1.Реалізація норм міжнародного права: поняття та стисла характеристика.

Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміється правило поводження, що признається державами й іншими суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкового.

Норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що виникли в результаті узгодження воль держав. Остання група норм міжнародного права займає в його нормативному масиві значне місце, тому що, поступаючись об'єктивним вимогам стабільності міжнародного права, однозначності у визначенні прав і обов'язків учасників міжнародних відносин, договірні норми витиснули норми звичаєвого права. У процесуальнім аспекті більшість міжнародно-правових норм створюється в два етапи:1) узгодження воль суб'єктів міжнародного права щодо правила поведінки;2) надання суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість узгоджених правил поведінки.Вони можуть збігатися хронологічно, якщо міжнародний договір набирає сили з моменту його підписання — тоді підписання договору означає остаточне узгодження тексту договору (правил(а) поведінки) і одночасно надання узгодженому текстові сили міжнародної договірної норми. Якщо в міжнародному правилі поводження відсутня юридична обов'язковість, то можна говорити про реалізацію лише першого етапу створення міжнародно-правової норми

2.Реалізація норм міжнародного права: основні форми.

Реалізація норм міжнародного права (імплементація) – процес впровадження міжнародного права в поведінку і діяльність держави та інших суб’єктів міжнародного права. Можна виділити чотири форми імплементації норм міжнародного права: виконання, використання, дотримання, застосування.

Існують деякі юридично необхідні обмеження щодо способів норм міжнародного права різними суб’ єктами МП. В силу того місця, яке займає держава серед суб’ єктів міжнародного права, лише вона може скористатися різними способами реалізації норм міжнародного права або наділити такими повноваженнями інших суб’ єктів.Застосування норм міжнародного права не має свого постійного місця в механізмі міжнародно-правового регулювання. Застосування в міжнародному праві може також здійснюватися за попередньою домовленістю держав і на випадок правопорушення.Застосування норм міжнародного права можуть здійснювати міжнародні органи (Міжнародний Суд ООН, інші міжнародні суди і арбітражі, Рада Безпеки ООН) в силу повноважень, наданих їм державами. Отже, застосування норми міжнародного права не є простою дією, воно вимагає вияснення фактичних обставин правопорушення, їх оцінки, встановлення норм, які можуть бути застосовані, визначення сфери дії таких норм і співставлення їх з конкретною поведінкою (чи відсутністю такої) суб’єкта міжнародного права, вияснення змісту відповідної норми, можливостей і способів її застосування до встановлених обставин, забезпечення відповідного рішення тощо.Дотримання норм міжнародного права полягає в утриманні від дій, заборонених міжнародно-правовим актом. Це виконання нормативних розпоряджень забороняючого характеру, реалізація норм заборони. Міжнародно-правові норми можуть реалізовуватися шляхом дотримання лише в юридично передбачених випадках, інакше суб’ єкт правовідносин своїм утриманням від певних дій може порушити норму, її правове розпорядження.Суб’єктами дотримання, виконання і використання норм міжнародного права є всі суб’ єкти міжнародного права без винятку.Виконання норм міжнародного права передбачає активну дію суб’єкта по реалізації нормативних зобов’ язань. При виконанні суб’ єкти міжнародних правовідносин зобов’язані своїми діями цілеспрямовано здійснювати нормативні розпорядження і тим самим сприяти добросовісній реалізації права. Виконання завжди супроводжується активними діями суб’ єкта міжнародних правовідносин. Виконання характеризується конкретними зобов’язаннями і визначеними діями. Такі норми переважають в міжнародному гуманітарному праві, в сфері визначення прав людини, співробітництва в боротьбі зі злочинністю, визначення статусу території тощо.При використанні суб’ єкт міжнародних правовідносин сам вибирає варіант поведінки під час реалізації юридично визначених можливостей.Використання характерне для норм, що встановлюють правосильність суб’єкта міжнародного права. Це, як правило, диспозитивні норми міжнародного права.В кожного способу є свої труднощі. При виконанні і дотриманні норм міжнародного права не завжди добросовісно діють суб’ єкти, часто важко встановити міру відповідальності, не спрацьовують санкції. При використанні норм суб’ єкти переходять за межі і без того широко передбачених варіантів поведінки, діють всупереч цілям договору тощо.Реалізація норм міжнародного права має організаційно-правові механізми забезпечення на міжнародному і внутрішньодержавному рівні, які доповнюють один одного.

3.Додержання норм права як одна з форм реалізації норм міжнародного права.

Додержання норм міжнародного права полягає в утриманні від дій, заборонених міжнародно-правовим актом. Це виконання нормативних розпоряджень забороняючого характеру, реалізація норм заборони. Міжнародно-правові норми можуть реалізовуватися шляхом дотримання лише в юридично передбачених випадках, інакше суб’ єкт правовідносин своїм утриманням від певних дій може порушити норму, її правове розпорядження. Часто реалізація норм міжнародного права способом додержання відбувається зовні не помітно. Відсутність дії з боку суб’ єктів свідчить, що вони втілюють норму в життя (невтручання у внутрішні справи держави, нерозповсюдження ядерної зброї, відмова від виробництва ядерних компонентів, припинення співробітництва з державою-порушницею в умовах оголошення блокади тощо).Суб’єктами додержання, виконання і використання норм міжнародного права є всі суб’ єкти міжнародного права без винятку.