Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї

2. Усі слабкості волі відбуваються в об'єктивному змісті з одного джерела: з... антиномії в самім понятті «діяльність»... Усяка діяльність складається з подолання перешкод. Людина по природі своїй прагне до діяльності і відвертається від перешкод. До подолання перешкод можуть її спонукувати тільки два мотиви: або сильне бажання (сильна воля в змісті бажання) досягнути тієї чи іншої мети, або та туга, що починається в душі за відсутності діяльності. ...Якщо в людини немає яких-небудь сильних визначених бажань, то, спонукувана тугою бездіяльності, вона намагається чим завгодно, але по можливості з меншою працею угамувати цей голод душі. Таким чином, виникає в людині прагнення до легкої діяльності, яке виражається безпосередньо так названими лінощами, чи приймає різні форми: прагнення до звички, до наслідування, до розваг, до новин.

Схильність до ліні

3. Лінь так рано виявляється в людині, що педагоги, яким частіше інших приходиться боротися з цим психічним явищем, склали навіть відому приказку, що «лінощі народилися раніше людини», чи, іншими словами, що людина уже приносить із собою у свідоме життя прагнення до ліні як природжену схильність <...>

4. Насамперед відмітимо, що сама ледача людина не у всьому ледача: вона не лінується мріяти, слухати, узагалі відчувати такі приємні відчуття, що не коштують їй ні найменшої праці. ...Отже, лінощі можна визначити як відвернення люди­ни від зусиль. Але, звичайно, людина не мала би причини відвертатися від зусиль, якби вони супроводжувалися приємним почуттям і якщо б зусилля саме по собі... не було б... обтяжливим для людини... Лінощі виникають у сфері відносин душі до тіла <...>.

5. Істотна якість матерії є інерція, а інерція є властивість усякого тіла, за якою воно прагне залишатися завжди в тому самому стані, буде то спокій чи рух <...>.

Зовсім протилежну властивість відкриваємо ми в душі: вона, навпаки, завжди прагне вийти з того стану, у якому знаходить­ся... Це прагнення душі... ми назвали прагненням... до невпинної діяльності. У цьому відношенні інертна матерія... і безперер­вно діяльна душа.., складають дві істотні протилежності. ...Варто строго відрізняти поняття інерції від поняття нерухомості і поняття діяльності від поняття руху. ...Інерція настільки не є нерухомість, що сама є необхідною умовою всякого руху: тільки інертне тіло може бути посунуте і може бути зупинене у своєму русі...Понят­тя діяльності... чисто психічне поняття, тільки перенесене часто і на зовнішній для людини, матеріальний світ. Це вже не рух, а причина рухів: та зміна станів, якою рухи викликаються, чи зупиняються. В зовнішньому для нас світі ми такої причини не знаємо, хоча припускаємо її то в тому, то в іншому; усередині ж себе ми таку причину випробовуємо і називаємо її волею чи взагалі душею. Спостереження змушує нас визнати за матерією інерцію, матеріал рухів, а самоспостереження змушує нас визнати за душею початок діяльності — прагнення невпинно виходити зі своїх станів.

7. Почуття зусилля особливо і виявляється при цій зустрічі діяльної душі з інертною матерією... І чим сильніший опір матерії у своєму русі, чи у своєму спокої, тим важче для душі перебороти цей опір. ...Для неї завжди приємний такий результат, коли вона, не переборюючи інерції матерії... може змінювати свої стани. Слідуючи різноманітним рухам матерії, що не коштує душі ніякого зусилля, душа відкриває для себе можливість разом задовольнити і своє прагнення до зміни своїх станів, і свою відразу від подолання інерції матерії. У цій можливості істотно пасивної (речової) діяльності корениться початок ліні і всіх її видозмін.

8. .Але ...абсолютна лінь зовсім неможлива для людини. Вона не може задовольнятися тими самими... відчуттями, що приносить їй тіло, але шукає можливості збільшити число і розмаїтість цих відчуттів, усіляко розмножує і розвиває прості потреби тіла. ...Вона повинна... бути діяльною: переборювати неприємне почуття зусилля. От чому людина так радіє, якщо хто-небудь інший, а не вона сама подбає про те, щоб урізноманітнити пасивну діяльність її душі. ...З багатьох причин одна людина може більше і довше, ніж друга людина, ухилятися від подолання тягаря зусилля і може довше розтягувати періоди своєї пасивної душевної діяльності. ...Одні з цих причин можна назвати більш фізичними, другі — психофізичними, а треті — психічними.

9. Фізичні причини ліні ховаються, без сумніву, у самому організмі... Чим сильніше спрямовані процеси тіла, наприклад, до росту і розвитку організму, тим сутужніше для душі витягува­ти звідтіля сили... і направляти їх на... душевні роботи чи на довільні рухи. От чому діти гладкі і ті, що сильно ростуть, дуже часто виявляються ледачими. От чому також усякий вихователь, без сумніву, зауважував, що іноді старанне дитя раптом стає ледачим, і що це саме трапляється в той період, коли... розвиток тіла, що спочатку сповільнився, раптом знову йде швидше. У ці періоди дитинства... дитя не тільки виявляє лінощі... але і схиль­ності до витівок не виявляє, що одне іншому не суперечить, тому що витівки ці відбуваються... від надлишку вироблених сил... Це, якщо можна так висловитися, витівки рефлекторні, яких вимагає організм і які найкраще задовольняє правильна гімнастика. Помітивши, що в дитяти почався такий період фізичного розвитку... потрібно... узяти до уваги... тимчасову вимогу фізичної природи. <...>

