- •Такі чинники:
- •У складі Російської імперії
- •У складі Російської імперії
- •1. Відбувалася концентрація промислового виробництва.
- •4. Розширювалася мережа банків.
- •5. Відбувався нерівномірний промисловий розвиток окремих регіонів України.
- •6. Відбувалася спеціалізація промислових районів:
- •На західноукраїнських землях
- •Робітничий рух
- •Під владою Російської імперії
- •Студентський рух
- •Ліберальний рух
- •Види кооперації:
- •Мета створення кооперативів
- •Висновки
- •Під владою Російської імперії
- •Партії ліберального спрямування
- •Висновки
- •Селянський рух
- •Наслідки маніфесту
- •Висновки
- •«Просвіти»
- •II Державна дума
- •Уроки революції
- •Значення революції
- •Недоліки реформи
- •Причини
- •Висновки
- •Розвиток техніки
- •Історична наука
- •М едицина
- •Ботаніка
- •Антропологія
- •Засуджували війну
- •Підтримували у війні Росію
- •4 Серпня 1914 р. У Львові емігрантами
- •П одії в Україні в Україні виникають
- •V Місцеві ради робітничих і солдатських депутатів,
- •1. Радикальна
- •2. Поміркована
- •1. Українська партія соціалістів революціонерів-есерів
- •Рішення Конгресу
- •Наслідки
- •Причини скликання з'їзду:
- •Зміст і Універсалу
- •Значення
- •Суть Універсалу
- •Наслідки II Універсалу
- •Значення II Універсалу
- •Причини заколоту
- •Наслідки
- •III Універсал
- •Оцінка III Універсалу
- •Вимоги Раднаркому Росії
- •IV Універсал
- •IV Універсал оголосив м. Грушевський на відкритому
- •Зміст IV Універсалу
- •Брестський мирний договір
- •27Січня (9лютого) 1918р.
- •Приклади негативної оцінки
- •Позитивні наслідки
- •Негативні наслідки
- •Внутрішня політика
- •Члени уряду:
- •4. Вирішення земельного питання:
- •Чому в 1918 р. Німці не встановили звичайного окупаційного режиму і допустили існування спочатку Центральної Ради, а потім - уряду гетьмана?
- •Питання теми
- •Причини падіння Гетьманату
- •Становище нової влади
- •Директорія і махновці
- •Денікінський режим
- •Рух опору денікінцям
- •Причини поразки Директорії
- •Внутрішня політика зунр:
- •Р еформа освіти:
- •Зовнішня політика зунр
- •Погляди Євген Петрушевича
- •Причини падіння зунр
- •Північна Буковина
- •Висновок
- •Б ілий терор
- •Червоний терор
- •П ромисловість
- •Торгівля й фінанси
- •Недоліки Варшавської угоди
- •Другий зимовий похід
- •Політичні чинники:
- •Соціально-економічні чинники:
- •Національні чинники:
- •Поміркуймо разом
- •Завдання для учнів
- •План уроку
- •Самостійна робота учнів
- •Завдання
- •Повсякденне
- •Причини
- •Кіномистецтво
- •Завдання індустріалізації
- •Джерела індустріалізації
- •Труднощі індустріалізації
- •Сталінські репресії в науці
- •Соціальне становище населення
Партія українських і російських соціалістів-революціонерів (есерів). Займалася пропагандистською роботою серед селян, у яких вбачала головну революційну силу. Широко використовували терор проти представників влади. Лідер есерів — В. Чернов, в Україні — Д. Дорошенко.
Партії ліберального спрямування
• Конституційно-демократична партія (кадети). Утворена 1905 р. Лідер - П. Мілюков. Виступали за конституційну монархію, свободу культурного розвитку для всіх націй. В Україні її підтримувала в основному інтелігенція.
8
39
• «Союз 17 жовтня» («октябристи»). Партія великої і се редньої буржуазії, виникла у 1905 р. Виступала за збе реження існуючого ладу, за єдину і неподільну Росію. Лідер партії - О. Гучков.
4. «Союз російського народу». Реакційна, чорносотенна ор ганізація, була найвпливовішою серед реакційних партій, виступала з шовіністичних позицій, за єдину і неподіль ну Росію, проти революційного і національного рухів. її члени брали активну участь у єврейських погромах і вбивствах революціонерів та ліберальних діячів.
На початку XX ст. чорносотенці видавали в Україні 26 тис. газет, один журнал, користувалися урядовою підтримкою та субсидіями.
5. В Україні діяли партії інших національних меншин:
Польська соціалістична партія (ПСП);
Єврейська партія «Бунд».
«Самостійна Україна» М. Міхновського
Брошуру видано 1900 р. у Львові.
Проблеми взаємовідносин України та Росії вперше в новітній історії розглядалися в ній з позиції державності. Спираючись на тисячолітню традицію української державності, М. Міхновський обгрунтував історичні права України на: самостійний розвиток. Заслугою М. Міхновського перед українською державністю є те, що він публічно заявив про законне право українського народу самостійно вирішувати свої проблеми.
• Визначено основну мету— створення політично незалежної самостійної української держави, що є головною умовою, як вважав М. Міхновський, існування нації. «Єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від; гір Карпат і до Кавказу», тобто в межах етнічних українських земель разом з Перемишляншиною та Кубанською Чорноморїєю.
