Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні

1. Бажання... є вже складне душевне явище, що утворюється в людині протягом її життя на підставі досвідів задоволення вроджених людських прагнень... Бажання є особливе почуття, що усякий випробує, але визначити яке, як і будь-яке інше елементарне почуття, ніхто не в змозі <...>

12. ...Ми вважаємо за можливе розділити всі незлічимі бажання людини насамперед на два роди: бажання реальні і бажання формальні.. До першого виносяться всі бажання, що виникають з наших дійсних, природжених нам тілесних чи духовних прагнень, до других — усі бажання, що виникають із загального прагнення душі до діяльності... І тілесна, і духовна їжа своїм змістом спеціалізує наші і тілесні, і духовні прагнення. Не можна сказати те ж саме про наше духовне прагнення до діяльності: воно байдуже до свого змісту і захоплюється тільки легкістю і простором діяльності. <...>

13. Особливо важливе значення цей наш розподіл бажань на реальні і формальні здобуває при переносі формальних бажань у реальну область прагнень тілесних.

Ми не можемо бажати задоволення тілесних прагнень, коли вони вже задоволені, але можемо досадувати на те, що задоволення цих, уже вдоволених прагнень не дає приємної діяльності нашій душі, і тоді є в нас ба­жання збудити ці прагнення, роздражнити, розвернути їх, як прекрасно помітила російська мова у своєму характерному слові «розпуста». У задоволенні наших органічних потреб у міру їх органічного, що не залежить від нас, від­родження немає розпусти, хоча і може бути нерівномірність, уникаюча людини. Розпуста ж починається, коли ми вносимо нашу потребу душевної діяльності в сферу тілесних прагнень, жадаємо від тіла їжі для невтомного прагнення до душевної діяльності, і коли тіло, уже задоволене, відмовляє у ній, то ми робимо спроби збудити, розвернути в ньому заспокоєні прагнення.

12. Тварина має ті ж органічні потреби, що і людина, але відноситься до них набагато нормальніше і не розмножує їх... Повертаючись до своєї колишньої душевної діяльності, людина уже не задовольняється нею, а хоче розширити її межі далі; тварина ж обертається в тому самому колі і не прагне його розширити. От чому з простих і нечисленних органічних потреб, загальних для усього тваринного світу, людина створювала цілий великий і складний світ потреб і, звикаючи до задоволенню їх з дитинства, часто потім стогне під їхньою важкістю.

Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення

3. Людина хоче взяти річ, яка їй подобається, тобто яка так чи інакше задовольняє існуюче в ній прагнення. Якщо з уявленням цієї речі не пов’язано ніяких протилежних прагнень, то бажання негайно перейде в акт волі, тобто почне виконуватися... Дитя хоче підняти надто важку річ і одразу ж робить зусилля. Внаслідок багатьох таких невдалих спроб з уявленням про річ пов’язується вже інше уявлення – уявлення про її важкість. Лише тоді в душі дитини бажання відділяється від рішення. Дитя все ж таки бажатиме підняти річ, але вже не може захотіти цього, не може вирішити підняти її... Чим далі живе дитя, тим більше накопичується в її душі уявлень, що просякнуті відчуваннями; чим складніше стають взаємовідношення цих відчуттєвих уявлень, тим важче бажанню, що народилося, пробитися скрізь всі ці почуттєві відносини, подолати одні, обійти інші і, оволодівши всією душею, перетворитися у рішення, за котрим... йде акт волі, тобто спроба виконання.

4. Уявимо ще інший приклад, більш складніший. Хлопчик хоче взяти річ, котра йому подобається... Але вже бажанню цьому важко пробитися крізь цілу масу накоплених в душі уявлень. Нехай річ, котру дитина хоче взяти належить комусь іншому. З уявленням про річ виникає і уявлення про чужу власність. Це уявлення надзвичайно складне... і в кожній душі має свою особливу історія. Хтось познайомився з поняттям про власність, відчувши на собі гірке відчуття, коли у нього відняли річ, що приносила задоволення; інший, тому що його покарали, коли він взяв чужу річ; третьому внушили: «Це твоє, а це не твоє»; «Чуже брати соромно». У кожного, крім того, в уявленні про чужу власність вплелися сліди багатьох різноманітних дослідів. Комусь вдавалося часто користуватися чужою власністю; іншого постійно знаходили і карали; третьому лише погрожували, але не наказували; четвертого сварили, але не забирали навіть речі; п’ятого навіть захищали, хоча він брав чужу річ; шостого навіть хвалили за вміння і сміливість. Всі ці досліди…залишали свої сліди в душі людини, а з усіх цих слідів виткана надзвичайно складна мережа почуттєвих сполучень, що ми називаємо поняттям про чужу власність. ...Удасться бажанню перемогти цю мережу уявлень — і чужа річ узята; не удасться — і бажання залишилося бажанням, не перейшовши в рішення<...>

5. Однак же бажання, переможене таким чином, не завжди переможене остаточно. Припустимо, що чужа річ має багато привабливого для дитяти. І от дитя, відмовившись взяти її, продовжує про неї думати... Напруженість... прагнення знову залежить від різних причин: чи прагнення сильне саме по собі, як, наприклад, у ласуні, що давно не лакомилася, чи.... тому, що в хлопчика, наприклад, немає діяльності і... інших, більш сильних, інтересів... Ледарство дітей буває причиною безлічі аморальних учинків. Якщо в якому-небудь закладі діти страждають від нудьги, то потрібно неодмінно очікувати, що з'являться і злодюжки, і брехуни, і зіпсовані сластолюбці, і злі пустуни<...>

15. ...Генеральні поняття і бажання... носять часто ту саму назву у всіх людей, але це вводить нас тільки в оману, що вони тотожні. ...Для однієї людини— ворог, з яким вона завжди і скрізь повинна бореться; для іншої — предмет експлуатації; для третьої — приємний співрозмовник; для четвертої — предмет презирства; для п'ятої — предмет обожнювання і т.д. у нескінченність... Можна сказати з упевненістю, що якщо вихователь дасть своєму вихованцю щирий, не теоретичний тільки, але і практичний, тобто перейняти відчуваннями і бажаннями, погляд на людину, то покладе непорушну основу морального виховання<...>