10….Дитя слабке... може також виявитися ледачим... Для такого дитяти сутужніше, ніж для здорового, забирати у фізичних про­цесах частину сил для своїх душевних робіт... В останньому ви­падку вихователь... повинний з більшою обережністю вимагати душевної діяльності від дитини і навіть повинний іноді зовсім припиняти ці вимоги. Але при цьому варто завжди побоюва­тися, що дитина, і поправившись, виявиться... звиклою до ліні... От чому з хворим дитям вихователь повинний бути дуже обереж­ним, щоб... не зашкодити ні фізичному, ні душевному здоров'ю дитяти.

11.З тих же самих фізичних причинах людина відчуває тимчасове розташування до ліні кожен раз після ситного обіду: під час переварювання їжі людині стає сутужніше відволікати органічні сили від цього фізико-хімічного процесу... Звідси зрозуміло, чому надмірно ситна годівля дітей волочить за собою схильність до ліні...

12. До психофізичних причин ліні слід віднести особливий достаток і розмаїтість слідів приємних тілесних відчуттів уся­кого роду. ...До таких почуттєвих насолод Бенеке цілком пра­вильно відносить... ласощі... усяку тілесну млість і навіть витівку як задоволення тілесної потреби руху... Але при цьому варто відмітити, що...ненажери виховуються, швидше за все, у тих закладах, де голодом змушують дітей постійно думати про їжу...

13. Психічні причини ліні повинні вже полягати в самих досвідах діяльності, у тому чи іншому результаті цих досвідів. Ди­тя від природи не має душевної ліні... Воно хоче усе робити саме і це прагнення потрібно берегти в ньому як найбільш доро­гоцінне, жертвуючи для нього і пристойностями, для яких нерідко матері і няньки придушують перший прояв самостійної душевної діяльності... Якщо дитя зупиняти чи карати за всі його пориви до самостійної діяльності, та це значить додавати до неї ще нові, зовнішні труднощі, крім тієї, якою являється...

фізичний організм... і... дитя може... відступити перед цими занадто великими для нього труднощами. Ця ж зовнішня причина душевної ліні діє і тоді, якщо наставник вимагає від дитяти непосильної праці. Невдача спроб задовольнити цій вимозі, занадто важке і неприємне почуття, яке супроводжує ці спроби, можуть залякати дитя, і воно стане дивитися ліниво вже на будь-яку працю. От чому надмірно вимогливе вчення, хоча б воно навіть давало спочатку блискучі результати позначиться потім відразою до праці і схильністю до ліні.

14.Та ж схильність до ліні розвивається і...якщо дитя без­перервно займають, забавляють і розважають... При цьому…виховується спрага діяльності... але не розвиваються сміливість і впевненість, необхідні для того, щоб переборювати труднощі... душевної діяльності. У цьому відношенні грішить і... надто турботлива... педагогіка, що підсуває дітям діяльність і не дає їм можливість самим відшукати її. З цієї причини так названі дитячі садки Фребеля... можуть подіяти шкідливо на дитину, якщо вона проводить у них велику частину свого дня. Як не розумні ті заняття чи та гра, які вивчає дитя в дитячому садку, але вони вже тому дурні, що дитя не саме їх вивчило, і чим нав'язливіше дитячий садок у цьому відношенні, тим він шкідливіший. Це не значить, що ми взагалі озброюємося проти дитячих садків і проти ідеї Фребеля, але значить тільки, що... ми рішуче не можемо сказати, приносять дитячі садки в, дійсний час більше шкоди чи користі, і... думаємо, що час перебування дітей у садах повинен бути значно скорочено. Не можна вести на ремінці дитину, а треба дати їй простір самій рости і сильнішати. Якщо ж дітей посилають у садок тому, що їх нікуди подіти, то необхідно в самих садках давати дітям як можна більш вільного часу, у який надавати їм робити що їм завгодно. Навіть гучне суспільство дітей, якщо дитина знаходиться в ньому з ранку до вечора, повинне діяти шкідливо. Самота часом так само необхідна дитині, як і дорослому. Зовсім відокремлені і самостійні спроби тієї чи іншої дитячої діяльності, не викликані наслідуванням іншим дітям і наставникам, дуже необхідні і надзвичайно плідні, якою би не здавалася для дорослого дрібною ця діяльність. Немає сумніву, що діти найбільше вчаться, наслідуючи, але помилково було б думати, що з наслідування сама собою виросте самостійна діяльність. Наслідування дає багато матеріалу для самостійної діяльності, але якби не було самостійної діяльності, незалежної від наслідування, то ні чому було б і наслідувати. Самостійна діяльність не з'являється потім, з віком, але зерно її корениться у вільній волі людини, що народжується разом з душею, і цьому зерну повинне дати і час, і сферу для розвитку. От чому вихователь часом повинен відступати від дитини і надавати її самій собі. Зерно самостійності ховається глибше в душі дитяти, чим може проникнути туди виховання, і самі спроби туди проникнути можуть тільки перешкодити розвитку зерна. Виховання може багато, але не все.