Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення

1. Розумовий процес в людині відрізняється не лише засобами свого розвитку, але і питаннями, котрі він вирішує. Весь розумовий процес у тварин, наскільки ми можемо говорити про нього за його проявами в діяльності, спрямований на вирішення питань, що виникають з потреб тіла... не те ми бачимо в людині. Разом з потребами матеріальними, а ще більше після задоволення їх пробуджуються в ній потреби духовні і розум не заспокоюється на вирішенні питань, що виникають з життя тіла, а починає вирішувати питання, непояснені з тілесних потреб... Рішення цих, не тілесних питань, змушує дикуна прикрашати своє тіло перами, татуюванням, раковинами, перш ніж він вивчиться прикривати його від шкідливих впливів температури. Воно ж спонукує його о складати пісню, видовбувати дудку, вироблятися ідола на превелику силу з каменю чи з дерева, піклуватися про померлих рідних більше, ніж він піклувався про них, коли вони були живі, приносити жертви, часто криваві й огидні, і т.д., словом, вирішувати своїм розумом такі питання, що зовсім не пояснюються потребами фізичного життя. На цій ступіні свого розвитку людина здається навіть дурнішою тварини, піклуючись про дрібниці, коли не задоволені істотні його потреби, прикрашаючи кольоровими раковинами тіло, що тремтить від холоду чи знемагає від спеки, домагаючись превеликої сили таких предметів, що не приносять йому ні найменшої користі, створюючи собі небувалі страхи і накладаючи на себе важкі, зовсім марні обов'язки... Уже дикуна мучить.., щось таке, чого немає у тварин, що спокійно засинають по задоволенні своїх матеріальних потреб і вимог інстинкту. От ці питання чи задачі, що виходять звідкись зсередини людини і виявляються так дико на перших ступенях розумового розвитку, не дають зупинитися цьому розвитку (як зупиняється воно у тварин) і ведуть його усе вперед і уперед.

2....Прагнення релігійні, моральні і естетичні спрямовують розумовий процес, що відбувається в людині і людстві, до різних цілей, що не виходять з потреб матеріального життя, але самі не входять у нього, належачи більш до області внутрішнього почуття, чим свідомості Але є розумові духовні прагнення, що прямо діють на розумовий процес... Ці... прагнення ми знаємо тільки в формі дивних Непримиренних протиріч, що з'являються звідкись, тільки не з досвіду і спостереження... Природно, що ми вказуємо джерело цих прагнень у дусі, тому що цим ім'ям ми прийняли називати сукупність особливостей, що відрізняють психічну діяльність людини від такої ж діяльності у тварин...

3. Свідомість наша... по самій природі своїй усе приводить до найвищої єдності... а тому не терпить протиріч у своєму змісті і прагне видалити їх, так що слабість розумового процесу в інших людях виявляється саме тим, що в їхніх висновках існують протиріччя, яких вони не зауважують. Але... тоді як протиріччя, внесені в розумовий процес зовнішнім світом, легко примиряються, з чим разом і розумовий процес припиняється, протиріччя, що входять у розумовий процес зсередини людини, ніколи не примиряються і безупинно підтримують діяльність цього процесу. От чому, не тільки від одного володіння даром слова, розумовий процес людини не зупиняється на перших ступінях свого розвитку, як зупиняється він у тварин.

4. ...Тепер глянемо на самі ці протиріччя, що вводяться духом людини в розумовий процес.