Глава XXIV Почуття відсутності діяльності

І. Ми вище бачили повну необхідність визнати в людині прагнення до свідомої діяльності як чистої діяльності, без відношення до тих цілей, що можуть досягатися цією діяльністю, без відношення до тих задач, що можуть вказуватися цій діяльності як фізичними, так і духовними потребами людини. Причина цієї чистої діяльності — душевне прагнення до неї... Ціль же цієї діяльності — тільки задоволення прагнення до неї, якщо людиною не керує інша яка-небудь мета, що виходить з інших прагнень. Діяльність для розваги, діяльність від нудьги представляє форму чистої діяльності<...>

3. Тепер же нас займає... те специфічне... відчування, яким висловлюється в душі незадоволення цьому прагненню... Воно має різні ступені напруженості, а по цих ступенях має і різні назви: нудьги, туги її апатії, чи сплину. ...Жодне відчування не гнітить так постійно людину, як відчування нудьги: воно діє на неї в кожен незайнятий момент і вловлює безліч її діяльностей<...>

5. Нудьга виникає від одноманітності саме тому, що одноманітні уявлення і сполучення уявлень, повторюючись часто і довго, не дають душі достатньої діяльності, тому що вона вже цілком опанувала цими уявленнями, і їй нічого не залишається більш з ними робити. Але точно так само навіває нудьгу... занадто швидка зміна різноманітних уявлень... ми не встигаємо з ними впоратися, не устигаємо вводити їх в асоціації наших уже готових уявлень<...>

15. 9. ...Медики зауважать, що іпохондрія, сплін і апатія, ці явища цілком родинні, найчастіше починаються в англійських багатіїв, що відійшли від справ. Який-небудь купець трудиться кілька десятків років, щоб придбати становище, яке дало б йому можливість жити розкішно на відсотки свого капіталу де-небудь у квітучому куточку Англії. Ця приваблива картина змушує його працювати, недосипати ночей, недоїдати шматка — і от, нарешті, закінчує він свої справи і переселяється у свій давно приготований едем. Але як обманюється він у своїх очікуваннях! От тут й очікували його ті муки, у порівнянні з якими всі неприємності, пережиті ним ніщо... І це трапляється саме з тими людьми, що були дуже діяльні в попередньому житті і при цьому зосередили усю свою діяльність в одній якій-небудь сфері: забули і любов, і дружбу, і мистецтво, і науку за купецькими розрахунками чи політичними розуміннями<...>

11. ... Існування перешкод є необхідною умовою існування діяльності— такою умовою, без якої сама діяльність неможлива.

12. ...Душа... по самій природі своїй прагне до діяльності. Отже, вона прагне до подолання перешкод. Без діяльності людина ну­диться, отже, вона нудиться і без перешкод, без яких сама діяль­ність неможлива. Але чи може людина радіти перешкодам і любити їх? Звичайно, ні, тому що перешкода зупиняє діяльність, до якої людина прагне. Людина прагне перебороти перешкоди і... радіє, коли це прагнення задовольняється, і засмучується, коли це прагнення не задовольняється. Чи природно людині захоплюватися всім тим, що видаляє перешкоди до її діяльності? Звичайно, так. Але саме видалення всіх перешкод є найбільша, абсолютна перешкода діяльності... Таким чином, людина... вступає в протиріччя сама із собою. ...Ми любимо працю, але не любимо труднощі праці, не усвідомлюючи, що праця без труднощів неможлива, тому що труднощі складають усю сутність праці, незалежно від тих цілей, що працею досягаються. Шукаючи праці і відвертаючись від труднощів праці, людина шукає неможливого. Як же примиряється ця психічна антиномія в житті?

Усвідомлюючи усю важливість питання про працю для теорії виховання, ми будемо ще кілька разів повертатися до неї, тим більше, що помилкове рішення цього питання... веде не тільки до і теоретичних, але навіть до величезних практичних помилок... Тут же ми задовольнимося тим, що вкажемо... на зразки життєвої о примирення виставленої нами психічної антиномії. Нехай таким зразком послужить нам... Кант. Запитується: чому така незвичайно розумна й енергійна людина, не виїжджаючи жодного разу зі свого нудного Кенігсберга, займався так завзято своїми філософськими вишукуваннями, відмовившись для них від сім'ї, відмовившись від усіх за­доволень світу і навіть придушивши в собі самі наполегливі по­треби людської природи? Невже все це він зробив для того, щоб уникнути нудьги? Звичайно, що ні... Чи трудився він для задово­лення слави? Цього о також не скаже ніхто, що знайомий з біогра­фією Канта. Отже, він трудився, що захоплюючись тими ідеями, що досліджував і розвивав. Таким чином, у житті Канта примирялася, очевидно, непримиренна антиномія. Звичайно, він, як і всяка інша людина, одержував від своєї праці і задоволення, коли переборювалися які-небудь перешкоди, і страждання, коли

з'являлися нові. Але увага його було звернена не на задоволення чи страждання, а... зосереджена на самій ідеї його праці, задоволення і страждання супроводжували його працю, як іскри супроводжують працю коваля. Ці красиві іскри загоряються і стухають, але не для того, щоб їх викликати, піднімає коваль важкий молот і опускає його на розпечене залізо: серйозна людина трудиться, діти ж ловлять самі іскри. Точно таке ж повне примирення великої психічної антиномії ми бачимо в житті всіх тих людей, що, захоплені якою-небудь ідеєю, віддали цій ідеї усе своє життя, не звертаючи уваги на те, чи доставляла вона їм насолоду чи страждання.

Але якщо таке повне примирення нашого прагнення до діяльності з нашою відразою від перешкод... ми зустрічаємо в дея­ких, виняткових особистостей, яких називають... чи безумцями, чи геніями, то часткове примирення цієї антиномії ми зустрічаємо в більшості людей. Художник, усідаючись за свою картину, зви­чайно, думає і про гроші, і про славу. Але... той художник, що ні на хвилину не захопиться самою працею, самим процесом створення картини... не створить нічого великого, нічого оригінального. Сільський хазяїн, звичайно, трудиться через гроші, але поганий той хазяїн, що не захоплюється зовсім самим господарством<…>

15.Але немає сумніву, що є і такі люди, що не зуміли знайти для себе діяльності, яка захопила б їх своєю ідеєю... і шукають праці без труднощів, словом, шукають задоволень. Але на цьому шляху погоні за насолодами зустрічається людина з іншим, настільки ж незмінним психічним законом, що однако­во тяжіє над тваринами і над людьми, але від якого одна тільки людина намагається вислизнути. Усі насолоди... купуються стражданнями. І от людина хоче обдурити природу, хоче по можливості зменшити страждання і виторгувати за нього в природи можливо більше насолоди. Але природу не можна обдури­ти... і вона платить за обман важким почуттям перенасичення, а потім... почуттям апатії, відрази від усіх насолод і від самого життя... З цих лещат природи людині вирватися не можна.

16. Почуття нудьги не має собі антагоніста в іншім почутті: антагоністом його є сам процес праці, у якому немає вже ні задоволення, ні невдоволення, а є тільки сама праця, тобто само­свідома діяльність. Задоволення і страждання, однаково як і інші відчування, страх, гнів і ін., можуть супроводжувати діяльність...відзначаючи її початок і закінчення, але в самій діяльності свідомості їх немає, а є... інші відчування [почуття розходження і подібності, розумової напруги, чекання, несподіванки, подиву, обману, сумніву, непримиренного контрасту, розумового успіху, —М. В.].<...>