Висновок

Скориставшись тим, що у Східній Україні точилася тяжка і кровопролитна громадянська війна, західноукраїнські землі захопили Польща (Галичину), Чехо-Словаччина (Закарпат­тя), Румунія (Північну Буковину і Північну Бессарабію).

Запровадження радянської державності та її характер

Навесні 1919 р. на переважній частині України встанов­лено радянську владу.

У 1919 р. радянська влада в Україні проіснувала сім мі­сяців.

Християн Раковський (Кристю Станчев)

(1873-1941)

Видатний політичний і державний діяч УСРР, професій­ний революціонер, болгарин, виходець із Румунії. Кристю Станчев у 14-річному віці присвоїв собі прізвище Раков­ський на честь свого родича поета Георгія Раковськогр,

224

225

я кий три десятиріччя боровся з поневолювачами і помер у вигнанні 1867 р.

X. Раковський став революціонером у 15-річному віці.

Навчався у гімназії Варни, але був відрахований як ва­тажок учнівського бунту. Через рік юнак влаштувався в гімназію містечка Габрово, де організував роботу соціаліс­тичного гуртка, за що його вигнано і звідти. Перебрався до Женеви, вступив на медичний факультет університету.' У Женеві створив гурток болгарських студентів-соціалістів. У 1891 — 1892 pp. взяв активну участь у створенні Болгарської соціалістичної партії, а в середині 1893 р. представляв її на конгресі II Інтернаціоналу в Цюріху. ,

Восени 1893 р. вступив до Берлінського університету, але за активну революційну діяльність був висланий із країни. Продовжив навчання в університеті Цюріха, а потім у Нансі у Франції.

Деякий час працював лікарем у Франції у містечку Больє.

У зв'язку зі смертю батька у квітні 1903 р. перебрався до Румунії, ставши власником маєтку.

За активну революційну діяльність румунська влада нео­дноразово заарештовувала X. Раковського, а також висила­ла з країни.

Лютнева революція 1917 р. застала X. Раковського в тюр­мі в Яссах, з якої його звільнили російські солдати 1 травня 1917 р. Він вирушив до революційного Петрограда. Після жовтневого перевороту в Петрограді X. Раковський запро­понував свої послуги урядові Леніна.

В. Т. Ленін запропонував на посаду голови уряду радян­ської України X. Раковського, а в березні 1919 р. його обра­ли членом ЦК РКП (б).

Під тиском денікінців і військ УНР на чолі з С. Петлю­рою червоноармійці наприкінці серпня 1919 р. залишили Київ, а незабаром і всю Україну. X. Раковський виїхав до Москви, де майже півроку очолював політуправління рев-військради.

Наприкінці 1919 р. — на початку 1920 р. Україна знову опинилася під контролем більшовиків. Поновилася робо-

та Раднаркому УСРР на чолі з X. Раковським. Становище X. Раковського в Україні було міцним, доки в центральному керівництві були при владі В. Ленін і Л. Троцький. Коли ж В. Ленін через хворобу почав відходити від справ, а головну роль став відігравати Й. Сталін, X. Раковський втратив під­тримку.

Конфлікт між ним і Й. Сталіним спалахнув у 1922 p., коли генсек вирішив ліквідувати незалежний статус націо­нальних республік та утворити СРСР. .

У квітні 1923 р. на XII з'їзді РКП (б) X. Раковський заявив, що союзне будівництво пішло хибним шляхом, і наполягав, щоб у московських наркоматів відібрали 9/10 їхніх прав і повноважень і передали національним респу­блікам.

X. Раковського відкликали з України й перевели на ди­пломатичну роботу, призначивши замість Л. Красіна радян­ським представником у Лондоні. На дипломатичній робо­ті він працював до 1927 р. У січні 1928 р. його заслали до Астрахані, де він працював на скромній посаді консультан­та в окружному плановому відділі.

Заарештували X. Раковського 31 грудня 1936 р. Він про­ходив у сфабрикованій справі «антирадянського право-троцькістського блоку» разом із М. Бухаріним, О. Риковим та іншими видатними діячами. Засудили X. Раковського до 20 років ув'язнення.

11 вересня 1941 р. з наближенням гітлерівців до Орла всіх політичних в'язнів місцевої тюрми розстріляли. Серед них був і Християн Раковський — людина унікальної долі.

Білий та червоний терор

Терор — особлива форма політичного насильства, якому

притаманна жорстокість, цілеспрямованість. Терор завжди був знаряддям тих політичних режимів, які не мали масової підтримки населення.

226

227