Вимоги Раднаркому Росії

1. Раднарком заявляв про визнання Української, Народної Республіки, але більшовицької, а це означало, що Цен­тральна Рада повинна визнати радянську владу і самороз-пуститися.

2. Припинити роззброєння червоногвардійських загонів в Україні і повернути їм зброю.

3. Негайно припинити формування української армії. Відмовитися від спроб перетворити Південно-Західний фронт на Український з підпорядкуванням його Центральній Раді.

4. Не пропускати через Україну антибільшовицькі війська до Росії,

5. Сприяти більшовицьким військам у справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням на Дону.

6. Пропускати більшовицькі війська через Україну на Пів­денний фронт.

156

157

У льтиматум закінчувався прямою погрозою: у разі непри­йняття цих вимог протягом 48 годин Раднарком вважатиме Центральну Раду у стані відкритої війни проти радянської влади в Росії й Україні.

Голова Генерального секретаріату В. Винниченко і гене­ральний секретар з національних справ О. Шульгін відпові­ли Р.аднаркому одразу: всі його вимоги відхилялися. Ульти­матум кваліфікували як грубе втручання у внутрішні справи України. Було вирішено припинити транспортування хліба на північ і негайно організувати власну грошову систему. Незабаром до обігу надійшли 100-карбованцеві купюри українських грошей.

Ультиматум став приводом для першої радянсько-україн­ської війни.

Всеукраїнський з'їзд Рад

Спочатку розпочав свою роботу v Києві 4-6 (17-19) грудня 1917 р."

Із 2,5 тис. делегатів більшовиків було мало

(трохи більше 100)

Тому з'їзд засудив ультиматум Раднаркому й ухвалив резолю

цію про підтримку Центральної Ради.

Розуміючи, шо події розвиваються не так, як хотілося біль­шовикам, більшовики разом з лівими есерами, деякими українськими соціал-демократами та кількома безпартій­ними (всього 127 осіб) на чолі з В. Затонський залишили Всеукраїнський з'їзд рад у Києві та переїхали до Харкова, де приєдналися до з'їзду рад Донецько-Криворізького басей­ну і проголосили себе 1-м Всеукраїнським з'їздом рад.

Харківський з'їзд рад

(11-12 (24-25) грудня 1917 р.)

Було лише 200 делегатів, які представляли 89 рад з-понад наявних в Україні майже 300 рад

1. Проголосив встановлення радянської влади в УНР.

2. Україну проголошено Республікою рад робітничих, сол­датських і селянських депутатів із поширенням на неї чин­ності ленінських декретів.

3. Розпорядження Центральної Ради і Генерального секре­таріату скасовувалися.

4. Обрав Центральний виконавчий комітет рад України у складі 41 особи (35 більшовиків, 4 лівих есери, 1 лівий укра­їнський есер, 1 меншовик-інтернаціоналіст).

5. Головою ЦВК обрано лівого українського соціал- демократа Ю. Медведева, якого з березня 1918 р. заступив В. Затонський.

6. ЦВК затвердив перший радянський уряд України - На­ родний секретаріат, до складу якого увійшли:

Сергій Бакинський (єврей) - міжнародні справи;

Євгенія Бош (німкеня) - внутрішні справи;

Володимир Затонський (українець) - освіта;

Федір Сергеев (Артем) (росіянин) - торгівля і промис­ловість;

Микола Скрипник (українець) - праця;

Емануїл Лугановський (єврей) - продовольчі спрдви;

Володимир Ауссем (фламандець) - фінанси;

Євген Терлецький (українець) - земельні справи;

Василь Шахрай (українець) - військові справи;

Володимир Люксембург (німець)'— юстиція;

Георгій Лапчинський (українець) - керівник справ На­родного, секретаріату. Усі члени уряду - більшовики, лише Є. Терлецький -український лівий есер.

