- •1.Реалізація норм міжнародного права: поняття та стисла характеристика.
- •2.Реалізація норм міжнародного права: основні форми.
- •4.Виконання норм права: стисла характеристика, приклади.
- •5.Використання норм права як одна з форм імплементації.
- •6.Механізм імплементації норм міжнародного права: загальна характеристика.
- •7.Принципи імплементації норм міжнародного права.
- •8.Характеристика принципу імплементації норм міжнародного права Pacta sunt servanda.
- •9.Національний механізм імплементації міжнародно-правових норм.
- •10. Організаційно-правовий механізм імплементації міжнародно-правових норм.
- •11. Міжнародно-правовий механізм імплементації норм міжнародного права.
- •12. Конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •13. Тлумачення як структурний елемент конвенційного механізму імплементації міжнародно-правових норм.
- •15. Співвідношення міжнародного і національного права.
- •16. Міжнародна правова норма та форми її закріплення.
- •18. Імплементація міжнародних договорів: правове та організаційне забезпечення.
- •19. Адаптація національного права до законодавства Європейського Союзу.
- •21. Система міжнародних актів оон про права людини: стисла характеристика, контроль за їх виконанням.
- •22. Правове та організаційне забезпечення імплементації міжнародних актів оон про права людини.
- •23. Національна імплементація норм міжнародного морського права.
- •24. Національна імплементація норм міжнародних актів про охорону водних ресурсів.
- •25. Реалізація стандартів міжнародної морської організації в національному законодавстві України.
- •26. Порядок створення міжнародних організацій.
- •27. Принципи організації та діяльності міжнародних організацій.
- •28. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
- •29.Правосуб'єктність міжнародних організацій.
- •30. Універсальні міжнародні організації: поняття, приклади та особливості функціонування.
- •Оон преследует следующие цели:
- •Это международная региональная организация, объединяющая страны Европы. Устав Совета был подписан в Лондоне 5 мая 1949 г., вступил в силу 3 августа 1949 г.
- •41.Система органів снд та їх структура
- •42. Рада голів держав, голів урядів та міністрів снд: повноваження та функції.
- •43.Парламентська асамблея та Секретаріат снд.
- •44.Статус та функції Міжнародної морської організації.
- •45.Структура Міжнародної морської організації, порядок роботи її органів.
- •46.Статус та структура Міжнародної організації праці(моп).
- •47.Статус та структура Дунайської комісії.
- •48.Inmarsat: загальна характеристика, цілі й принципи діяльності.
- •49.Основні міжнародні документи, що регламентують діяльність inmarsat.
- •51.Передумови формування та розвитку альтернативних форм соціального захисту
- •52. Поняття та сутність альтернативного соціального страхування моряків.
- •53. Функції альтернативного соціального страхування моряків.
- •54. Принципи формування та діяльності альтернативних форм соціального страхування моряків.
- •55. Діяльність держав з міжнародно-договірної регламентації альтернативного соціального страхування моряків.
- •56. Міжнародна співпраця держав у сфері формування альтернативного соціального захисту моряків.
- •57.Міжнародно-правовий механізм реалізації альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •58. Національно-правовий механізм реалізації альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •59. Сучасний стан соціальної захищеності та проблема оподаткування прибутків моряків.
- •60. Правове регулювання місця моряків у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування.
- •61. Страхування судновласником членів екіпажу: мета, види.
- •62. Р&і клуби: правове регулювання та сутність діяльності.
- •63.Зобов’язання судновласника щодо цивільної відповідальності перед особами, що перебувають на борту судна.
- •64. Міжнародні стандарти моп щодо соціального захисту моряків.
- •65. Роль Конвенції моп про працю в морському судноплавстві 2006 р. У створенні системи соціального захисту моряків.
- •66. Недержавне пенсійне страхування: поняття, сутність, правове регулювання, участь моряків.
- •67. Елементи системи альтернативного соціального захисту моряків.
- •68. Державний контроль за діяльністю недержавних установ, діяльність яких пов'язана з альтернативним соціальним захистом.
- •69. Гарантії забезпечення діяльності недержавних установ, що проводять альтернативний соціальний захист моряків.
