- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
Усі прагнення, перераховані нами в попередній главі, складають у сутності одне прагнення-прагнення бути, прагнення до існування і розширення цього існування в просторі і часі.
Поряд з цим органічним прагненням бути, яке належить бездушній природі... ми зауважуємо...прагнення, що йде якби врозріз з першим, — прагнення жити, спільне для всього живого, тобто для усього відчуваючого світу.
Це прагнення задовольняється за рахунок і добутих рослинними процесами, так що сили, заготовлювані рослинними процесами, йдуть не на один ріст і розмноження, але поглинаються частиною... процесами життя, тому що жити значить не що інше, як почувати, мислити і діяти…
3....Значення... голосу рослинної природи недоступно безпосередній свідомості людини... Душа кориться цьому голосу не тому, що 6 розуміла його зміст, - хоча і може зрозуміти його згодом, — але тому, що випробовує страждання, сполучені з непокорою йому. Ми бачимо навіть, що душа розвину га, повна уже своїх власних душевних інтересів, може не коритися голосу рослинної природи: може змусити тіло працювати до повного виснаження сил, може зовсім придушити статеві прагнення, може навіть відмовити тілу в їжі і, захоплена якою-небудь пристрасною ідеєю, довести виснаження тіла до голодної смерті. «Хто може вмерти, того не можна ні до чого примусити»,- говорив римлянин і це вираження справедливе не тільки у відношенні людини до інших людей, але й у відносинах людини до самої природи. Людина може противитися і її могутній вимозі буття, і руйнувати її розрахунки на силу її тілесних прагнень.
4. Прагнення жити чи прагнення до свідомої діяльності, тобто прагнення мислити, почувати, діяти, властиво, здається, не одній людині.
Ми бачимо, що і тварина, по задоволенні усіх своїх тілесних потреб, не залишається спокійною: вона доступно нудьзі, любить гратися, співати, виявляє явні ознаки цікавості, шукає ласки.
Чим вище порода тварини, тим прояви потреби свідомої діяльності помітніші.<...>
6.Але навряд чи є страшніше покарання для людини, як, задовольнивши усім її фізичним потребам, у той же час лишити її по можливості всякої психічної діяльності, повне позбавлення якої, на щастя, неможливо. Навряд чи може бути покарання важче одиночного відокремлення і без роботи, в американській в'язниці, чистій, теплій, при столі, зовсім не бідному. Віл, поставлений у таке положення, буде ще жиріти, але людина незабаром вдається в відчай і впадає в божевілля, якщо не знайде в самій собі джерела душевної діяльності.
...Одним із самих звичайних мотивів людських вчинків є відшукування так званих розваг, чи, іншими словами, матеріалів для психічної діяльності. Книги... карти... вечірки, прогулянки, іграшки всякого роду для малих і дорослих, вино, сон, нарешті, як останній засіб від нічого робити — усе це і безліч інших видів дозвілля не має в сутності іншого значення, як задоволення природженого людській душі прагнення до безперервної діяльності. Страшна і жалюгідна фраза убити час, що так часто чується, найкраще характеризує це корінне і велике прагнення душі. Людині так мало, здається, відпущено часу, а тим часом вона шукає всіляких способів убивати його. Чому ж людина так сердиться на час, якого у запасі в неї так небагато? Не на час сердиться людина, а тільки виражає цією фразою муки душі, нічим не зайнятої.
Хто спостерігав над дітьми, той знає, що дитя щасливе не тоді, коли його забавляють, хоча воно і регоче, але тоді, коли воно зовсім серйозно займається захоплюючою його справою.
...І помітьте, що після веселощів діти неодмінно нудьгують і що за сильним сміхом майже завжди випливають сльози, тоді як самостійна діяльність залишає душу в нормальному, здоровому стані<...>
12. Одне з найважчих для людини відчувань —це, безперечно, почуття страху... Але чому ж такий важкий страх і особливо страх нещастя, яке ще не цілком визначилося?.. Воно важке тому, що ставить нездоланну перешкоду для подальшої душевної діяльності.
13. Якщо ми застосуємо нашу думку до прихильностей і ненавистей різного роду, то незабаром побачимо, що й у них лежить в основі уроджене прагнення душі до діяльності.
Найсильнішими, звичайно, бувають прихильності людини до людини, саме тому, що ніщо ж не здатне дати душі людини таку велику діяльність, яку може дати інша людина. Якщо ж скнара прив'язується до золота, то прив'язується він, звичайно, не до металу але до тих думок, почуттів, надій і мрій, що викликаються в нього грошима ...
14. З ким ми дружимо швидше за все? З тим, чиї думки, почуття, бажання відкривають більше нових сфер нашої психічної діяльності. До кого ми виявляємо найбільшу ненависть? Саме до того, хто всюди є перегородою до прогресивного руху тієї ж
нашої психічної діяльності, до того, чий образ чи думка зупиняє наші власні думки. Тиранізм думки, що ми щоб то не було не можемо ні прийняти, ні забути, ні спростувати, чи всього сильніше збуджує нашу ненависть<...>
22. Таким чином, ми визнаємо два джерела прагнень: одне — тілесне, тобто наш рослинний організм із усіма його органічними потребами, і інше — душевне, тобто душу з її невичерпним прагненням до свідомої діяльності. ... Для тіла важливо — бути; для душі -жити. Існування без життя не має для душі ніякого значення. Далі ми відкриємо ще третє джерело прагнень: в і особливостях, що властиві тільки душі людини і сукупність яких ми називаємо духом; але... надавши собі в наслідку розглянути духовні прагнення людини, ми глянемо тепер на походження відчувань з перших двох джерел<...>