207.Загальна, спеціальна та виключна правоздатність юридичної особи.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації (статті 5 і 6 Закону України "Про підприємства в Україні"), а у випадках, передбачених законодавчими актами (наприклад, ст. 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"), — з моменту реєстрації статуту. В цей самий момент виникає й цивільна дієздатність юридичної особи, тобто здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Необхідною передумовою вступу юридичної особи у цивільні правовідносини є наявність у неї правоздатності. Наділення організації правоздатністю є свідченням тривалого та нерозривного зв´язку між нею та державою, визначенням правових меж її участі у відносинах цивільно-правового характеру. Традиційно у цивілістичній теорії правоздатність юридичних осіб класифікувалась за таким критерієм, як мета діяльності, залежно від якої виділялася загальна та спеціальна правоздатність. Зазначені види правоздатності у той чи інший період отримали різне відображення у цивільному законодавстві, залежно від існуючих економіко-політичних умов.

Так, у ст. 26 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. превалював принцип спеціальної правоздатності, згідно з яким юридична особа наділялася цивільними правами та обов´язками, що відповідали меті її діяльності [1]. Зміст спеціальної правоздатності полягає в тому, що за невідповідності цивільних прав та обов´язків меті діяльності юридичних осіб, пріоритет надається саме меті діяльності останніх, а отже, заперечується можливість мати цивільні права та обов´язки, що виходять за межі визначеної мети.

Із розвитком ринкових відносин спостерігається зростання ролі юридичних осіб у цивільному обороті, що викликає необхідність у розширенні обсягу цивільної правоздатності останніх. У новому Цивільному кодексі України (далі — ЦК України), прийнятому 16.01.2003 р., повною мірою була сприйнята дана тенденція, що дістала своє вираження у закріпленні принципу загальної (універсальної) правоздатності щодо організацій. Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов´язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Законодавець відмовився від диференційованого підходу у питанні наділення окремих юридичних осіб універсальною правоздатністю, закріпивши її за всіма юридичними особами. На сьогоднішньому етапі розвитку цивільно-правової науки досить актуальним і таким, що викликає жваві дискусії у наукових колах, постає питання, пов´язане із дослідженням цивільної правоздатності тих суб´єктів права, що здійснюють виключну діяльність. законодавством визначається виключність окремих видів діяльності наступними двома способами:

—через пряму вказівку на заборону суміщення певних видів діяльності з іншими видами підприємницької діяльності;

— через перелік тих видів діяльності, якими поряд із виключною діяльністю займатися заборонено.

208.Розширення та звуження об'єму правоздатності юридичної особи.

На відміну від ЦК УРСР 1963 року Цивільний кодекс України 2003 року (далі — ЦК) встановив загальне правило про універсальну (а не спеціальну, як це було донедавна) правоздатність юридичної особи. В силу цього нині визнана самостійним суб'єктом права організація звичайно здатна мати ті ж самі цивільні права та обов'язки, що й фізична особа, якщо тільки можливість набуття певних прав і обов'язків не суперечить соціально-правовій суті юридичної особи, котра є штучним, а не природним утворенням, і "завдячує" своїм існуванням об'єктивному праву (як правовий засіб) та засновницькому волевиявленню інших осіб. Водночас ЦК не заперечує можливості обмеження правоздатності будь-якої юридичної особи волевиявленням її засновників (учасників), а чимало спеціальних законів, нормами яких регламентовано здійснення окремих видів господарської діяльності, містять прямі законодавчі приписи, що передбачають суто спеціальну підприємницьку правоздатність для суб'єктів відповідної сфери господарювання. Обидва зазначені способи обмеження правоздатності юридичних осіб широко використовувалися й у минулому. Натомість на змальованому тлі своєрідною термінологічною новелою виглядає частина 2 ст. 91 ЦК, якою передбачено можливість обмеження правоздатності юридичної особи за рішенням суду.