- •70. Сучасний стан пенсійного забезпечення моряків.
- •71. Особливості розвитку страхових та не страхових форм соціального захисту.
- •72. Плюси та мінуси іноземних соціальних систем.
- •73. Роль іноземного досвіду у формуванні національної системи альтернативного соціального захисту моряків.
- •74. Місце України в системі міжнародного регулювання альтернативного соціального страхування.
- •75. Становлення та розвиток системи соціального страхування в Україні.
- •76. Сучасний стан та правове регулювання альтернативного соціального страхування в Україні.
- •77. Перспективи соціального страхування в Україні.
- •78. Шляхи вдосконалення альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •84.Сутність морської політики провідних морських держав сучасності.
- •85. Система нормативних актів, що регламентують правила поведінки суб'єктів національної морської політики.
- •87. Міжнародні нормативні акти як складові правового підгрунтя морської політики України.
- •88. Співвідношення національних і міжнародних нормативних актів як складових морської політики України.
- •89. Поняття та функції морської політики України.
- •90. Суб'єкти морської політики України: класифікація, функції.
- •91. Способи діяльності суб'єктів національної морської політики України.
- •92. Національні інтереси України у Світовому океані.
- •93. Мета національної морської політики України.
- •94. Загальні принципи національної морської політики України.
- •95. Зміст морської політики України у сфері територіальних інтересів.
- •98. Зміст морської політики України у сфері освоєння й збереження ресурсів і просторів Світового океану.
- •101. Податкові правовідносини та їх склад.
- •102. Принципи податкового права.
- •106. Правове забезпечення податку на доходи підприємств.
- •107. Правове забезпечення єдиного податку.
- •108. Правове забезпечення сільськогосподарського податку.
- •109. Правове забезпечення податку на додану вартість.
- •110. Правове забезпечення податкової звітності.
- •111. Статус платників податків.
- •112. Правовий інститут податкової ставки.
- •113. Правове забезпечення акцизів.
- •114. Види загальнодержавних зборів.
- •115. Правовий статус екологічних зборів.
- •116. Правовий статус рентних зборів.
- •117. Правове забезпечення місцевих податків. 118. Правове забезпечення місцевих зборів.
- •119. Правові механізми уникнення подвійного оподаткування.
- •120. Правові механізми оподаткування моряків.
- •121. Податкові правопорушення та провадження по ним.
- •122. Податкові пільги, податкові знижки та податковий кредит.
- •123. Кримінальна відповідальність у сфері оподаткування.
- •124. Адміністративна відповідальність у сфері оподаткування.
- •125. Міжнародне податкове право: джерела та принципи.
- •126. Правовідносини у сфері державного управління.
- •127. Принципи державного управління.
- •128. Правове забезпечення державного управління.
- •129. Суб’єктний склад державного управління.
- •130. Система органів виконавчої влади України.
- •131. Державне управління у судовій владі України.
- •132. Президент України у системі державного управління.
- •133. Уряд України у системі державного управління.
- •134. Центральні органи виконавчої влади у сфері державного управління.
- •135. Правове забезпечення державно-владного механізму.
- •136. Державний контроль у сфері державного управління.
- •137. Громадський контроль у сфері державного управління.
- •138. Народовладдя у державному управлінні.
- •139. Міжнародні стандарти державного управління.
- •140. Європейський досвід державного управління.
- •141. Державна служба та її види.
- •142. Служба в органах місцевого самоврядування.
- •143. Правовий статус державного службовця.
- •144. Державне управління у сфері державної служби.
- •145. Правове забезпечення адміністративної реформи.
- •154. Державне управління у правоохоронній сфері.
- •155. Державне управління у регіонах.
- •156. Делегування функцій державного управління.
- •157. Адміністративні правопорушення у сфері державної служби.
- •158. Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
- •159. Взаємодія органів державної влади з громадським суспільством.
- •160. Взаємодія органів державної влади та місцевого самоуправління.
- •161. Суть, види та значення процесуальних документів у цивільних справах.
- •162. Загальна методика складання процесуальних документів особами, які беруть участь у справі.
