Глава XXV Історія пам'яті
1. Протягом життя людини пам'ять її, що постійно функціонує, виявляє то зростання своїх сил, то їхній спад, а то й специфічний напрямок у своїх роботах. Ці періодичні зміни в діяльності пам'яті, звичайно, мають важливе значення і для педагога, що користується пам'яттю вихованця найбільше. Здавалося б, що в дитячому віці пам'ять повинна бути надзвичайно сприйнятлива і засвоювати швидко і міцно; але ми зауважуємо, що навпаки, пам'ять дитини засвоює з великими труднощами і забуває легко; в отроцтві пам'ять засвоює легко і забуває легко; у віці мужності одне пам'ятає добре, а інше забуває. <...>
2. Дитя народжується без усяких слідів у своїй пам'яті й у цьому відношенні дійсно являє собою «чисту таблицю» (tаЬulа rаsа)Аристотеля, на якій ще нічого не написано. Однак же від самої властивості таблиці залежить легко чи важко на ній писати, а також великий чи малий ступінь міцності в збереженні нею того, що на ній буде написано... У цьому відношенні усе ще потрібно зробити самій дитині працею, до якої вона одержує прагнення разом з народженням<...>
8. ...Предмет, який відображається однаково на сітківці очей дорослої людини і дитини, зовсім по-різному відображається в їхній свідомості. Дорослий бачить, усвідомлює і запам'ятовує весь предмет, із усіма його особливостями; дитина засвоює тільки те, на що в неї вистачає вже раніше придбаних нею слідів. Так, наприклад, ми бачимо не тільки вогонь на свічі, але і свічу, і підсвічник, і руку людини, що тримає підсвічник; дитина ж відчуває тільки світло... Перші відчуття дитиною зовнішнього світу повинні бути загальні: світла на противагу темряві, звуку на противагу тиші, холоду на противагу теплоті, руху на противагу нерухомості. Разом зі зміцненням слідів цих загальних відчуттів... дитяче око стає дитячим: воно не тільки дивиться, як відкрите вікно, але і бачить; бачить же воно не тому, що змінилося, але тому, що до нього додалася увага, чи, як виразився великий слов'янський поет, «душа вже прилетіла до очей».<...>
9....Дитина... повільно запам'ятовує предмет, що дорослим запам'ятовується з першого разу... Це... пояснюється... спочатку —повною відсутністю слідів, а потім — нечисленністю слідів у пам'яті...
Потім ці засвоєння йдуть усе швидше і швидше... Так, наприклад, дитя з дуже великими труднощами засвоює перші звуки чужої мови; але потім, засвоївши ці перші звуки, йде в засвоєнні подальших зі швидкістю, недосяжною для дорослої людини, тому що пам'ять дорослого вже захаращена слідами і свідомість її працює над комбінаціями цих слідів, ...які створюють вже в ній інтересами.
10....Дитина не говорить до тих пір, поки не в змозі буде утримувати в пам'яті своїй... складні уявлення... і виробляти розумом своїм абстрактні поняття, тому що слово виражає собою завжди різні поняття... Дитя починає говорити власними іменами. Для нього слова мама, тато не загальні, а власні; для нього слово киця означає тільки ту кішку, яку він знає, і слово стіл тільки той стіл, який він звик бачити у своїй кімнаті*.
11. Період отроцтва від 6 чи 7 років до 14 і 15 можна назвати періодом найбільшої роботи механічної пам'яті... От чого період отроцтва може бути названий навчальним періодом, і цим коротким періодом життя повинний користуватися педагог, щоб збагатити внутрішній світ дитини тими уявленнями й асоціаціями уявлень, що знадобляться мисленню для його роботи. Витрачати цей час винятково на так званий розвиток розуму — було б великою помилкою і провиною перед дитинством, а ця помилка не далека для новітньої педагогіки.
13....Дитина засвоює важко і повільно; але засвоєне один раз не забуває, тому що її елементарні засвоєння повторюються безупинно. Дитя засвоює легко і швидко; але так само легко і. швидко забуває, якщо не повторює засвоєного. Це відбувається тому, що роблячи все нові і нові асоціації, дитя розриває колишні і забуває їх, якщо не повторює<...>
*Якщо дитина не бачила ніякої іншої тварини, крім кішки, то вона називає кішкою і собаку. Це показує, з одного боку, неповноту дитячої пам'яті, а з іншого боку - уже діяльність розуму в дитині: вона знаходить уже схожість між двома тваринами, тільки замість слово «тварина», вживає єдину відому їй назву тварини.
14. У юності, коли в людині пробуджуються з особливою силою й ідеальні прагнення, і тілесні пристрасті, робота механічної пам’яті природно стає на другий план; але ми помилилися б, сказавши, що пам'ять в юнацькому віці взагалі слабшає. Вона так само сильна, але тільки у відношенні тих асоціацій, що знаходяться в зв'язку з прагненнями юності <...>.
15. Пам'ять зрілого віку ми можемо назвати спеціальною пам’яттю; тут людина засвоює легко тільки те, що відноситься до її спеціальних занять, звертаючи мало уваги на усе інше. У старості ця спеціальна пам'ять слабшає.