Причини заколоту

• загальнонаціональна криза;

• хаос у народному господарстві;

• соціальні і міжнаціональні конфлікти;

• війна;

• безсилля державної влади, її нездатність вирішувати на­гальні проблеми.

Усе це створило сприятливі умови для заколоту, який очолив генерал Корнілов.

144

2 5 серпня (7 вересня) 1917 p. Новопризначений верхов­ний головнокомандувач генерал Л. Корнілов надіслав до військового міністерства телеграму з вимогою передати йому всю повноту влади.

Події Корніловського заколоту в Україні

Л. Корнілов сподівався на підтримку в Україні, а саме: •на командувачів Південно-Західного та Румунського фронтів генералів Денікіна і Щербакова;

• на штаби Київського та Одеського військових округів, з якими підтримував тісні зв'язки;

• на перетворення Києва й Одеси на опорні пункти пере­вороту.

1. Головнокомандувач Л. Корнілов віддав наказ у Київський та Одеський військові округи з вимогою направити до Пе­трограда надійні військові частини для здійснення заколоту.

2. Командувачам Південно-Західного та Румунського фрон­тів поставив завдання встановити свій контроль над україн­ськими губерніями.

3. Центральна Рада запропонувала українським частинам і організаціям не виконувати наказів Корнілова.

4. З ініціативи Рад робітничих, солдатських депутатів було створено комітети для боротьби із заколотом. Створено Ко­мітет з охорони революції у складі всіх організацій і партій революційної демократії, який придушив заколот.

У цьому взяли участь усі українські партії.

5. Комітети арештували генералів — учасників заколоту: •28 серпня 1917 р. в Бердичеві заарештовано команду­ вача Південно-Західного фронту Денікіна, начальника штабу Маркова та багатьох штабних офіцерів;

•у Житомирі солдати заарештували групу генералів та офіцерів;

• у Києві заарештовано начальника штабу округу генера­ ла Оболешева (мав очолити заколот в Україні) і відомо­ го монархіста-чорносотенця Шульгіна.

6. Загони самооборони і Червоної гвардії не пропускали вій­ ська заколотників через територію України до Петрограда.

7. Донський генерал Каледін не зміг виступити на допомогу Корнілову, бо його війська було зупинено спеціальним вій­ськовим загоном, сформованим комітетом для боротьби з заколотом.

Наслідки

•Серпневий заколот військовиків провалився завдяки єдності всіх дій лівих сил.

• Підвищився авторитет більшовиків.

• Сталася «більшовизація Рад».

8 вересня. Київська рада робітничих депутатів прийняла більшовицькі резолюції.

• Зросла чисельність червоногвардійців.

У жовтні 1917 р. вони вже мали в Україні понад 15 тис. червоногвардійців, з них 3 тис. — в Києві;

• За таких умов В. Ленін висунув гасло «Вся влада Радам!» через збройне захоплення влади.

З'їзд народів Росії

(скликаний у Києві 8—15 (21—28) вересня 19.17 р.)

Брали участь литовці, естонці, молдавани, білоруси, грузини, євреї, буряти, донські козаки. Роботою з'їзду керував М. Грушевський. у Центральна Рада взяла на себе ініціативу стати координа­ційним центром для народів, які прагнули до автономії та федеративної перебудови Росії.

1. Ішлося про шляхи перетворення Російської централізо­ваної держави на федеративний союз демократичних рес­публік.

2. Прийнято рішення про те, що скликання Всеросійських установчих зборів не повинно перешкоджати скликанню крайових Установчих зборів.

3. Було утворено громадську організацію - Раду народів із центром у Києві. До неї мали входити по 4 представники кожної національності незалежно від їх чисельності. Голо­вою Ради обрано М. Грушевського.

146

147

З начення

• З'їзд фактично підтримав Перший універсал Централь­ної Ради, в якому проголошувалося право українського народу на скликання Українських установчих зборів.

• Центральна Рада намагалася сприяти національно-визвольному рухові інших народів, не обмежуючись лише вирішенням власне українських питань.

Демократична нарада

(вересень 1917 р.)

Скликалася Тимчасовим урядом, щоб стабілізувати внутріш­нє становище в Росії та піднести авторитет влади.

Проводилася в Петрограді, на яку були запрошені ' представники політичних партій, громадських організацій.

Центральна Рада відправила на нараду свою делегацію, що виступила з виробленою платформою (пропозиціями)

від її імені.

• Надання всіх земель у розпорядження земельних комі­тетів, обраних селянами.

• Введення державного контролю за промисловістю і торгівлею.

• Вихід із Першої світової війни, укладення миру.

• Негайне скликання Всеросійських Установчих зборів.

• Визнання права націй на створення незалежної держави. •Визнання вищою владою в Україні Центральну Раду і

Генеральний секретаріат.

1. Демократична нарада платформу Центральної Ради не схвалила.

2. Був обраний Предпарламент — дорадчий орган при Тим­часовому уряді.

3. Відносини між Тимчасовим урядом і Центральною Радою й надалі загострювалися.

3-й Всеукраїнський військовий з'їзд

(7 (20) жовтня 1917 р.)

