У складі Російської імперії

На початку XX ст. майже 21% усієї промислової про­дукції Російської імперії вироблялося в Україні. Заводи Ііродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського та Ьобринського виробляли близько 60% цукру-рафінаду Ро­сійській імперії.

10

11

В Україні у 1913 р. вироблялося:

69% загальноросійської продукції чавуну,

57% - сталі,

58% — прокату,

20,2% усієї продукції машинобудування та металооброб­ної промисловості Росії.

На Україну припадало 70% усього видобутку сировини імперії та всього 15% її потужностей у виробництві готових товарів.

Особливості економічного розвитку України

1. Темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, кам'яновугільної, цукрової) були вищими, ніж у центрі.

2. За рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях Україна була лідером у Російській ім­перії і посіла одне з перших місць у світі. Найвища кон­центрація промислового виробництва зосереджувалася у великих промислових центрах Східної України та містах Півдня - Катеринославі, Одесі й інших.

На великих підприємствах (понад 500 осіб) в Україні пра­цювало більше ніж 44% усіх робітників.

3. В Україні існувала нерівномірність економічного роз­витку окремих регіонів (найвищим був розвиток Півдня України, значно відставало Правобережжя).

4. Розвиток економіки та культури стримувався політичним, соціально-економічним та національним гнобленням.

5. Україна не була окремим, самостійним економічним регі­оном, а входила до складу загальноімперської економіки.

Концентрація виробництва - зосередження виробництва на великих підприємствах.

Спільні риси економічного розвитку

• Широке проникнення іноземного капіталу.

• Висока концентрація виробництва.

• Утворення монополій.

• Спеціалізація районів.

• Боротьба двох тенденцій у сільському господарстві: аме­риканського (фермерського) і прусського (буржуазно-поміщицького) шляхів розвитку. .

На західноукраїнських землях

У промисловості переважали дрібні підприємства. У 1902 р. 94% промислових підприємств Галичини налі­чували до 5 робітників, тут діяло лише 5,5% двигунів, що функціонували в імперії.

Із західноукраїнських земель вивозили сировину до метро­полії на переробку. Сировина становила 90% всього екс­порту із західноукраїнських земель в інші країни. Найрозвиненішими галузями промисловості були: нафтова (давала 5% світового видобутку нафти), деревообробна, го­рілчана, видобуток солі, гірського воску. Залишалося поміщицьке землеволодіння. Понад 40% орних земель належало 2400 землевласникам. Існувало ма­лоземелля і безземелля, що спричинило велику еміграцію населення за океан.

Економічна криза 1900—1903 pp.

Економічна криза — тимчасове падіння, спад виробництва.

Криза в українських губерніях була глибшою і тривалі­шою, ніж у країнах Західної Європи.

Причини:

• важка промисловість України дуже залежала від залізнич­ного будівництва, а воно в роки кризи скоротилося;

• цукрова промисловість була однією із провідних галузей України, а на складах цукрових заводів накопичилося по­над 6 млн пудів нереалізованого цукру;

• відбулося збідніння значної частини населення, що при­звело до зменшення його купівельної спроможності.

Криза охопила найголовніші галузі промисловості Укра­їни, де набула найбільшої гостроти: металургійну,

■у

13

к ам'яновугільну,

залізорудну,

цукрову.

Знизилися ціни на вугілля, залізо, чавун.

Зупинилися багато заводів, шахт, продукція яких не мала збуту, понад 100 тис. робітників України стали без­робітними.

Із 79 копалень Криворіжжя працювало лише 41.

Економічна криза призвела до:

• різкого скорочення виробництва в Україні (на 20—30%);

• масового безробіття (100 тис. осіб);

• посилення експлуатації та зубожіння широких народних верств;

• загострення конкуренції;

• розорення дрібних підприємств (було закрито 3 тис. під­приємств); . >

• посилення позицій великих підприємств;

• інтенсивного процесу концентрації промисловості. Концентрація промисловості — зосередження виробництва на великих підприємствах.

Заходи уряду щодо виходу із кризи

У 1902 р. в Україні створено Комітет державних замов­лень, який;

•розмішував державні капіталовкладення у синдикати; •розширював державні замовлення на продукцію, пере­важно важкої промисловості;

•давав експортні премії тим виробникам, які вивозили свою продукцію за кордон за низькими цінами, що роби­ло її конкурентоспроможною.

Утворення монополістичних об'єднань

Монополії — великі об'єднання банкірів, промисловців, торговців, які виникають за умов посилення конкурентної боротьби для концентрації капіталів, щоб узгоджувати дії підприємців із виробництва і збуту товарів для одержання максимальних прибутків.

Форми таких об'єднань Картелі - підприємці, які виробляють однорідну продук­цію, укладають угоду про розміри виробництва, поділ рин­ків збуту своїх товарів, рівень цін на товари тощо, зберігаю­чи при цьому свою виробничу і комерційну самостійність. Синдикати - об'єднання підприємців у сфері збуту своїх товарів; вони втрачають комерційну самостійність за збе­реження виробничої та юридичної самостійності підпри­ємств, що належать до нього.

Трести — одна із форм монополій, за яких відбувається по­вне злиття окремих підприємств однієї галузі, як у сфері ви­робництва, так і в сфері збуту своїх товарів. Корпорації — підприємства (промислові, торговельні), капі­тал яких утворюється за пайової участі підприємців.

Монополізація промисловості України - закономірний ре­зультат ринкової конкуренції, яка вела до розорення дріб­них і середніх підприємств.