- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
1. З усього сказаного в попередній главі ми вправі вивести, що... рух є загальне корінне поняття для простору і для часу. Простір ми вимірюємо рухом, говорячи: у мить ока, на годину шляху і т.д. Час ми також вимірюємо рухом: чи своїм власним, чи рухом сонячної тіні, рухом піску в пісковому годиннику, рухом маятника і т.д. Час ми вимірюємо простором, простір часом, а те й інше вимірюємо рухом; але самі ці рухи ми вимірюємо вартістю їх для організму й остаточно для душі...
7. Якщо ми розділимо всі наші знання за джерелами, з яких вони виходять, то побачимо, що цих джерел не одне, як визнають крайні емпіристи й ідеалісти, і не два, як визнає, наприклад, Локк, але три; а саме: 1) враження від зовнішнього світу у наших органах почуттів — зір, слух, дотик, нюх і смак; 2) досвіди довільних рухів і пов'язане з ними мускульне почуття і 3) спостереження душею своєї власної діяльності, тобто самоспостереження, чи рефлексія, як назвав Локк цю діяльність душі, чи самосвідомість, як називають її інші... Для пояснення походження багатьох наших знань нам необхідне... те, що дають нам зовнішні досвіди і спостереження, так і те, що дається нам досвідами і спостереженнями внутрішніми,.. Існує ще... наша власна довільна діяльність, результат якої передається нам нашим мускульним почуттям, чи почуттям наших власних довільним рухів. Ми не маємо слова, щоб відрізнити цей досвід рухів від зовнішніх і внутрішніх досвідів; але різниця між ними очевидна: то досвід, а це дія, то спосіб до діяльності, а це сама діяльність. І чудово, що тільки те, що ми можемо уявити собі у формі рухів, здається нам дійсним, точним знанням<...>
Глава хlш Історія розуму
У розумовому процесі ми бачимо, з одного боку, діяча —свідомість, з її здатністю одночасно усвідомлювати, порівнювати і розрізняти кілька відчуттів, уявлень і понять, а з іншого — матеріали, що надаються пам'яттю для цих робіт у процесі уяви...
...Сила свідомості завжди обмежена; вона може разом усвідомлювати кілька відчуттів, уявлень і понять, але чим більше цих матеріалів і чим вони різноманітніші, тим свідомість кожного з них стає тьмянішою. У свідомості... є постійне прагнення привести все, що усвідомилося, до єдності, і чим сутужніше задовольняється це прагнення, тим свідомість тьмянішає... Чим менше різних матеріалів (але ні в якому разі не менш двох, тому що інакше свідомості, як і муляру з однією цеглою, немає над чим працювати), тим свідомість ясніша. У цьому відношенні свідомість усіх людей однакова... Працівник (свідомість) той самий, і сили його завжди однакові, але кількість матеріалу і його попередня обробка різні, і з цього виходить ... нескінченна розмаїтість в... розумі різних людей і в розумі тієї самої людини в різні періоди її життя...
3. ...Якщо негр, що не бачив ніколи нікого, крім негрів, вважає, що всі люди чорні, то помилка у висновку залежить не від свідомості, що склала своє судження правильно, а від недоліку матеріалу... У цьому відношенні істина всіх людських висновків завжди відносна, і ми завжди можемо думати, що прийдешні століття зберігають у собі відкриття такої безлічі невідомих нам фактів, що ці факти змінять усі наші теперішні висновки, хоча... діяльність свідомості не зміниться і буде такою ж.
...Божевільний, котрий кричить, побачивши поріг, боячись розбити до нього свої скляні ноги, міркує так само правильно, як і Аристотель: він помиляється тільки у факті, і якби були у нього дійсно скляні ноги, він вчинив би розсудливо, уникаючи порогів... Але не потрібно ще збожеволіти, щоб помилитися у факті; для цього досить, наприклад, мати слабкий зір чи страждати глухотою. Для цього досить навіть бути розсіяним, легковажним, закохатися, розсердитися, підкоритися якій-небудь пристрасті...
Недолік матеріалів, отже, є однією (є ще й інша) із причин помилок у висновках розуму. Розум будує тільки з того, що в нього є, а якщо цих матеріалів не вистачає на цілий будинок, то і будівля виходить однобічна...
... Чим менше матеріалів, тим однобічніші й помилковіші будуть висновки, а якщо матеріалів багато, то свідомість губиться в них, не може їх оглянути разом з однаковою ясністю, а тому... знову приходить до однобічності і помилок у своїх висновках... Як же вийти з цього протиріччя?.. Чи не можна привести факти в таку форму, щоб... замість сорока, п'ятдесяти і більше фактів, необхідних для можливо вірного висновку і яких свідомість не може обійняти разом, склалося би два, три, з якими їй легко працювати? Таку задачу і вирішує поступова обробка фактів.
Обробка матеріалів свідомості (якість матеріалів) полягає саме в тому, що свідомість з... безлічі окремих матеріалів, фактів робить один і потім з... безлічі фактів іншого роду робить знову один і через це одержує можливість... зосередити свою силу тільки на двох<...>
10. Робота свідомості, остаточним результатом якої с мова і наука, являє нескінченну розмаїтість; але... головний працівник і характер роботи той самий... Він усюди концентрує матеріали, факти, не знищуючи їхнього розходження, і тим самим концентрує свої обмежені сили... Таких робіт ми не бачимо в мертвій природі і тому не можемо відшукати в ній порівняння для цієї вікової постійної роботи людства. Таким працівником є тільки свідомість і такою роботою - тільки розум і втілення його - мова.
15. Таким чином вирішується, очевидно, нерозв'язана задача досягти того, щоб фактів одночасно було в свідомості якнайбільше і щоб свідомість... не розгублювалася в них і не розгублювала їх. Задача ця вирішується тією концентрацією матеріалу, фактів, що ми називаємо розвитком розуму й утворенням розуму, — зважується для всього людства взагалі і для кожної людини, зокрема. От у якім відношенні правий був Декарт, що стверджував, що жодна людська здатність не поширена так рівномірно між людьми, як здатність судження... Розходження в наших думках... залежить... від розходження в кількості, якості й обробці матеріалів, над якими працює свідомість... «Чим бідніший матеріал по кількості і чим менше оброблений він по якості, тим робота свідомості буде недосконалішою, тому що сили її все ті самі. Чим багатший матеріал свідомості і чим краще він попередньо оброблений, тобто згрупований, зосереджений, тим робота свідомості вийде досконалішою, тим її висновки будуть правильніші, плідніші, багаті наслідками».
18. Отже... сила розуму і сила свідомості — те саме, і тому немає потреби визнавати розум за особливу здатність, окрему від свідомості. Під ім'ям розуму ми повинні розуміти свідомість, узяту в даний момент...Свідомість розподілена між людьми рівномірно (та й у тварин вона, як можна думати, та ж сама)...
...Свідомість збагачується тільки: а) збільшенням фактів і б) переробкою їх... Роботу... цю виконує свідомість невпинно, у продовженні всього нашого життя, в одних швидше, в інших повільніше; в одних зосередженіше в одному напрямку і тому однобічно, в інших різноманітніше і тому не зв’язано; у деяких свідомість працює багатосторонньо й у той же час складно. У цьому відношенні що не голова, то і розум, і два зовсім однакових розуми неможливі <...>