- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
Том другий Передмова до другого тому
...Явища відчування і волі, як відомо всякому, хто знайомий із психологічною літературою, розроблені набагато менше, ніж явища свідомості...
Самий спосіб дослідження явищ і в другому томі залишився колишнім, тому що я визнаю його єдино раціональним... Я просто беру психічні явища, усім знайомі, як результати самоспостережень і внутрішнього досвіду людини, аналізую їх, групую і якщо де ставлю гіпотезу, то ніде не прикриваю її...
Зберігаючи за собою право в третьому томі з'ясувати відношення моєї книги до різних фізичних і психічних теорій, я надаю цей другий том здоровому глузду читача і прошу його, не нав'язуючи мені ніяких упереджених світоглядів, критикувати мене єдино з фактичної сторони: чи вірні ті факти, з яких я роблю висновок, і чи відповідає висновок факту.
Про одне тільки я прошу читача: я прошу його пам'ятати, що психічний факт, що він усвідомить завершеним в самому собі, точно такий же безсумнівний факт, як і факт якої б то не було точної науки. Зауважуючи в собі такий факт, усякий з нас може бути упевнений, що він однаково повторюється в мільйонах подібних нам істот і що тому він і може вивчатися і гідний самого уважного вивчення...
У третьому томі я сподіваюся помістити закінчення «Антропології» і педагогічні додатки, з неї виведені. Ці педагогічні додатки повинні, за моїм планом, скласти стиснутий підручник педагогіки, але такий підручник, якого ніяк не можна було б заучувати.
Цього особливо я хочу тому, що вважаю завчання всяких педагогічних підручників не тільки безтолковою, але навіть шкідливою витратою часу. Якщо вихователь добре познайомиться із законами людської природи, наскільки вони нам відомі, то для нього досить здорового розуму, щоб оцінити ту чи іншу педагогічну міру, той чи інший педагогічний прийом, а цих мір і прийомів незліченна безліч, тому що кожен даний дійсний випадок неодмінно видозмінює всякий прийом і всяка міра!
Б. Відчування
Глава І
Про відчування узагалі. Вступ.
2. Що... внутрішні хвилювання душі (назвемо їх хоч так) не одне і те саме з тими відчуттями, якими вони викликаються, у цьому неважко переконатися найпростішим спостереженням. Якщо яке-небудь приємне відчуття припинилося проти нашої волі, то ми випробовуємо невдоволення, а іноді і бажання, щоб відчуття це знову продовжувалося. Відчувати нам більш нічого, тому що відчуття припинилося, і ми саме випробовуємо невдоволення, тому що відчуття цього немає. Отже між відчуттям і тим почуттям, що викликане в нас його припиненням, є істотна різниця. Точно так само по припиненні якого-небудь неприємного чи хворобливого відчуття ми почуваємо приємне полегшення, тоді як відчуття уже власне немає.
3. Несумірність відчуття із супровідними його душевними хвилюваннями помічається ясно при злитті різних хвилювань цього роду і тим же відчуттям. Так, наприклад, відчуття того самого смаку може бути для мене сьогодні приємним, а завтра неприємним, хоча при цьому я ясно усвідомлю, що мною випробовується той самий смак. Одна і та ж вистава може ранком мене розсмішити, увечері розсердити, сьогодні збудить у мені приємні надії, а завтра страх чи гнів. Отже, в обох цих випадках відчуття і сполучення відчуттів, тобто представлення, залишаються незмінними, і цю їхню тотожність я ясно усвідомлюю, але душа моя відзивається в різний час по-різному на ці тотожні відчуття і представлення. З цього ми логічно можемо вивести, що подібні різноманітні відклики душі на її ж власні відчуття і представлення повинні скласти для нас особливий клас явищ, відомих під загальним ім'ям почуттів і бажань.
4. На жаль, слово почуття вживається в нашій мові (та й не одній нашій) байдуже як для почуттів слуху, зору, нюху і т.д., так і для тих внутрішніх почуттів душі, якими вона відзивається на ці зовнішні відчуття і сполучення, що з них складаються... Одні з цих актів є прямими відкликами душі на зовнішні враження, і ці відклики душі ми назвали відчуттями, а другі є уже відклики душі на самі відчуття і ми пропонуємо, на відміну від почуттів, назвати їх відчуваннями. Слово це стародавнє, книжкове, але для нашої мети воно вже тим добре, що незручно сказати - відчування слуху, відчування зору і т.д. У відчуваннях виражається суб'єктивне відношення душі до відчуттів, причиною яких є зовнішній світ, що діє на нас через органи зовнішніх відчуттів. ...Відчування більш невіддільні від душі, ніж відчуття і і про них людина не може сказати іншим. Ще Кант помітив, що людина може зійтись з іншою людиною в тому, що цукор солодкий, а щавель кислий, але не зійдеться в тому, що кисле може одному подобатися, а іншому ні, а фраза «про самки не сперечаються» відноситься якраз до відчувань.
5. Така особлива задушевність або суб’єктивність відчувань не допускає їх повного і ясного вираження в уявленнях, так що між нашими уявленнями і нашими відчуваннями існує, як помічає Гербарт, деяка несумісність і ми «в наших уявленнях не можемо виразити всього, що в середині нас відбувається».