- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
1. ...Тварина, точно так само, як і людина, зауважує зв'язок між явищами й у явищах, що постійно передують іншим явищам, може визнати причини, а в явищах, що постійно випливаю і ь за першими, — наслідки. Цим тільки можна пояснити багато розумових дій тварин, коли вони, навчені досвідом, відвертають причини, наслідки яких їм не подобаються, чи викликають причини, наслідками яких бажають скористатися. Але як тільки бажання тварини задоволене, так і дослідження причин припиняється. Тварина, якщо так можна виразитися, вірить у безпричинність явищ і тільки з випадкових досвідів довідавшись причини деяких явищ, користується своїм знанням для задоволення своїх матеріальних потреб. Не так поступає людина: довідавшись по досвіду причини деяких явищ і не бачачи причин набагато більшого числа інших, вона тим не менше продовжує вірити, що немає явищ без причини... Відкіля ж береться ця впевненість, що суперечить досвідам і спостереженням, що показують нам набагато більше явищ без причин, ніж із причинами?... чи не виражають нам самі древні міфології, що людина не вірить у вічність гір і морів, що існували задовго до появи людини, у вічність сонця, що обливало своїм світлом землю, коли ще людини на ній не було, у вічність зірок...? Чи не природніше усього було людині вважати ці явища вічними і безпричинними? Отже, протиріччя ідеї причини з висновками досвідів входить у розумовий процес звідкись зсередини людської істоти, тобто з людського духу. Легко бачити, як добродійно діяло це протиріччя... на розвиток розуму: відшукуючи причину за причиною, людина створює науку і вже побічним образом поліпшує свій матеріальний побут до того високого ступеня, до якого не може поліпшити свого побуту тварина, хоча вона тільки і робить, що піклується про задоволення своїх матеріальних потреб.
Протиріччя особистої волі
Не визнаючи безпричинних явищ... людина в той же час найбільш дивним чином суперечить самій собі і своїй науці, визнаючи в самій собі свободу волі, тобто явище без причини...
Остання філософська система (гегелівська) знищує свободу волі, хоча і хоче спритним софізмом ухилитися від цього...
Остання психологічна система (система Бенеке, складаючи всі психологічні явища зі слідів відчуттів, що не залежать від людини, тим самим уже знищила всяку можливість свободи волі. Усяке людське бажання і всяке бажання, словом, всякий акт волі... є необхідний результат цих слідів, отже, з'являється так само невільно, як невільно спалахує порох від упалої на нього іскри.
Про природні науки і говорити немає що. ...Прагнення... їх...виявляється... у тім. щоб пояснити всі психічні акти — і розуму, і волі — законами матерії, що, звичайно, виключають всяке поняття про волю. Не говорячи вже про матеріалістичні тенденції довести, що вчинок людини залежить від того, що вона з'їла чи випила; але й у книгах набагато серйознішого змісту ми бачимо те ж саме прагнення, хоча воно і не виражається в такій цинічній і грубій формі<...>
У науках історичних помітно те ж прагнення пояснити всі дії людини і народів незмінними законами природи. Статистика... більш-менш ясно натякає, що дії людські, удавані найбільш довільними, суть тільки неминучі наслідки незалежних від людини фізичних причин.
7.Але, визнавши загальну причинність законом, що не має винятків, ми прямо вийдемо на небезпечну і сумну дорогу східного фаталізму... неминуче дійдемо до положення, що все життя людини, усяка думка її і усякий вчинок визначені вже у подробицях раніше від її народження на світ... При такому погляді усяка відповідальність людини перед своєю совістю, перед суспільством і перед законом буде брехливим вимислом; але чи не подіє таке переконання шкідливо на саму діяльність людини?<...>
10. ...Отже... у душі людини виявляються два великих переконання, що прямо суперечать одне іншому: переконання в загальній причинності явищ і переконання у свободі особистої волі людини. Одне з цих переконань служить підставою науці, інше — практичній діяльності людини і людства. <...>
12. Так... ці великі протиріччя, внесені духом у процес мислення, могутньо рухали вперед і науку, і практичне життя людини.