- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
Глава XXI Гнів і доброта
8....Ми бачимо... необхідність відрізнити елементарне почуття гніву, по-перше, від такого ж елементарного почуття відрази, а по-друге, від ненависті і помсти як таких складних душевних станів, в утворенні яких не один уже гнів приймає участь...
9.Душа наша, зустрічаючи перешкоди до задоволення своїх прагнень... прагне перебороти ці перешкоди і... збирає необхідні для того сили, тілесні чи душевні. От цей витяг сил для того, щоб стати в рівень із перешкодою, і виражається тим характеристичним почуттям, яке ми називаємо гнівом. У почутті невдоволення душа відчуває тільки хворобливий вплив перешкоди; у гніві ж душа поривається видалити цю перешкоду. Порив цей може перейти в діяльність, може і не перейти, але саме відчуття душею цього пориву буде вже почуттям гніву. От чому гнів узагалі пристрасть, що діє рвучко: яка слабшає після пориву і знову виникаюча, якщо колишній порив не досягнув видалення перешкоди.
'10. ...Значна образа чи просто сильний удар чи навіть раптова енергійна зупинка нашої діяльності якою-небудь перешкодою не здатні так підняти почуття гніву, як дрібні перешкоди. Нічим не можна привести і людину, і тварину в такий сказ, як дрібними перешкодами його душевної діяльності, що безупинно випливають одна за другою.<...>
13....Жодне почуття не здатне так переходити в афект, як гнів. Нервова людина, розсерджена чим-небудь, довго продовжує сердитися, хоча часто не може навіть згадати, що її розсердило. У такому стані людина уже в усьому підшукує виправдувальні причини для свого безпричинного гніву.
14....Удар, завданий у гніві, може бути не тільки сильнішим від того, яким його хотіла зробити людина, але навіть сильнішим, ніж вона могла його зробити в спокійному стані. От чому так небезпечно віддаватися гніву з дітьми; розсерджена людина і сама не оцінює вагу і свої удари. При частому повторенні, гнів переходить у постійний органічний стан...
15. З почуття гніву, у поєднанні з уявленнямй й іншими відчуваннями ,відбувається безліч психічних почуттєвих станів: ненависть, обурення, помста, злість, жорстокість, тиранство і т.д.<…>
16. Хоча з почуття гніву виробляється багато таких душевних станів, що засуджуються мораллю, але саме по собі почуття гніву, так само як почуття любові, і не погані, і не гарні і можуть бути погані чи гарні, дивлячись на зміст тих уявлень, з якими вони зв'язані. Ненависть до зла таке ж достоїнство, як і любов до добра, і навпаки.<...>
18. Почуття доброти і ніжності протилежне почуттю гніву... Почуття доброти відроджується, саме тоді, коли душа випробовує, що в неї більше сил, чим стрімкості в її прагненні. Надмір сил, порівняно зі стрімкістю прагнень, відображається в душі почуттям доброти, ніжності і пестливості, що точно так само, як і почуття гніву, прагне індивідуалізуватися, зосередитися на якому-небудь окремому предметі і вилитися на нього<...>
...Той, хто почуває себе сильним зробити все, не може випробовувати гніву...
21. Почуття доброти, точно так само, як і почуття гніву, може бути викликане чи зовнішніми для людини причинами чи причинами, що лежать у її несвідомій природі. Очевидно, що в першому випадку почуття доброти буде зосереджено предметом, що його викликав, а в другом} буде шукати зосередитися на якому-небудь випадковому предметі. Так, людина, яка позбавилася від великої небезпеки, кидається обіймати першого зустрічного, так, людина, що одержала несподіване задоволення своїх сильних бажань, виливає почуття доброти, що її переповняє, на кого потрапило: не тільки на людей і тварин, але навіть на бездушні речі<...>
23. Почуття доброти, точно так само, як і почуття гніву чи почуття любові, саме по собі ні добре, ні погане в моральному відношенні, але, поєднавшись із уявленнями й іншими почуттями, воно може бути джерелом як моральних, так і аморальних психічних явищ: воно може вести до щедрості, але також веде і до безглуздої марнотратності; воно може сприяти розвитку людяних відносин між людьми, але воно ж веде до того потурання всьому поганому, від якого суспільство стільки... страждає... От чому, якщо вихователь повинний піклуватися про те, щоб не зробити душу гнівною, не виховати так званої жовчної людини, що шукає завжди і у всім їжу своєму гніву, то точно так само повинний він піклуватися і про те, щоб не виховати душі безглуздо доброї, що виливає свою доброту на що потрапило і частіше на зло, чим на добро, тому що зло хитріше добра: уміє підстерігати добрі хвилини людини і користатися ними. Словом... він повинний подбати, щоб не виховати в ній тієї пряникової душі, у якій також немає ніякого морального достоїнства.