Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі

2. ...Поняття волі як протилежності неволі не повинне змішуватися з тим поняттям свободи, що має своє спеціальне філософське і психологічне значення і застосоване тільки до людини, і то в такому лише випадку, якщо ми визнаємо за ним свободу волі. Це філософське поняття волі як безмежної свободи вибору між різними мотивами і бажаннями, що спонукають людину до того чи іншого вчинку, не зовсім чуже і мові суспільства...>

3. ...В...нефілософському змісті говоримо ми про свободу народу, про лю­бов до свободи, про звільнення раба... Ясно, що, говорячи, наприклад, що рабу дали свободу, ми зовсім не розуміємо, щоб йому дали безмежну свободу вибору між мотивами його вчинків чи його бажаннями, чого ніхто дати йому не може, але хочемо сказати тільки, що йому дали можливість погоджуватися у своїх вчинках зі своїми бажаннями. Точно так само, говорячи про любов до свободи, ми... хочемо висловити тільки, що людина любить, щоб її не стискували у виконанні її бажань, і відвертається від усяких сторонніх для душі насильств. В усіх цих випадках ми вживаємо слово свобода для означення поняття своєї волі. Але слово свавілля має в нас спеціальне моральне, і при цьому погане моральне, значення... Те ж моральне значення має і слово сваволя.

4. Але чому ж немає в мові слова для позначення волі як протилежності неволі? По тій простій причині, що це поняття ховається в самому слові воля, що у кожного може бути тільки своя, а не чужа. Правда, мова застосовує іноді епітет добра: «На це була твоя добра воля», але тому що добра воля може бути в той же час і дуже злою волею, то ми не можемо визнати за науковий термін вислів добра воля, добровільний вчинок і т. п.<...>

5. Слова свобода волі є книжкове сполучення, і при цьому невірне. Воля завжди вільна, інакше вона не буде волею. Під словом же свобода в точному змісті варто розуміти відсутність обмежуючих перешкод у тій області, у якій у даний момент обертається наша воля... Філософський же термін свобо­да волі, якщо він потрібний, варто замінити словами воля душі, тому що цим терміном ми хочемо позначити, що душа, не керуючись нічим, може вибирати між мотивами своїх вчинків...

6. .. Людині вроджене прагнення до волі, що проявляється в ній ще в дитинстві, при перших спробах стиснути пелюшками її довільні рухи. Кант... прагнення до свободи…називає… «найбільш сильною з усіх природних схильностей людини».

7. Само собою зрозуміло, що прагнення до свободи є прагнення душевне, а не органічне, тому що сама воля, як ми бачили, є цілком і взагалі душевне явище. Прагнення це знаходиться в най­тіснішому зв'язку с... прагненням душі до життя чи свідомої ді­яльності. ...З одного боку, людина прагне тільки до тієї діяльнос­ті, що була б її діяльністю, нею вибраною, нею полюбленою, словом, її вільною діяльністю, а з іншого боку - людина усві­домить своє прагнення до свободи тоді тільки, коли її вільна діяльність зустрічає утиски... і... тільки у вільній діяльності міцнішає і розвивається саме прагнення людини до волі.

8. Почуття прагнення до волі народжується тільки як негативний утиск, і тому істота, що ніколи не випробувала би утисків своєї вільної діяльності, ніколи не довідалася б, є чи ні в ній прагнення до волі. ...У самім виконанні свого бажання є вже насолода... Такий стан душі називають звичайно упертістю, але для психолога упертість є тільки чудове психічне явище, у яко­му у всій чистоті своїй, незалежно від змісту бажань, виявля­ється прагнення людини до волі. ...Але проте упертість є...помил­ковий шлях, на який потрапляє людина... у своєму прагненні доволі...

9. ...Почуття і воля — дві сторони особистості, і тому зрозуміло, що всякий утиск моєї волі... змушує мене страждати...Волю мою утискує чи воля інших людей, чи насильство... природи. Але й у тім і в іншому випадку воля моя утискується зовнішнім для мене насильством. Насильство це не перестає бути для мене зовнішнім і тоді, якщо воно виражається навіть у формі моїх же органічних прагнень... Так, людина, зайнята улюбленою своєю справою, досадує на почуття голоду, спраги, чи уто­ми чи просто болю, що заважають їй продовжувати її вільну роботу. При такому душевному стані людина поспішає, як найшвидше, вгамувати голод чи спрагу і радіє припинен­ню страждань не як припиненню неприємного почуття, але тіль­ки як видаленню утисків своєї волі. Це саме природне, саме нормальне почуття і прагнення людини, і ніяк не може бути названо упертістю.

10. Але є одне насильство, що йде... із самої душі і від яко­го потім вона не може відділитися: це є саме прагнення до свідомої діяльності. Це внутрішнє насильство складає сутність душі... Саме прагнення до волі знаходить своє пояснення і виправдання тільки в цьому прагненні. Якщо ж людина, випробувавши насолоду видалення стиснень, хоче випробува­ти цю насолоду і крім прагнення до діяльності, то потрапляє на фальшиву дорогу…упертості, свавілля і сваволі...

