«Просвіти»

• 1905 р. У Києві, Катеринославі. Чернігові, Ніжині та ін­ ших містах з'явилися осередки культурно-освітньої ор­ ганізації «Просвіта». Спочатку було дев'ять «Просвіт» із 30 філіями.

■• До середини 1905 р. 'їх стало 35, а до середини 1907 р. - 45.

• «Просвіти» вели активну культурно-освітню роботу:

• засновували бібліотеки й читальні для населення;

• проводили літературні й музичні вечори українською мовою;

• ставили спектаклі;

• видавали українською мовою літературу;

• читали лекції (на теми з історії та культури України);

• пропагували твори Т. Шевченка, влаштовували що­річні урочисті свята «Шевченкові роковини»;

• відкривали школи з українською мовою навчання.

• Одна з перших таких шкіл на Україні з'явилася в с. Бог-данівка на Миколаївщині. Проіснувала вона два роки, а потім була заборонена.

• В Одеському університеті починається викладання іс­торії України, а в Харківському — історії літератури українською мовою.

•Активну участь у роботі Просвіт брали видатні діячі української культури:

Б. Грінченко, Леся Українка — у Києві; .-М. Лисенко, М. Коцюбинський — у Чернігові; Панас Мирний — у Полтаві.

Виникнення профспілок

Під час революції в Україні виникали профспілки.

Однією з перших організувалася профспілка залізнич­ників Південно-Західної залізниці.

Профспілки виникли у Миколаєві, Одесі, Києві, Кате­ринославі, Харкові та інших містах.

До кінця 1905 р. в Україні існувало близько 80 професій­них об'єднань.

Кооперативний рух

Пожвавився під час революції 1905—1907 pp.

У Київській губернії в 1904 р. було лише 4 кооперативи, а в

1907 їх стало 193.

У Харківській губернії в 1905 р. було лише 2 кооперативи, а

1907 р. їх стало 50.

Зросла кількість кооперативів і в інших губерніях України.

54

55

С пад революції

1. Зменшувалася кількість учасників страйкової боротьби: у 1905 р. — 500 тис. страйкарів,

1906. р.-100 тис,

1907. р.-60 тис.

2. Зменшувалася кількість великих підприємств, робітники яких брали участь у страйках, а зростала кількість дріб­них підприємств, робітники і службовці яких вступали у страйкову боротьбу.

3. Спадала революційна боротьба в центральних районах, а зростала на окраїнах.

4. Зменшувалася кількість виступів селян, хоча боротьба се­лян і в ті роки тривала.

2. Зміцнювалися зв'язки міста і села.

Селяни організовували продовольчу допомогу страйкарям.

6. Основною темою, що обговорювалася на мітингах у пері­ од спаду революції, було ставлення робітників і селян до Державної думи.

Українська громада в Державній думі

Розмах революції змусив царський уряд піти на поступки.

І Державна дума

(почала працювати 27 квітня 1906 р. в Петербурзі)

Склад депутатів від губерній України

Від України було обрано 102 депутати:

поміщиків — 24,

інтелігентів — 26,

селян — 42,

робітників — 8,

священиків — 1.

Ліві партії бойкотували І Державну думу і не брали участі в її роботі.

У Думі сформувалася «Українська думська громада», яка об'єднувала 45 депутатів, друкованим органом був. «Україн­ський вісник».

Голова громади — депутат із Чернігова Ілля Шраг. Українська громада вимагала:

• автономії України;

• українізації державного управління та освіти.

Для надання думській громаді практичної допомоги зі Львова до Петербурга переїхав М. Грушевський, де налаго­див видання журналу «Український вісник», на сторінках якого друкувалися виступи думських депутатів, різноманіт­ні статті на політичні теми. Сам М. Грушевський опубліку­вав у журналі 22 статті, в яких обґрунтовував національну програму думських депутатів.

Велике значення мало оприлюднення з найвищої дер­жавної трибуни національних і соціальних вимог та інте­ресів українського народу.

8 липня 1906 р. І Державну думу розігнав царський уряд після 72 днів її існування.