- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
Глава XXII Страх і сміливість
4. ...Почуття страху — таке типове і знайоме кожному почуття, що, як тільки воно ворухнеться в душі, так кожен і визнає його за страх і не змішає ні з гнівом, ні із сумом... Страх, що відбувається від того чи іншого стану організму, а не від якої-небудь усвідомленої нами небезпеки, ми називаємо інстинктивним, чи органічним, на відміну від душевного<...>
9. Важко вирішити, як виникає в нас уперше почуття страху: від чого сили душі замість того, щоб рватися вперед і прагнути до подолання перешкоди чи просто страждати від неї, раптом як би побіжать від нього назад, залишаючи тіло без своєї підтримки. З тих... пір, як людина відчула, що є перешкоди, яких вона перебороти й обійти не може, вона робиться доступною страху<...>
10. Маючи на увазі душевний, а не органічний страх, ми не тільки не визнаємо дітей боязкими по природі, але, напроти, помітимо в них багато сміливості. Деякі, як, наприклад, Рід і почасти Руссо, думають, що діти вже по природі бояться темряви, але ми швидше згодні з Беном, що відкидає цей острах. Темрява, ховаючи від нас навколишнє, може сильно сприяти розвитку в нас усякого роду страхів, що залежать уже від інших причин, але сама темрява навряд чи може бути причиною страху... Здається, ми можемо прийняти за істину, що людина не боїться нічого, поки власні досвіди чи розповіді інших не покажуть їй, що в неї не завжди стане сил для подолання перешкод, і не познайомлять її з душевним страхом, з почуттям сили, що відступає від перешкод, замість того, щоб кинутися на них.
11. Бон справедливо називає почуття страху найбільш нещасливим станом людини. Досягнувши останньої ступіні жаху, коли вже людина не сумнівається ні у своєму повному безсиллі, ні у всемогутності небезпеки, меж яких не бачить, страх зупиняє психічне життя, не припиняючи його... Фізична дія крайнього ступеня страху чи жаху разюча. У людей, що пережили такі хвилини, часто волосся сивіє за кілька годин... Але хто ж може пояснити нам, який зв'язок між сивіючим в одну ніч волоссям і душею, що вжахнулася ?<...>
15. Страх таке огидне почуття, що не дивно, якщо деякі психологи приписують йому тільки поганий вплив. Однак же ми назвемо почуття страху також і рятівним, якщо візьмемо до уваги, від скількох небезпек охороняє нас це почуття і на скільки мудрішими зробив людей острах небезпеки... Страх змушує людину бути обережною, але тільки сміливість дає їй силу й енергію.
16. Бен думає, що предмети, які вселяли нам страх, сильно врізуються в нашу пам'ять, але ми знаємо, що ця властивість всіх афективних образів... З цього ніяк не можна виводити, що учитель, наприклад, може лементами і погрозами змусити дитину твердо запам'ятати урок, що пояснюється. Дитя твердо запам'ятає тільки гнівне обличчя вчителя, його жести, що лякають, і слова, але не зміст уроку, який, навпаки, зблідне при сусідстві з такими яскравими образами... Навпаки, у страху ми забуваємо навіть і те, що добре пам'ятали, і слова науки, супроводжувані погрозами, найменше здатні влягтися в пам'яті... Сам по собі страх, незалежно від реактивних спроб відокремитися від нього...придушує силу душі, це разюче помітно на дітях, вихователем яких був тільки один постійний страх.
17. Педагогічна дія страху дуже сумнівна: якщо і можна ним користуватися, то дуже обережно, завжди маючи на увазі, що сміливість є життєва енергія душі. Біблійний вираз: «Страх божий є початок премудрості», настільки улюблений вихователями і наставниками, охочими до дешевого методу вселяти страх, має глибокий сенс, рідко вживаний тими самими, хто часто вживає це вираження... Якщо людина досягне тієї моральної висоти, що боїться тільки одного Бога, то, виходить, вона боїться однієї своєї власної совісті — і більше нічого у світі не боїться... Вона для людини голос Божий, і якщо людина... почне уважно прислухатися тільки до цього голосу, то і відкриє в ньому джерело премудрості, тобто моральності чи вищої практичної мудрості. Але дуже жаль, що зловживають цим глибоким біблійним висловом різні аматори, щоб задати страху дітям! Вони прикривають їм своє невміння стримувати гнів... і вселяють дітям не страх Божий, а страх учительський, з якого народяться неправда, удавання, хитрість, боягузтво, рабство, слабкість, незначність душі, а не премудрість.