- •163. Доведення і доказування у цивільному процесі та обставини, які не підлягають доказуванню (доведенню) та їх значення при складанні процесуальних документів.
- •164. Застосування аналогії закону, аналогії права та норм іноземного права при складанні процесуальних документів.
- •165. Загальна методика складання процесуальних документів судом.
- •166. Законність та обгрунтованість судових рішень (рішень, ухвал, постанов, судового наказу).
- •167. Суд першої інстранції: форма та зміст судових рішень
- •168. Суд першої інстанції: форма та зміст судових ухвал.
- •169. Процедура ухвалення та проголошення процесуальних документів судом.
- •170. Процесуальні документи суду на стадії відкриття провадження по справі.
- •171. Форма та зміст письмових зауважень осіб, що приймають участь у справі щодо неповноти чи неправильності фіксування судового засідання технічними засобами або у журналі судового засідання.
- •172. Форма і зміст процесуальних документів суду при відкладенні розгляду справи.
- •173. Форма та зміст процесуальних документів суду при зупинення провадження по справі.
- •2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
- •3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
- •174. Форма і зміст процесуальних документів суду при залишенні заяви без розгляду.
- •175. Форма і зміст процесуальних документів суду при закритті провадження по справі.
- •1. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
- •176. Форма і зміст процесуальних документів суду про поновлення та відмову у поновленні пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.
- •177. Форма і зміст ухвали суду про визнання (затвердження) умов мирової угоди.
- •178. Форма і зміст ухвали суду про прийняття відмови стягувача від примусового виконання, про зміну способу виконання судового рішення, про розстрочку, відстрочку виконання судового рішення.
- •179. Зміст та форма процесуальних документів суду в апеляційному провадженні.
- •180. Зміст та форма процесуальних документів суду на стадії касаційного оскарження.
- •181. Зміст та форма процесуальних документів суду на стадії перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •182. Зміст та форма процесуальних документів осіб щодо надання дозволу на визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
- •184. Зміст та форма процесуальних документів суду щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
- •185. Зміст та форма заяви про відновлення втраченого судового провадження.
- •186. Зміст та форма ухвал суду про залишення без руху заяви про відновлення втраченого судового провадження.
- •187. Зміст та форма ухвал про відмову у відкритті провадження по справі.
- •190. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у апеляційному провадженні.
- •191. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у касаційному провадженні.
- •192. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у провадженні у зв’язку з ново виявленими обставинами.
- •193.Поняття і значення терміну «корпорація».
- •194. Предмет корпоративного права.
- •195. Суб’єкти корпоративних правовідносин.
- •196. Корпоративні звичаї.
- •198.Корпоративний нормативний правовий акт та його види.
- •199. Вимоги до змісту та форми корпоративного нормативного акту.
- •200.Систематизація корпоративних нормативних актів.
- •201.Поняття та види корпоративної нормотворчості.
- •202.Поняття підприємництва, види підприємництва, організаційно-правові форми підприємництва.
- •203.Поняття юридичної особи та класифікація юридичних осіб.
- •204.Система юридичних осіб за Цивільним та Господарським кодексом.
- •205.Поняття та основні елементи організаційно-правової форми юридичної особи.
- •207.Загальна, спеціальна та виключна правоздатність юридичної особи.
- •208.Розширення та звуження об'єму правоздатності юридичної особи.
- •209. Національність юридичної особи.
- •210. Дієздатність та недієздатність юридичної особи.
- •211. Поняття та види органів управління юридичної особи.
- •212. Компетенція вищих органів юридичної особи.
- •213. Компетенція виконавчих органів юридичної особи.
- •214. Компетенція та порядок роботи наглядової ради.
- •215. Компетенція та порядок роботи ревізійної комісії.
- •216. Види існуючих структур органів управління юридичних осіб.
- •217. Деліктоздатність юридичної особи.
- •218. Залежна юридична особа.
- •219. Кримінальна відповідальність юридичної особи.
- •220. Поняття та зміст права на створення юридичної особи.
- •221. Фізичні та юридичні особи - засновники.
- •224. Стадії створення юридичної особи.
- •230. Визнання засновницьких документів недійсними.
