- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
А. Свідомість
Глава XIX Процес уваги
5. Саме слово увага показує вже, що під ним розуміється акт стягування свідомістю тих чи інших вражень зовнішнього світу... З величезного числа вражень зовнішнього світу, які щохвилини приголомшують наш нервовий організм, ми відчуваємо порівняно небагато; інші ж, роблячись фізичними враженнями, не стають психічними відчуттями. Вухо наше відкрите завжди; хвилі враженого звуками повітря до нього доторкаються; складові частини слухового апарату тремтять; хвилі рідини лабіринту струменіють; занурені в них кінцеві апарати слухового нерва приймають ці рухи; слуховий нерв несе їх до мозкових центрів; усе це відбувається за неминучими фізичними законами: а тим часом, якщо увага наша чим-небудь відвернена, то ми не чуємо звуків такої сили, що і малої частки їх було б досить, щоб розчути ці звуки при найменшій увазі. Те ж саме зауважуємо ми при акті зору... Тобто ми будемо бачити, що нам хочеться, хоча око наше, за законами оптики, буде відображати одночасно всі елементи фігури, усю фігуру. Чи не вправі ми зробити з цього висновок, що око наше і ми — дві різні істоти і що око наше не може бачити без нашої участі, без участі нашої уваги?
6. Сила враження не тільки може переступити за фізичний поріг можливості свідомості, але навіть досягти надзвичайно високого ступеня — і все-таки не розбудити свідомості. Мати виносить свою дитину з полум'я: плаття і волосся на ній обгоріли, на тілі страшні опіки, а вона нічого не помічає; навіть душевні страждання в ній слабкі — уся вона один акт волі... Говорять, що в запалі битви люди довго не відчувають сильних, навіть смертельних ран і швидко слабшають чи навіть падають намертво, коли звернуть увагу на витікаючу з них кров. Звичайно, враження такого роду далеко перейшли веберівский поріг свідомості, і якби душа наша, як стверджують матеріалісти, була тотожна з нервовим організмом, то не було б ніякої причини не перетворитися цим враженням на відчуття<...>
Глава XX Увага: висновки
3. За діяльністю своєю увага може бути розділена на довільну, чи активну, і мимовільну, чи пасивну. Довільна увага відрізняється від пасивної за тією вірною ознакою, що вибирає собі предмет з помітним зусиллям з нашої сторони; тоді як пасивна увага, навпаки, захоплюється предметами... зовнішнього світу...
4. У звичайному ході нашого мислення увага довільна і пасивна невпинно перемішуються між собою... Але іноді ми зауважуємо, що пасивна увага бере гору над нами... Часто, незважаючи ні на які зусилля нашої волі, ми не можемо відірватися від якого-небудь предмета чи споглядання, від якого-небудь спогаду.
5.Влада наша над увагою відіграє велику роль і в нашому розумовому розвитку, і в нашому практичному житті. Для людини надзвичайно важливо могти довільно вибирати предмети для свого мислення і відриватися від тих, які в нього вторгаються. «Уміння бути неуважним», відриватися від предметів, що заволодівають нашою увагою, Кант ставить вище за вміння бути уважним...
6....Предмет, для того щоб бути для нас цікавим, повинен бути неодмінно знайомим для нас, а інколи новим: повинен вносити нові ланки в низки наших слідів, чи розривати ці низки... Майже всі психологи, починаючи з Локка, згідно стверджують, що довільна увага наша... підсилюється від вправ. Але яка зміна відбувається в нас від таких вправ ще не з'ясовано. Зрозуміло тільки... що влада наша над вагою тісно пов'язана, з одного боку, із силою нашої волі, а з іншого - зі здоровим станом нервового організму: сильно роздратований нервовий організм — такий ворог довільної уваги, з яким не завжди може справитися і сильна воля. Але взагалі люди, чудові за силою своєї волі, чудові також і за владою своєюй над увагою... Отже, усе, що зміцнює волю, зміцнює разом з тим і довільну увагу. Воля ж... зміцнюється особливо своїми перемогами. Кожна перемога волі над чим-небудь додасть людині впевненості у власній своїй моральній силі, у можливості перемогти ті чи інші перешкоди...
7. Увага активна, чи довільна, природно переходить в увагу пасивну. Майже всяке нове для нас заняття вимагає спочатку від нас активної уваги, ...але чим більше ми займаємося цим предметом, чим вдаліше йдуть наші заняття...тим більше предмет збуджує в нас зацікавленість, тим пасивнішою у відношенні до нього стає наша увага...Така вироблена увага робиться потім ніби природною здатністю... Так розвиваються в нас набуті здібності і здатності, точно так само розвиваються і ті природні задатки, що були нам дані вже в особливостях нашої нервової системи.
8....Свідомість наша не любить ні занадто легкої, ні занадто важкої роботи; вона любить середину, тобто посильну працю, але знаходження цієї середини в різних людей різне. Вона визначається, з одного боку, нашими здібностями, а з іншого - силою нашої волі. Крім того, на неї мають вплив обставини і навіть просто випадок. Але сам по собі чистий випадок здібності не створить, хоча багато однорідних випадків, випливаючи один за іншим, можуть виробити схильність і вміння, що будуть тоді не відповідати здібностям...
9....Вихователь повинен користуватися здатністю душі довільно направляти свою увагу, повинен зміцнювати владу душі над у вагою; але в той же самий час повинен піклуватися про те, щоб пасивна увага розвивалася у вихованці, щоб його цікавило те, що повинно цікавити розвинуту і благородну людину... Примушувати себе вічно ніхто не в стані і якщо в людині не розвинеться цікавість до добра, то вона недовго будн йти по гарній дорозі. З особистих перемог над собою мало-помалу виростає сила, що спочатку полегшить нам той чи інший шлях, а потім веде нас цим шляхом...