...Само собою зрозуміло, що страх збільшується невизначеністю небезпеки... У міру того, як межі небезпеки визначаються – і страх зменшується... Але до властивості страху саме відноситься розширення меж небезпеки, як це виражається в... прислів'ї: «У страху очі великі»... Як тільки починається ясне освідомлення меж страху, так і народжуються спроби позбутися від цього болісного почуття, а спроби ці, зміцнівши, можуть витиснути з душі страх, замінивши його гнівом, рівним силі витиснутого страху...
Дія страху саме тому і жахлива, що він, зупиняє діяльність душі, у той же час приковує її увагу до предмета страху. У ці хвилини... ми «ні живі, ні мертві»...
Так як причиною страху може бути усе, що загрожує... нашому життю чи життю людей, нам близьких, а невизначеність небезпеки значно збільшує страх, то і зрозуміло, що утворення зменшує число небезпек, що загрожують нашому життю, зменшує число причин страху і, даючи можливість виміряти небезпеку і визначити її наслідки, зменшує напруженість страху через ці небезпеки. ...Але... чи сміливішою стала сучасна людина — це ще питання. Князь Ігор, відправляючись в похід, незважаючи на страшні знамення, у погане значення яких він вірить, переборює ще один зайвий страх, якого вже не потрібно переборювати сучасному полководцю. Макбет, що викликає духів, у яких він вірує... тільки ще ясніше виявляє свою неприборкану сміливість, долаючи забобони, що для нас тепер не існують. ...Неважко бачити в таких явищах, що сміливість, незалежно від якого б то не було розумового розвитку, не являється плодом розуму, а почуттям, природженим людині.
21. Почуття сміливості Аристотель справедливо протиставляє почуттю страху. Але це почуття так притаманне людині, що ми помічаємо його окреме існування тільки тоді, коли воно, попередньо будучи подавлене страхом, починає знову з являтися. Усякий з нас, ймовірно, випробував на собі цей вплив сміливості, що відроджується, який воскресає. На скільки почуття страху відбирає в нас сили, на стільки сміливість дає нам їх.
23. Ми цілком згодні з Беном, що називає сміливість однією з найбільших якостей душі людської, без якої неможливі ні шляхетна діяльність, ні порядний напрям думок, ні самостійність характеру. Точно так само ми твердо віримо в те, що страх є найбільшим джерелом пороків... Але ми стверджуємо також, що тільки страх своїм реактивним впливом перетворить вроджену людську сміливість у розумну мужність, і якщо людина навчилася переборювати і запобігати небезпеки чи принаймні уникати їх, то цим вона зобов'язана стільки ж почуттю сміливості, скільки і почуттю страху. Люди, у характері яких переважає інстинктивне почуття сміливості, безтурботні і непередбачливі, і неважко зрозуміти, що якби в людини й у тварини зовсім не було почуття страху, то навряд чи і саме існування їх було б забезпечене: вони були б легкою здобиччю різних небезпек, а небезпеки, яких вони уникли б випадково, не врізувалися б у їхній пам'яті і нічому б їх не навчили. Божевільна сміливість, як і божевільне боягузтво, однаково згубні. Уся справа, отже, у розумі, що міг би виміряти небезпеку і знайти спосіб позбутися від неї, і у волі, що була б досить сильною, і могла помішати почуттю страху перейти в органічний афект... Не той мужній, хто лізе на небезпеку, не почуваючи страху, а той, хто може придушити найдужчий страх і думати про небезпеку, не підкоряючись страху.
Природна сміливість є та брила дорогоцінного мармуру, з якого страх виробляє величну статую мужності...
Не звичка переносити страх, але звичка переборювати його збільшує сміливість... Сміливість ... є не що інше, як природжене людині почуття впевненості у своїх силах. Усякий новий досвід, що доводить нам присутність цих сил у порівнянні з небезпеками, збільшує цю впевненість і отже, збільшує нашу сміливість....«Сміливість міста бере», — говорить російське прислів'я, але вона ж і «кайдани тре», — додає інша.
...Дитя народжується з безмежною сміливістю, і ми ясно помічаємо, що чим менше дитя залякане, тим воно сміливіше, так що сміливість виражається в кожній рисі його особи й у кожнім його русі. При цьому... варто мати на увазі: ...страх...заразний, передаючись від людини до людини за допомогою тілесного втілення і нервового співчуття. Вихователь повинний берегти цю природжену сміливість, але не залишати її в первісному вигляді, у якому вона стільки ж може наробити шкоди, скільки і користі. Він повинний ставити дитину в такі положення, щоб вона переборювала свій страх, і уберігати від таких, у яких дитина підкорялася б усесильному страху, словом, вихователь повинний берегти дорогоцінне почуття сміливості, але разом з тим досвідами подолання страху переробляти нерозумну сміливість у розумну мужність. <...>