- •231. Способи припинення, реорганізація юридичної особи
- •232. Підстави та порядок ліквідації юридичної особи
- •233. Види корпоративних прав
- •234. Особливості набуття та реалізації корпоративних прав акціонерами приватного та публічного акціонерного товариства.
- •237. Переважне право на придбання додаткових корпоративних прав.
- •238. Форма корпоративних прав
- •239. Особливості реалізації корпоративних прав держави.
- •240.Представництво учасників в корпоративних відносинах.
- •241.Поняття корпоративного управління.
- •242.Мета та функції корпоративного управління.
- •243.Розподіл прибутку корпорацій.
- •244.Корпоративні цінні папери.
- •245.Акції.
- •246.Дивіденди.
- •247.Корпоративне регулювання праці.
- •248.Регулювання часу відпочинку, встановлення режимів робочого часу.
- •249.Корпоративне регулювання заробітної плати.
- •250.Матеріальна відповідальність корпорацій перед працівниками і працівників перед корпорацією.
- •251. Відповідальність за порушення норм корпоративного права.
- •252. Захист корпоративних прав.
- •253. Становлення законодавства України про інтелектуальну власність.
- •254. Правова природа права інтелектуальної власності.
- •255. Поняття інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності.
- •256. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.
- •257. Зміст права інтелектуальної власності.
- •258. Система органів управління в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.
- •259. Поняття авторського права, суміжних права, сфера їх дії.
- •260. Виникнення та здійснення авторського права та суміжних прав.
19. Адаптація національного права до законодавства Європейського Союзу.
Украина, сознавая свою историческую, геополитическую и культурную связь с Европой, начала реализацию стратегического курса, направленного на постепенное вхождение в политико-экономическое и гуманитарно-правовое европейское пространство. В рамках реализации этой цели наше государство приобрело полноправное членство в 50 международных организациях, постепенно реализует свое намерение вступить в Европейский Союз. По данным ряда экспертов, для вхождения в правовое поле Европы Украине нужно принять новые или внести соответствующие изменения почти в 4 тыс. законов и другие нормативно-правовые акты. Фактически речь идет о создании целиком нового законодательства, причем во многих случаях основанного на международных принципах и стандартах, которые раньше в практике нашего государства не использовались. Осуществление таких преобразований возможное лишь при условии активного сближения законодательства Украины с правом Европейского Союза, Совета Европы, Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе и других европейских международных организаций. При осуществлении гармонизации украинского и европейского права, необходимо учитывать специфику последнего, как права интеграционного объединения. Здесь возможно использование методов рецепции и отсылки, характерных для международного права. Основы для подобной гармонизации уже заложены в Соглашении о партнерстве и сотрудничестве Украина-ЕС (СПС). 16 июня 1994 г. было подписано «Соглашение о партнёрстве и сотрудничестве между Европейскими Сообществами и Украиной», которое было ратифицировано Украиной 10 ноября 1994 г. (СПС) Имплементация положений СПС в украинское законодательства началась с утверждения Указом Президента Украины от 11 июня 1998 г. Следующим шагом стало утверждение 16 августа 1999 г. Кабинетом Министров Украины Постановлением № 1496 «О Концепции адаптации законодательства Украины к законодательству Европейского Союза» процесс сближения и постепенного приведения законодательства Украины в соответствие с законодательством ЕС включает три отдельных этапа: На первом этапе преимущественными направлениями считаются:1)развитие в Украине такой правовой системы, которая способствовала бы достижению стабильности в обществе, гарантировала бы верховенство права, права человека и обеспечивала бы функционирование рыночной экономики.2)приведение законодательства Украины в соответствие с требованиями СПС и других международных договоров, которые касаются сотрудничества Украины и ЕС;- развитие законодательства Украины по определенным этой Концепцией приоритетным сферам в направлении его постепенного сближения с законодательством ЕС.На втором этапе процесс адаптации законодательства должен сосредоточится на таких заданиях: 1)пересмотр законодательства Украины в сферах, определенных ч. 2 ст. 51 СПС, с целью обеспечения его приблизительного соответствия законодательству ЕС; 2)правовое обеспечение создания зоны свободной торговли между Украиной и ЕС, а также подготовка к ассоциированному членству в ЕС.