1. Від імені Центральної Ради з'їзд привітав М. Грушев- ський, який висловив упевненість у тому, що боротьба на­ роду за національне визволення закінчиться перемогою, тобто створенням власної держави - Української Народної Республіки.

2. З'їзд вимагав від Центральної Ради:

• повної українізації армії та флоту;

• негайного укладення миру; •рішучіших дій.

3. З'їзд висловив підтримку Центральній Раді.

4. З'їзд прийняв резолюцію про необхідність негайного про­голошення України демократичною республікою.

5. З делегатів з'їзду було сформовано 1-й Український полк охорони революції.

З'їзд вільного козацтва в Чигирині

(жовтень 1917р.) •

Делегати представляли 60 тис. організованих вільних ко­заків.

Вільне козацтво визнавало лише владу Центральної Ради.

Було утворено Генеральну раду. Очолив її, ставши по­чесним отаманом Вільного козацтва, генерал П. Скоропад­ський.

S48

149

Т ема. Українська державність у 1917-1921 pp.

Події напередодні прийняття III Універсалу

1. 22 вересня 1917 р. Центральна Рада одностайно ухвалила скликати Установчі збори України. Скликання планувалося на 8 вересня 1917 р. Міністр юстиції Тимчасового уряду по­рушив слідчу справу проти Центральної Ради.

2. Депутація Центральної Ради виїхала до Петрограда для переговорів. У столиці для них було приготовлено камери в тюрмах. Секретарів врятувало падіння Тимчасового уряду.

3. 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. Збройне повстання у Пе­трограді, внаслідок якого більшовики скинули Тимчасовий уряд (відбувся більшовицький переворот).

II Всеросійський з'їзд рад робітничих і солдатських депу­татів ухвалив декрети про мир і землю, утворив новий ро­сійський уряд — Раду народних комісарів на чолі з В. Т. Ле­ніним.

4. Після одержання звісток про події в Петрограді ввечері Мала рада зібралася на закрите засідання разом із представ­ никами інших організацій, щоб утворити надзвичайний ор­ ган виконавчої влади.

• Створено революційний Комітет з охорони революції в Україні (київські більшовики В. Затонський, І. Крейсберг, Г. П'ятаков через день вийшли зі складу Комітету).

• На всій території України Комітет мав розпоряджатися всіма силами революційної демократії, йому підпоряд­кувалися всі органи влади.

•Комітет був відповідальний перед Українською Цен­ тральною Радою. . -

• При комітеті утворився штаб, який мав подбати про ор­ганізацію відсічі контрреволюційним силам.

• Після того як Центральна Рада засудила Жовтневий пе­реворот у Петрограді, Комітет розпався.

У Києві утворилося три табори
Табір прибічни-		Центральна Рада,		Більшовики, які
ків поваленого		яка протистояла		спиралися на
Тимчасового		штабові округу,		раду робітничих
уряду, який		обстоюючи влас-		і солдатських
складався з усіх		не право на владу.		депутатів та
загальноросій-		її підтримували в		збільшовизовані
ських партій,		основному укра-		військові части-
крім більшо-		їнські політичні		ни. Становили
вицької.		партії.		6,5 тис. осіб
Опора — вій-		За неї стояли
ська Київсько-		18 тис. солдатів і
го військового		офіцерів україні-
округу, що на-		зованих військо-
лічували 10 тис.		вих частин
осіб
Своєрідність ситуації в Україні
• Більшовики зустрілися в Україні з додатковим противни-
ком, якого не існувало в Росії, - з Українською Централь-
ною Радою.
• Для Центральної Ради та більшовиків найнебезпечніши-
ми противниками були державний апарат і генералітет, що
мали реальну владу. Тому Центральна Рада та більшовики
не перешкоджали одна одній у протистоянні зі штабом Ки-
ївського військового округу.

Жовтневі події в Україні

27. жовтня 1917 р. Більшовики скликали розширений пле­нум рад робітничих і солдатських депутатів за участі представників військових частин. Утворено революцій­ний комітет - орган керівництва збройним повстанням.

28. жовтня 1917 р. Ревком було заарештовано вояками Київ­ського військового округу. ₍

27. жовтня 1917 р. Більшовики обрали новий ревком.

150

151

2 9—31 жовтня 1917 p. Початок більшовицького повстання. Почалися бої, переважно на Печерську та в районі за­воду «Арсенал». На вулицях міста з'явилися барикади. Київські робітники загальним страйком підтримали більшовицьке повстання.

Сили сторін

1. На боці більшовиків — збільшовизовані військові части­ни і червоногвардійські загони (6500 душ).

2. Війська, вірні Тимчасовому урядові, становили 10 тис. (юнкери, курсанти шкіл прапорщиків, солдати й офіцери частин Київського військового округу).

Позиція Центральної Ради

Спочатку Центральна Рада зайняла позицію нейтралітету щодо більшовицького повстання, а згодом підтримала його і змусила прихильників Тимчасового уряду залишити місто. Забезпечення порядку в місті було покладено на сили Цен­тральної Ради, які контролювали всі головні пункти, зокре­ма й пошту і телеграф.