Глава V Гіпотеза прагнень

1. Насамперед глянемо на те, для означення якого поняття вживаємо слово прагнення.

Зауважуючи, що магнітна стрілка, якби її не відхиляли, надана сама собі, завжди одним кінцем своїм повертається до півночі, і, не знаючи дійсної причини такого явища, ми говоримо, що магнітна стрілка має прагнення повертатися одним кінцем своїм до півночі, а іншим до півдня. Отже ми називаємо, прагненням не саму діяльність стрілки, але невідому нам причину, що у даному випадку змушує магнітну стрілку рухатися, і притім рухатися так, а не інакше. Помітимо при цьому, що якби ми побачили, що хто-небудь підсунув один кінець стрілки до півночі, то ми не назвали б цього прагненням. Отже, ми називаємо прагненням не тільки невідому нам причину діяльності, що замічається нами, але і притім таку причину, що ми припускаємо в самій істоті, що виявляє ту чи іншу діяльність, а не поза нею.

2. Якщо діяльність, що помічається нами, виявляє істота жива, то в цьому випадку замість слова прагнення ми часто вживаємо інше слово - інстинкт, але розуміємо під словом інстинкті те саме, що розуміємо і під словом прагнення, тобто розуміємо невідому нам причину діяльності живої істоти, що зауважується нами, і при цьому причину, що лежить у самій живій істоті, а не поза нею. І чудово, якщо нам удається відкрити причину діяльності тварини, що лежить чи в її організмі, чи в її життєвому досвіді і передбачуваному розумі, то ми не називаємо вже цієї причи­ни інстинктом. <…>Помічаючи, наприклад, що черепаха, що тільки що вилупилася з яйця на піщаній морській обмілині, негайно ж спрямовується до моря, ми бачимо причину такого явища в інстинкті цієї тварини у тому, що не можемо припустити, щоб черепаха, знаходячись ще в яйці, могла що-небудь довідатися про море і його положення, про те, що це саме той елемент, де їй призначене жити, і про те, нарешті, що на березі їй дуже небезпечно, тому що безліч птахів хочуть поживитися її м'яким тілом. Не маючи можливості припустити таких складних досвідчених знань у черепасі, що тільки що вийшла з яйця, ми... говоримо, що причина цього явища нам невідома, але що причина ця, по нашій вірі в причинність усіх явищ, неодмінно повинна бути, і притім у самій черепасі, а не поза нею.

3. ...Отже, прагненням ми називаємо невідому нам причину діяльності, що виявляється тією чи іншою істотою, і при цьому таку причину, що ми припускаємо в самій сутності даної істоти. Таке логічне походження ідеї прагнення...

4. Якщо ми перенесемо спостереження прагнення в психічну сферу і станемо спостерігати його в самих собі, то прийдемо зовсім до тотожних результатів. І в собі самих ми називаємо прагненням невідому нам причину, що збуджує в нас ті чи інші психічні чи психофізичні явища. Так, наприклад, ми не назвемо прагненням чи інстинктом тієї причини, що змушує нас будувати будинок, шити теплий одяг, запасати хліб на майбутній рік... саме тому, що ми бачимо причину цих наших діяльностей у свідомій думці про їхню необхідність чи про їхню користь для нас. Якщо ж ми називаємо інстинктом чи тваринним прагненням причину, що спонукає тільки що народжене дитя шукати їжі в сосках матері і виконувати при цьому дуже складний і нелегкий процес ссання, то саме тому, що ми не можемо припустити в тільки що народженій дитині ні свідомої думки про потребу харчування, ні тих знань з фізики, що потрібні для того, щоб улаштувати пневматичну машину із рота. На цій підставі ми відокремлюємо дії свідомі від дій інстинктивних.

3. Однак же якщо ми будемо уважно аналізувати наші свідомі дії, тобто такі, причину яких ми усвідомимо, то помітимо, що в основі кожної такої дії, під цілим рядом свідомих причин лежить завжди причина неусвідомлювана, несвідоме прагнення, чи інстинкт. Так, наприклад, людина оре поле і засіває його зі свідомої причини про необхідність їжі на майбутній рік. Про необхідність їжі вона також довідалася з численних досвідів голоду, але ніхто, звичайно, не скаже, щоб людина випробувала голод унаслідок свідомої необхідності їжі для продовження життя. ...Чи багато... людей... усвідомлює ясно, чому людині потрібно їсти і пити? А всі проте хочуть їсти і пити. ... Прагнення до їжі пробуджується в дитині перш, ніж вона має поняття не тільки про необхідність їжі, але навіть узагалі поняття про їжу. ...Навіть естетичні наші насолоди зрештою зводяться до несвідомих прагнень. Усі люди більш-менш мають естетичні почуття, а тим часом ще ніхто дотепер не визначив, що таке краса в музиці, поезії, живописі. ...Так якби, нарешті, наука і відкрила нам це, то все-таки ми повинні були б визнати, що почували красу перш, ніж довідалися причину цього почуття.

Те ж саме повинні ми визнати й у відношенні причин нашої моральної діяльності. ...Те ж саме відноситься і до прагнень релігійних<...>

7. Неважко переконатися, що причина того, що нам хочеться і подобається і що, отже, складає несвідому основу нашої свідомої діяльності, лежить не в предметі, що збуджує в нас приємні відчуття, а в нас самих. Моє бажання їсти робить мені хліб приємним, а не хліб будить у мені почуття голоду, хоча, звичайно, вид хліба... може... дати мені можливість відчути той вже існуючий стан мого організму, що відіб'ється в душі почуттям голоду. ...Ми бажаємо речі не тому, що вона здається нам гарнішою, але вона здається нам гарнішою внаслідок несвідомого до неї прагнення, у нас існуючого. Не потрібно змішувати цих двох понять: бажання і прагнення. Звичайно, в основі кожного бажання лежить несвідоме прагнення, але тут до нього приєднується уже свідоме уявлення бажаного<...>

9. Несвідомі прагнення перетворюються у свідомі бажання не інакше, як за посередництвом відчувань. Несвідоме прагнення до їжі, назване голодом, робить нам хліб приємним, і після цього ми уже свідомо бажаємо і шукаємо хліба. Отже, відчування задоволення, що супроводжує задоволення несвідомого прагнення, перетворило це несвідоме прагнення у свідоме бажання. Несвідомо прагнемо ми до гармонії звуків і, чуючи гармонічні звуки,, одержуємо задоволення, а згодом уже свідомо бажаємо цих звуків, тому що знаємо, що вони доставляють нам задоволення. Такий психічний акт у всій його простоті і точності. Прагнення, відчування і представлення — от три психічні явища, що з'єднуються в складному акті бажання. ...У бажанні вже з'єднується спогад випробуваних відчувань і представлення предмета, що збудив у нас ці відчування.