Третий этап адаптации законодательства видится как период подготовки расширенной программы гармонизации законодательства Украины с законодательством ЕС с целью обеспечения интеграции Украины в совместный рынок ЕС. Этот этап будет зависеть от заключения Соглашения об ассоциированном членстве Украины в ЕС. Для координации адаптационного процесса, Постановлением КМУ от 15 октября 2004 г. № 1365 были утверждены «Некоторые вопросы адаптации законодательства Украины к законодательству Европейского Союза». Этим постановлением был создан Координационный совет по адаптации законодательства Украины к законодательству ЕС, был создан Департамент по вопросам адаптации законодательства (Положение «О создании Государственного департамента по вопросам адаптации законодательства» утверждено Постановлением КМУ от 24 декабря 2004 г. Одной из наиболее эффективных форм гармонизации законодательства Украины и ЕС может стать договорная унификация законодательства – создание при помощи международных договоров единых норм, подлежащих включению в систему применяемых государством правовых предписаний и обеспечивающих преодоление различий в регулировании какого-либо рода отношений. Анализ деятельности по приведению национального законодательства в соответствие с Европейским правом однозначно указывает на наличие объективных трудностей в этом процессе. Украина на сегодняшний день не может реализовать провозглашенный ею стратегический курс, направленный на вхождение в Европейский Союз. Стараясь ускорить процесс вхождения в европейские структуры, мы фактически обязались в чрезвычайно сжатые сроки осуществить коренную перестройку национального законодательства. Украинская сторона не представляла и не могла представить всю сложность перехода к открытому, демократическому правовому государству.
Правове та організаційне забезпечення адаптації національного права до законодавства Європейського Союзу.
В Україні створено основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства. Зокрема, Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства. Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу визначено основні положення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України в європейський правовий простір, мету та етапи адаптації законодавства. Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, визначено шляхи і темпи реалізації окремих пріоритетів, обумовлених ходом проведення економічних реформ та спрямованих на досягнення критеріїв, що випливають із цілей валютного, економічного та політичного союзу держав - членів Європейського Союзу. Указом Президента України від 30 серпня 2000 року створено Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.Указом Президента України від 30 серпня 2002 створено Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
У пріоритетних сферах адаптація законодавства України здійснюється у такій послідовності: визначення актів, які регулюють правовідносини у відповідній сфері; переклад визначених актів на українську мову; здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповідній сфері в Україні та в Європейському Союзі; розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire; проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій; визначення переліку законопроектних робіт; підготовка проектів законів України та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття; моніторинг імплементації актів законодавства України.
Елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу.
Конкретні заходи з адаптації законодавствавизначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Координаційна рада), погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ
Верховна Рада України: забезпечує виконання Програми з питань, які належать до компетенції Верховної Ради України; розглядає проекти законів України, розроблені на виконання Програми; визначає цілі та завдання другого та наступних етапів виконання Програми, встановлює їх часові межі; у разі потреби вносить зміни до Програми;щороку заслуховує доповідь про стан виконання Програми.
Кабінет Міністрів України:
забезпечує виконання Програми, крім питань, віднесених до компетенції Верховної Ради України;передбачає щороку в проектах Державного бюджету України витрати на фінансування заходів з виконання Програми.
Органом, що координує роботу з виконання Програми, є уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - уповноважений центральний орган виконавчої влади), який: в установленому законодавством порядку щороку подає Міністерству фінансів України пропозиції щодо фінансування заходів з виконання Програми для врахування їх у проекті Державного бюджету України; разом з Комітетом Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції здійснює моніторинг виконання Програми.
Уповноважений центральний орган виконавчої влади забезпечує реалізацію політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Головою Координаційної ради є Прем'єр-міністр України (за посадою).
Положення про Координаційну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Координаційна рада щороку готує доповідь про стан виконання Програми, яка не пізніше 1 березня оприлюднюється на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Програми, переклад актів acquis communautaire на українську мову, підготовка глосарію термінів acquis communautaire покладаються на уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.