Кілька місяців уряд не мав голови. На його засіданнях го­ ловувала Є. Бош. ■

Згодом на чолі уряду став М. Скрипник (цю посаду він обіймав з березня по квітень 1918 р.). 7. Контроль за діяльністю уряду здійснював надзвичайний комісар України, призначений більшовиками з Петрограда, -Т Орджонікідзе (Серго).

158

159

П орушуючи правові норми, як і в Росії, більшовицька мен­шість проголосила владу над більшістю. Це підтвердили і вибори до Українських Установчих зборів, що відбулися наприкінці 1917 р.: із 172 депутатських місць більшовики здобули лише 34. Новостворений більшовицький уряд негайно:

• поширив в Україні чинність декретів Раднаркому;

• скасував закони й розпорядження Центральної Ради; •звинуватив Центральну Раду в антинародній, дрібно­буржуазній політиці;

• дозволив вивозити хліб з України до Росії.

Боротьба більшовиків із УЦР

(Перша радянсько-українська війна)

Передумови війни Радянської Росії проти УНР

• Невдоволення керівництва Радянської Росії самостій­ ною політикою Української Центральної Ради, праг­ ненням її до створення власної державності.

•Дії Центральної Ради щодо рішучої відсічі спробам встановлення більшовицької влади в Україні.

• Несприйняття Маніфесту до українського народу з уль­тимативними вимогами до Української ради, підписа­ного В. І. Леніним і Л. Троїцьким, членами Центральної Ради та Генерального секретаріату.

• Проголошення з'їздом Рад у Харкові встановлення ра­дянської влади в Україні, створення радянського уряду в Україні — Народного секретаріату.

•Звернення Народного секретаріату до Раднаркому Ро­сії з проханням про військову допомогу, що послужило приводом для захоплення українських територій.

• Розкол українського суспільства внаслідок існування на території України двох українських держав із власними законодавчими і виконавчими органами.

1. 5 грудня 1917 р. Раднарком Росії ухвалив «вважати Цен­тральну Раду у стані війни з нами».

2. Для керівництва воєнними діями створено комісію \ складі В. Ульянова (Леніна), Й. Сталіна, Л. Троцького.

3. Командувачем військ Раднаркому у війні з УНР за­тверджено наркома військових справ Росії В. Антонова-Овсієнка.

4. У Гомелі, Брянську, Бєлгороді для стрімкого наступу на Україну з півночі готувалися загони солдатів, моряків, чер-воногвардійців.

5. 8 (21) грудня 1917 р. Озброєні артилерією та підтримані бронепоїздами радянські війська раптовим ударом із Бєл­города захопили Харків.

6. Харків було перетворено на головний радянський центр в Україні.

7. У Харкові створено штаб із боротьби проти контрреволю­ції на півдні, начальником якого призначено підполковни­ка М. Муравйова.

8.12 грудня 1917 р. До Харкова з Росії прибув загін червоно-гвардійців кількістю 12 тис. осіб. Тут розпочалося форму­вання штабу радянських військ Південного фронту на чолі з В. Антоновим-Овсієнком.

9. Наступ на Україну розгорнули три армії радянських військ під командуванням М. Муравйова (лівого есера), Р. Березі- на (більшовика), І. Кудинського (есера-максималіста).

10. Більшовики захопили Катеринослав, Одесу, Миколаїв. Херсон, Маріуполь, майже всю Лівобережну Україну.

Центральна Рада вжила таких заходів:

• 15 грудня 1917 р. Генеральний секретаріат створив для організації відсічі Особливий комітет з оборони Украї­ни (Є. Порш, С Петлюра, В. Єшенко).

• 18 грудня 1917 р. Полковника Ю, Капкана призначено командувачем усього українського війська.

■ 26 грудня 1917 р. Прийнято постанову про створення на засадах добровільності та оплати армії УНР. Ці заходи не дали бажаних результатів.

160

16.1

4 січня 1918 p. Розпочався загальний наступ більшовицьких військ на Київ під командуванням колишнього пол­ковника царської армії М. Муравйова.

