230. Визнання засновницьких документів недійсними.

Установчі документи – це документи, на підставі яких утворюється і діє юридична особа. Вони визначають індивідуальні особливості статусу конкретної юридичної особи в межах чинного законодавства.

Установчі документи господарського товариства можуть бути визнані недійсними (повністю або частково) у порядку, визначеному законом. Позовну заяву про визнання недійсними установчих документів господарського товариства можуть подати учасник цього товариства, орган, що здійснює державну реєстрацію, а також органи Державної податкової служби України та інші суб’єкти владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства.

Суд може визнати установчі документи недійсними за одночасної наявності таких умов:

• на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

• порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунуті;

• відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів.

Вирішуючи спори про визнання установчих документів господарського товариства недійсними, господарські суди повинні розмежовувати правову природу статуту та засновницького (установчого) договору товариства. Так, статут господарського товариства містить норми, обов’язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання актів, зокрема статуту, недійсними є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з його прийняттям прав та законних інтересів позивача.

Оскільки статут та установчий договір господарського товариства мають різну правову природу, відповідачем у справах про визнання статуту недійсним є товариство. До того ж у справах про визнання недійсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всі учасники (акціонери) товариства як сторони договору.

225. Визнання засновницьких документів недійсними.

231. Способи припинення, реорганізація юридичної особи

 Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації- за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб- засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених Госп. Кодексом,- за рішенням суду.

- У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

- У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

- У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

- У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

При реорганізації і ліквідації підприємства звільнюваним працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України. Юридична особа вважається реорганізованою або ліквідованою з моменту її виключення з державного реєстру України.