Селянський рух

За масштабами селянського руху Україна посідала одне з

перших місць у Російській імперії.

-1. Лютий 1905 р. Виступи селян мали стихійний характер. Селяни Чернігівської губернії, озброївшись сокирами, вилами й косами, нападали на поміщицькі маєтки, за­бирали зерно й худобу, організовували масові порубки поміщицьких лісів. На придушення селянських виступів царські власті посилали війська.

2. Червень 1905 р. Сталося 1857 селянських виступів, що охопили 64 з 94 повітів України.

3. Літо 1905 р. В Україні виникли місцеві організації Всеро­сійської селянської спілки. Найбільшого поширення ці об'єднання набули на Лівобережжі та на Півдні. Всього в Україні було створено 120 селянських і волосних органі­зацій спілки, 12 повітових і 7 губернських комітетів.

4. Осінь 1905 р. Прокотилася хвиля селянських повстань. Серед найбільших був виступ селян в с Великі Сорочинці на Полтавщині, над якими було вчинено жорстоку роз­праву. Щ події змалював В. Короленко у творі «Сорочин-ська трагедія».

5. Жовтень 1905 р. У с Вихвостові на Чернігівщині селяни розгромили маєток місцевого поміщика, спалили його горілчаний завод.

Найзаможніші селяни, боячись, що біднота добереть­ся до їхнього майна, організували самосуд над 15 найак­тивнішими .учасниками антипоміщицького виступу і по-звірячому вбили їх.

Вихвоетівську трагедію змалював М. Коцюбинський у повісті «Фата моргана».

За 1905 р. відбулося 4 тис. селянських виступів у 7 тис. сіп.

Під час селянських виступів зростали:

політична свідомість селян, їх організованість, активність і масовість.

Виступи в армії та на флоті 14—25 червня 1905 р. Повстання на броненосці «Потьом-кін». Організаторами повстання були Григорій Вакуленчук [Панас Матюшенко, вихідці з України. Більшість команди корабля укомплектовано українцями. До складу комітету, який готував повстання, увійшли матроси — члени різних політичних партій, зокрема й більшовики, анархісти тощо. Повстання вибухнуло раніше наміченого строку під впли­вом вістей з Одеси, де розпочався політичний страйк, а та-

48

49

к ож унаслідок знущання офіцерів над матросами, які від­мовилися їсти борщ, зварений із зіпсованого м'яса. 14 червня 1905 р. Під час сутички між офіцерами і матро­сами було вбито Г. Вакуленчука і командування кораблем перебрав П. Матюшенко. Кілька днів повсталий корабель плавав Чорним морем. Проти нього було вислано ескадру Чорноморського флоту, але матроси відмовилися стріляти у товаришів. Лише нестача вугілля, харчів і прісної води при­мусила команду повсталого корабля здатися румунським властям. Більшість потьомкінців не повернулася до Росії. Через два роки нелетально повернувся П. Матюшенко, де його у Миколаєві заарештували і за вироком військово-мОрського суду повісили в Севастополі.

15—16 листопада 1905 р. У Севастополі повстали моряки 12 кораблів Чорноморського флоту. їх очолив лейтенант П. Шмідт. Повсталі висунули вимоги до царя - склика­ти Установчі збори. Після 13-годинного бою виступ було придушено. П. Шмідта і його найближчих помічників за­арештовано і за вироком військово-морського суду роз­стріляно.

18 листопада 1905 р. Збройний виступ саперів у Києві на чолі з Б. Жаданівським. До майже тисячі військовиків при­єдналися 4 тис. робітників міста. Проти повсталих кинуто регулярні війська та місцеву поліцію. Загальні втрати з обох боків становили 250 вбитих і поранених.

Значення повстань в армії і на флоті

Вони сприяли розгортанню народної боротьби проти ца­ризму і засвідчили, що головна опора царизму — армія — пе­рестала бути надійною.

Жовтневий політичний страйк

У жовтневому ' політичному страйку в Україні. взяли участь 120 тис. робітників.

Він проходив під гаслами «Геть самодержавство», «Хай живе всенародне повстання».

10 жовтня 1905 р. У Харкові відбувся загальноміський мі­тинг; де зібралося 20 тис. страйкарів. Наступного дня в центрі міста робітники й студенти спорудили 8 барикад.

12. жовтня 1905 р. Страйк залізничників в Одесі, до яких приєдналися робітники інших підприємств міста.

13. жовтня 1905 р. Масова похоронна процесія з поховання загиблих 10 жовтня у збройній сутичці страйкарів із по­ліцією та царськими військами у Катеринославі, яка ви­лилася у величезний мітинг.

Революційну хвилю жовтня 1905 р. царизм не зміг при­душити силою та змушений був піти на поступки. 17 жовтня 1905 р. Микола II підписав маніфест, у якому на­роду обіцяли громадянські свободи:

• недоторканність особи;

• свободу совісті, зборів, союзів;

• свободу слова і друку.

Декларувалося скликання російського парламенту - за­конодавчої Державної думи - із залученням до виборів усіх верств населення.