Сили сторін, що діяли в Україні

Більшовики. Діяли регулярні військові частини (60 тис. матросів і червоногвардійців)/ під командуванням В. Антонова-Овсієнка. Вони зосередилися на головних стратегічних напрямках, основним серед яких був київ­ський. Більшовики діяли швидко і рішуче. Центральна Рада. Український гайдамацький кіш Слобідської України (15 тис. вояків), яким командував С Петлюра. Галицько-буковинський курінь Січових стрільців під ко­мандуванням Євгена Коновальця.

Підрозділи генералів Удовиченка, Сільського, Ковенка та ін.

Збройні формування Центральної Ради були розпоро­шені по всій Україні.

Бій під Кругами

(16 (29) січня 1918 р.)

Спробу зупинити радянські війська здійснив загін сту­дентів, військових курсантів, гімназистів-старшокласників (650 душ) під Крутами (між Ніжином і Бахмачем). Російські більшовицькі війська, які виступали проти них, мали май­же десятикратну перевагу у живій силі.

Без будь-якої військової підготовки погано озброєні юнаки під керівництвом сотника В. Омельченка вируши­ли на фронт. Вони стійко трималися. Маючи багаторазову перевагу в чисельності й озброєнні, червоні банди зім'яли оборону і знищили багатьох.

Деякі історичні джерела свідчать, що:

260 київських студентів і гімназистів загинули;

28 потрапили в полон та були закатовані;

4 вивезли на допити до Харкова, і доля їх невідома.

Ті, хто врятувався, спромоглися розібрати залізничну колію. Героїчні захисники Крутів своє завдання виконали і на кілька днів затримали радянські війська, які наступали на Київ.

Бій під Крутами ввійшов у історію України як символ національної честі, як трагічна сторінка боротьби за неза­лежну Україну.

17 березня 1918 p., коли більшовики залишили Київ, а до столиці знову прибула Центральна Рада, тіла 27 юнаків, які загинули в бою під Крутами, було перевезено до Києва і перепоховано на Аскольдовій могилі.

Збройне повстання у Києві

(16 (29) січня 1918 р.)

16 (29) січня в самому Києві більшовики підняли по­встання, яке підтримала частина робітників «Арсеналу», за­лізничних майстерень, Південноросійського заводу. Після п'ятиденних боїв «Арсенал» узяли штурмом війська Цен­тральної Ради. Більшість його захисників відступили^-. По­над 200 робітників, які прикривали відхід, розстріляно. За­гальні втрати повстанців — понад 1000 душ.

Отже, арсенальці та інші робітники відкрито виступи­ли проти Центральної Ради і сприяли поразці її військ, що обороняли Київ.

Вступ військ Муравйова до Києва

Заволодівши лівобережним передмістям столиці - Дар­ницею, Муравйов не досяг успіху під час першого штур­му столиці. Тоді він дав наказ відкрити по місту вогонь із важких гармат. П'ять діб гармати обстрілювали місто. Цен­тральна Рада винесла рішення про евакуацію, виїхавши до Житомира, а згодом — до Коростеня.

26 січня 1918 р. Більшовики зайняли Київ.

Внаслідок масового червоного терору було знищено 5 тис. осіб. Розпочалося масове вивезення продовольчих

162

163

т оварів до Росії. Лише з 19 по 26 січня вивезено до Росії 363 вагони з продовольством, багато ешелонів з вугіллям, милом тощо. Грабували банки, продовольчі та промислові магазини, склади.

_: Місто було залито кров'ю. Пресу заборонено, українські друкарні конфісковано, книгарні й школи зачинено. Під час бомбування в Києві згорів будинок М. Грушевського з його унікальною бібліотекою та колекціями.

Були випадки нищення людей лише за те, що вони роз­мовляли українською мовою.

ЗО січня 1918 р. До Києва прибув Народний секретаріат і місто стало столицею радянської України. Утвердження в Києві нової влади супроводжувалося кровопролиттям, чис­ленними жертвами.

Панування більшовиків у Києві тривало три тижні.