11....Як ласощі виникають з вродженого нормального праг­нення до їжі, з досвідів задоволення цього прагнення, але мо­жуть потім існувати й окремо, незалежно від харчового прагнення, точно так само й упертість виникає з досвідів задоволення вродженого прагнення до вільної діяльності, але потім може існувати й окремо як бажання лакомитися тією насолодою, яку приносять людині будь-які відкинуті утиски. ...Упертий не хоче того, на чому він наполягає, а хоче того задоволення, що він одержить від того, що настояв на своєму, чи уникає того невдоволення, яке випробував би, якби йому не вдалося наполягти на своєму. От чому впертий ясно шукає випадків наполягти на своєму, а не уникає їх. ...З ряду численних досвідів таких насолод своєю волею утворюється... свавілля як схильність і деспотизм як пристрасть. Якщо ж... скинувши всі утиски, людина чи на­віть цілий народ починає відшукувати їх, придумувати, створюва­ти, щоб насолодитися їх видаленням, то така пристрасть є одним з важливих елементів тиранства. Тираном може бути і народ, і деспот... Іван Грозний і паризька чернь під час великої револю­ції чинили часто за тим самим психічним законом немину­чих наслідків перекручення законного і корінного прагнення людини до волі. За тим же законом чинить і сімейний тиран... який вишукує і видумує хоча б що-небудь, щоб мати насолоду ще хоч раз пригнути до землі кого-небудь... і сердиться тим більше, чим більше домочадці його і рідні виявляються зломленими ним же самим.

12....Воля складає таку істотну умову для людської діяльності, що без задоволення цієї умови сама діяльність неможлива. Забрати в людини волю значить позбавити її можливості своєї діяльності, а діяльність, їй насаджена, котру вона виконує проти бажання, є вже для неї не своя, а чужа, і людині в такому стані залишається чи шукати насолод, чи обдурити деспота і підмінити його діяльність своєю. От чому деспотизм і тиранство так швидко перетворюють усіх людей, що входять у сферу їхньої дії, чи в шахраїв, чи в розпусників, а найчастіше в розпусних шахраїв...

13....Якщо людину з дитинства примушувати до виконання чужої волі і їй ніколи не буде вдаватися скидати чи обходити її (що, на щастя, неможливо), то в ній не розів'ється прагнення до волі, але разом з тим не розів'ється і прагнення до самостій­ної діяльності. Задовольнивши тілесні потреби, така людина піде на роботу, коли її поженуть: це буде вже майже машина... раб...

14. Між цими двома однаково згубними крайнощами — безмежним свавіллям і безмежним рабством, що однаково приводять людину — і раба, і деспота — до помийної ями повного скотства, лежить середній, щирий шлях: шлях вільної діяльності, що вимагає волі настільки, наскільки є зміст у самій цій діяльності. Тільки та воля корисна людині, що прямо виходить з потреб діяльності, яку полюбила людина. У цьому найтіснішому з'єднанні з діяльністю прагнення до волі є основою людського життя й основного людського достоїнства, відділене ж від неї прагнення до волі палить і губить...Само­стійна, улюблена діяльність є саме те з'єднання свідомості і волі, у якому прагнення до волі є коренем людського благополуччя.

15. Для морального життя людини воля так само необхід­на, як кисень для життя фізичного, але як кисень повітря, звільненого від азоту, спалив би легені, так і воля, звільнена від діяльності, губить моральну людину... Приймаючись за ді­яльність з любові до її змісту, до її ідеї, людина сама безупинно добровільно утискує свою волю і безупинно переборює ці утиски, накладені на неї цією ж її улюбленою працею. Таким чином, у будь-якій улюбленій праці людина робить постійні до­свіди насолоди свободою, коли відкидає... перешкоди, що тис­нуть на неї, і досвіди відмови від цих насолод, коли прийма­ється знову за захоплюючу гру праця, за подолання нових перешкод. У цих незліченних досвідах розвиваються і міцніють воля, прагнення до волі, уміння користуватися нею і необхідна для цього сила характеру... І немає нічого забавнішого, як чу­ти декламації про волю від таких людей, що не можуть і дня прожити без чужої допомоги. Такий вже неминучий психічний закон: воля є законна дочка вільної, завзятої, невтомної праці, а вільна праця широко розвивається тільки під покривом волі...

16. Усвідомивши вплив виховання і життя на правильний розвиток в людині прагнення до волі... ми... тим самим показали всю незмірну важливість обов'язків вихователя в цьому відно­шенні. Він повинний зірко відрізняти упертість, призму і необ­хідність вільної діяльності і боятися найбільше, щоб, утискаючи перші, не придушити останньої, без якої душа людини не може розвинути в собі ніякої людської гідності: словом, він повинний виховати сильне прагнення до волі і не дати розвину­тися схильності до свавілля чи сваволі<...>

17....От чому на обов'язку вихователя лежить зробити не тільки усе, що можливо, для розвитку у вихованців любові до самостійної, улюбленої, вільної праці, але і для того, щоб попередити розвиток свавілля і деспотизму, тим більше, що, придушуючи їх, коли вони вже розвинулися, надзвичайно важко, якщо і можливо, не зачепити святого, законного прагнення до волі.<...>