В емоційній формі охарактеризовано утиски українського народу в царській Росії.
Найближча вимога на шляху до цього — «повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 р. з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії».
Зазначено, що існує боротьба між нацією пограбованою, пригнобленою й нацією-гнобителем.
Вказано на головного лідера національного руху — інтелігенцію, яка служить своєму народові. «... українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і нещадної».
■ Закликає до боротьби «кривавої і безпощадної» за свої права. «Ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято у нас теж силою».
Проголошено гасло «Україна для українців».
Конкретизовано основні принципи боротьби: «Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас», «поборемо або вмремо».
Потрібно боротися «доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території».
У 1902 р. засновано Українську народну партію М. Міх-повським, М. і С Шеметами, О. і С. Макаренками та іншими. Політичну орієнтацію партії викладено М. Міхновський у так званих «Десяти заповідях». Основним гаслом було «Україна для українців», що відштовхувало від поглядів М. Міхновського інші національності українського суспільства. УНП - єдина партія в Наддніпрянській Україні, яка послідовно обстоювала ідею державної самостійності України.
«Десять заповідей» - програмний документ УНІЇ
Одна, єдина, неподільна, самостійна вільна Україна.
Усі сили, усю працю, усі жертви віддаємо виключно за самостійну Україну.
40
4 і
У сі люди — твої брати, але москалі, ляхи й жиди - це вороги нашого народу, поки вони панують над нами і гноблять нас.
Україна для українців.
Усюди і завжди вживай української мови.
Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників і добре буде цілому твоєму народові і тобі.
Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів. ,
Не вживай мову окупантів.
Допомагай своєму землякові.
10. Не одружуйся з чужинцем через загрозу асиміляції. Треба зазначити, що ці документи М. Міхновського містять відверто шовіністичні гасла.
Зв'язки західноукраїнських політичних партій
із політичними партіями й культурними колами
Наддніпрянської України
Центром національного руху стала Східна Галичина, де не було заборон на українські видання.
Українською мовою друкувалися книжки, газети, журнали, багато з яких нелегально вивозили в Наддніпрянську Україну.
3. Західноукраїнські землі були базою патріотичних сил Над- дніпрянщини, осередком їхньої організаційно-політичної діяльності:
у Львові надруковано брошуру «Самостійна Україна», написану М. Міхновським;
1904 р. у Львові відбувся другий з'їзд РУП;
•у Чернівцях у 1902 — 1903 pp. виходила газета РУП «Гасло»;
• деякий час тут перебували видатні діячі з Наддніпрянщи ни (В. Винниченко, Д. Антонович, Д. Донцав, С Петлю ра та інші).
В. Липинський і український консерватизм
В'ячеслав Липинський
(1882-1931)
Український політолог, історик, соціолог, публіцист, хоча іа національністю поляк, нащадок польської шляхти.
У юні роки отримав прекрасну освіту в найкращих європейських навчальних закладах. Його вважають теоретиком української держави. Змістом життя та найвищою політичною цінністю для В. Липинського було творення української державності. Центральним у його творчості стало поєднання української національної ідеї з державницькою, паціотворення.— з державотворенням. На його думку, національна ідея лише тоді зможе підняти українців, коли вона буде разом з ідеєю суверенітету українського народу, коли вона кликатиме до повного національного визволення і створення національної держави. І тому боротьбу за державний суверенітет України В. Липинський вважав найголовнішою у своїй політичній програмі.
Любов до своєї землі, до всіх без винятку її мешканців, па думку В. Липинського, й становить сутність патріотизму. Бути патріотом — означає бажати створення державного і політичного співжиття всіх людей, що мешкають в Україні.
Книга В. Липинського «Листи до братів-хліборобів» стала однією з світоглядних основ української провідної верстви. Він ішажав, що лише .хлібороби здатні створити державу, бо інтелігенцій на це неспроможна. Так закладалися підвалини консервативної течії в українській суспільно-політичній думні.
У своїх поглядах дотримувався українського консерватизму, що повинен був стати противагою соціалізмові, який ставить понад усе партії з їх гаслом «Мета виправдовує засоби», і націоналізмові, що висуває гасло «Україна для українців».
В. Липинський розробив вчення про необхідність створення української політичної нації, бо нацією, вважав він, стає лише спільнота, що має державу.
«Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збуду-смо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не
42
43
х очемо бути» (В. Липинський). Він вважав, що Україна повинна бути «для всіх, хто проживає на українській землі».
В. Липинський був першим українським істориком і політологом, який чітко пояснив поняття «політична культура нації».
Консерватизм - політично-ідеологічна течія, яка прагне поєднати зміни в суспільстві зі збереженням традиційних, перевірених досвідом минулих цінностей, традицій і форм життя суспільства. В. Липинський став одним із лідерів Партії хліборобів-демократів і дотримувався думки, що лише сильна диктаторська влада здатна вивести державу з безладдя та анархії. Прийнятною, на його думку, формою правління було гетьманство, а найкращою кандидатурою на роль гетьмана він вважав. П. Скоропадського.
У 1918 - .1919 pp. був послом гетьмана П. Скоропадського, а згодом - Директорії УНР у Відні.
Висновок
Зміст історичного та політичного вчення В. Липинського становлять:
державницькі погляди;
вчення християнства;
засади консерватизму.