду землі.

4. Дозвіл на використання найманої праці.

5. Розвиток різних форм кооперації (кредитної, збутової, продовольчої тощо).

Промисловість

1. Систему главків було ліквідовано. Об'єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок.

2. Продаж у приватну власність дрібних та частини середніх підприємств. ^N

"3. Дозвіл на оренду та найману працю.

4. Замість «зрівнялівки» в оплаті праці запроваджувала­ ся система відрядної оплати, яка враховувала кількість та якість праці, а отже відновлювалися матеріальні стимули виробництва.

5. Скасування загальної трудової повинності.

6. Залучення іноземного капіталу для відродження промис­ловості й дозвіл на іноземні концесії.

Фінанси та торгівля

1. Поновлення вільної торгівлі.

2. Уведення державних податків, платні за комунальні по­слуги, транспорт.

3. Заміна натуральних форм оплати праці грошовою, вве­дення в обіг грошей - червінців, забезпечених дорогоцін­ними металами й цінними паперами. .

292

293

В провадження непу в Україні

1. До 1923 р. більшовикам вдалося припинити масові анти комуністичні виступи на території УСРР.

2. У роки непу відмінялася грабіжницька політика держа ви стосовно виробника. Раднарком УСРР установив н 1921 р. продподаток в обсязі 117 млн пудів замість прод розкладки на цей період 160 млн пудів.

3. Передано в оренду приватним особам понад 5 тис. дріб них і середніх підприємств.

4. Ліквідовано главки і створено 78 трестів: З союзних,

21 республіканський, 54 губернських.

5. На правах концесій 65 підприємств було здано іноземним підприємцям (в. основному підприємства гірничої та де­ревообробної промисловості).

6. Впровадження нової економічної політики позитивно вплинуло на розвиток усіх галузей народного господар­ства. За планом ГОЕЛРО (1920 р.) розпочалося спору­дження в Україні.декількох електростанцій: Штерівської та ЧугуєвськоїДРЕС, Дніпровської ГЕС.

7. За умов непу швидко розвивалися українська промисло­вість і сільське господарство. У 1925 р. вони за основними показниками зрівнялися з 1913 роком, а в деяких галузях навіть перевищили його.

Наприкінці 20-х років неп було згорнуто, оскільки така політика не вписувалася в сталінську модель соціально- економічних відносин. Вона вступала у протиріччя з інтер­ есами адміністративно-командної системи, на чолі якої пе- ребувала більшовицька партія.

Життя населення в роки непу Економічне

Стабілізувалося економічне життя в Україні.

Нова політика дала можливість подолати економічну

кризу. Повністю відбудовано промисловість, а промислове виробництво зросло вдвічі проти 1913 р. Розпочато рекон­струкцію старих та будівництво нових підприємств.

Селянство подолало дореволюційний рівень виробни­цтва сільськогосподарської продукції. Швидко відбудову­валося сільське господарство. Суттєво збільшилося вироб­ництво зерна в Україні уже в перший рік непу: з 227 млн пу­дів у 1921 р. до 637 млн у 1922 р. Швидко зростав товарообіг у торгівлі.

Щодо аграрних перетворень, то їх було завершено в українському селі до 1923 р. , а відбудова сільського госпо­дарства завершилася до 1925 р.

Селянські господарства збільшилися за рахунок помі­щицьких і церковних земель. У власності селян перебува­ло 92% земельного фонду України. Селянські господарства сплачували податки диферегшійно: бідняцькі— 1,2%;

середняцькі - 3,5%;

заможні - 5,6%.

З 1924 р. селяни сплачували податок грішми після за­ вершення грошової реформи. Це дало можливість державі за одержані гроші формувати хлібний фонд закупівлями з ринку. '

85% селрнських господарств було об'єднано в коопера­тиви.

У квітні 1921 р. створено єдину систему с поживної коо­перації, яка здійснювала заготівлю і збут продукції.

У жовтні 1921 р. з'явилася ще одна форма кооперації — сільськогосподарська. Посилювала роль виробничої коопе­рації, яка займалася переробленням сільськогосподарської продукції, машинно-тракторним обслуговуванням, меліо­рацією, забезпеченням посівним матеріалом тощо.

Розвиткові сільського господарства сприяла кредитна кооперація селян. Сформовано мережу сільськогосподар­ського кредиту, яка складалася з Укрсільбанку, місцевих фі­лій та величезної кількості кредитних товариств.

С оціальне

Стабілізувалося соціальне життя в Україні.

З відбудовою промисловості, транспорту і зв'язку підви щувалася заробітна плата робітників, поліпшувалося їхн< матеріальне становище.

Виробництво предметів народного споживання у 1927 р сягнуло довоєнного рівня.

Значно зріс життєвий рівень населення.

На території України діяло 75 тис. приватних торговю закладів.

Приватний капітал контролював 75% роздрібного това­рообігу.

Існувало розшарування суспільства, з'явилося безробіт­тя, безпритульність, що спричиняли зростання соціальної напруги в суспільстві.