Причини падіння зунр

1. Непослідовність та поміркованість внутрішньої політики ЗУНР.

2. Лідери ЗУНР не мати власної моделі розбудови держави, тому орієнтувалися на австрійський зразок виконавчої влади.

3. Лідери ЗУНР не мали широких зв'язків із впливовими колами Європи.

4. Політика ЗУНР не знайшла підтримки широких верств найбіднішого селянства, бо відкладалося вирішення зе­мельного питання.

5. Війна з Польщею і військові невдачі УГА.

6. Байдужість до долі ЗУНР з боку великих європейських держав, її міжнародна ізоляція.

7. У ЗУНР не було міцних історичних державотворчих тра­дицій.

Історичне значення проголошення ЗУНР

• ЗУНР увійшла в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, вільний, демокра­ тичний розвиток.

•За короткий період свого існування (1918 — 1919 pp.) ЗУНР дала чимало прикладів національної солідарності та розуміння загальнодержавних українських інтересів.

•22 січня 1919 р. Здійснилася мрія багатьох поколінь українців про створення суверенної соборної України.

•Акт 22 січня 1919 р. став виразом єдності україн­ських земель у міжнародно-правовому та морально-політичному плані.

• На жаль, в Австро-Угорщині українці виявилися єди­ним народом, який не зміг реалізувати принципу на­ціонального самовизначення і створити після Першої світової війни власну державність.

• Наприкінці червня 2005 р. було відкрито на Личаків-ському цвинтарі Львова величний пам'ятник поль­ським і українським воїнам, які загинули восени 1918 р. та протягом 1919—1920 рр.

222

223

П озиція держав щодо ЗУНР на Паризькій мирній конференції

Січень 1919 р. На Паризьку мирну конференцію прибула об'єднана делегація У HP і ЗУНР, але посли обох держав діяли окремо.

Жодна з делегацій не заручилася підтримкою країн Ан­танти.

Особливо ворожою щодо ЗУНР стала позиція Франції, яка була зацікавлена у зміцненні Польщі як противаги Німеччині на Сході.

25 червня 1919 р. Представники Антанти визнали ■ права Польщі на окупацію Східної Галичини з наданням їй ав­тономії до вирішення її долі в майбутньому. Фактично долю Східної Галичини визначили на Паризь­кій мирній конференції країни Антанти і СІНА.

Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами

Північна Буковина

З листопада 1919 р. Крайовий комітет Буковини провів у Чернівцях Буковинське народне віче, в якому взяло участь 10 тис. учасників. На ньому було вирішено при­єднати українську частину Буковини до Західноукраїн­ської держави.'

6-12 листопада 1918 р. Румунські війська окупували Пів­нічну Буковину.

10 вересня 1919 р. Сен-Жерменська конференція визнала всю Північну Буковину румунською. За період румунської окупації скасовано всі автономні

права Буковини.

Закарпаття Березень—ювітень 1919 р. Землі Закарпаття - автономна одиниця Угорської Радянської Республіки.

Травень 1919 р. Закарпаття було окуповано військами Руму­нії та Чехо-Словаччини.

10 вересня 1919 р. Згідно з Сен-Жерменським мирним дого­вором Закарпаття перейшло до складу Чехо-Словаччини на правах автономії.

Бессарабія Початок листопада 1918 р. Північну Бессарабію (Хотин­ський повіт) окупували румунські війська. 23-31 січня 1919 р. Збройне повстання в Північній Бесса­рабії проти румунських окупаційних властей. Сталося в Хо­тинському повіті. Закінчилося поразкою.