61. Страхування судновласником членів екіпажу: мета, види.

Види: медичне, пенсійне.

Згідно українського законодавства всі працівники, у тому числі й екіпаж судна, підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Внески на державне соціальне страхування сплачуються організацією-судновласником. У порядку, обумовленому колективним договором, судновласник проводить страхування від нещасних випадків і професійних захворювань працівників, зайнятих на роботах із підвищеною небезпекою, а також членів екіпажа суден закордонного плавання від нещасних випадків в іноземних портах.

Одним з основних обов'язків судновласника, що виходить із норм цивільного й морського права, є цивільна відповідальність судновласника перед всіма фізичними особами, що перебувають на судні. Тобто це перш за все члени екіпажа (судової команди). Очевидно, що виконуючи свої трудові зобов'язання, у тих або інших обставинах моряки може статися нещасний випадок на борту судна, що належить судновласникові.

У цьому зв'язку судновласник прагне застрахувати таку цивільну відповідальність у клубі взаємного страхування (далі: КВС) й перекласти цей тягар фінансових зобов'язань, що виникають перед моряками та членами їх родин. Фінансові претензії до судновласника з боку третіх осіб, що легально перебувають на судні, можуть виникнути з приводу нещасних випадків на борту, що мали травматичні наслідки у формі стійкого розладу здоров'я, тимчасової або постійної втрати працездатності й надання кваліфікованої медичної допомоги.

У типовому трудовому контракті існує така оговорка: «судновласник страхує моряка на свій розсуд у разі нещасного випадку та втрати працездатності». Отже, судновласник страхує лише свою відповіладьність.

Кодекс торгівельного мореплавства України (ст. 61) визначає обов'язок капітана судна надати невідкладну медичну допомогу. У випадку, якщо особа, що перебуває на борті судна, має потребу в невідкладній медичній допомозі, що не може бути зроблена під час знаходження судна в морі, капітан судна зобов'язаний зайти в найближчий порт або вжити заходів по доставці такої особи в найближчий порт із повідомленням про це судновласника. При доставці такої особи в іноземний порт капітан судна одночасно сповіщає судновласника й консульську установу України в цій країні. Правові норми, що регулюють трудові відносини моряків у міжнародному морському судноплавстві, передбачають гарантії надання необхідної медичної допомоги членам екіпажа під час плавання або перебування судна в закордонному порту. Відшкодування витрат за надану медичну допомогу є великою проблемою для судновласників. Рік у рік ці витрати збільшуються, обтяжуючи тягар фінансових витрат судновласників, пов'язаних із поточною експлуатацією флоту. Судновласник прагне перекласти тягар реальних, непередбачених, надзвичайних і розумних медичних витрат на морського страховика. У свою чергу страховик намагається мінімізувати свої власні витрати по відшкодуванню медичних витрат судновласникові, з яким він пов'язаний через договір страхування, шляхом збільшення франшизи.

Юридичний факт входження судна у КВС гарантує судновласникові, а також екіпажу судна відшкодування матеріального збитку й непередбачених витрат із приводу травми, наступного лікування (амбулаторного й в умовах медичного стаціонару), репатріації на батьківщину або повернення на судно після лікування в черговому порту заходу.

У коло обов'язків кореспондента клубу взаємного страхування входить гарантування повної допомоги хворому члену екіпажа, пасажирові й іншим фізичним особам, що легально перебувають на борту судна, а також відповідної повної допомоги судну, що потребує в таких послугах. Капітан судна, що має на борті хворого, що потребує медичної допомоги в найближчому лікувальному закладі, звертається до кореспондента клубу взаємного страхування в порту вимушеного заходу. Аналогічні дії може також виконувати морський агент судновласника в порту вимушеного заходу, якому доручаються організаційні питання лікування хворого, що надходить з борту судна. Разом із тим, на практиці, часто буває, що морський агент судновласника в цьому порту не передбачений. Тоді кореспондент клубу взаємного страхування замінює морського агента судновласника, забезпечуючи невідкладну евакуацію хворого з борта судна в місцеву лікарню в порту вимушеного заходу.

У коло обов'язків кореспондента клубу взаємного страхування (морського агента судновласника) входить також рішення організаційних питань лікування прийнятого хворого в умовах медичного стаціонару, подальшої санітарної евакуації на батьківщину, до місця постійного проживання після стабілізації його стану здоров'я, з метою продовження лікування або посттравматичної реабілітації. Кореспондент клубу взаємного страхування займається організацією доставки члена екіпажа назад на судно після лікування й відновлення втраченої працездатності за місцем перебування в місцевій лікувальній установі в порту вимушеного заходу. На кореспондента клубу взаємного страхування, якщо буде потрібно, лягають сумні обов'язки по організації доставки останків померлого хворого на батьківщину з лікувальної установи, де він перебував.

Судновласник безпосередньо або через своїх агентів або асоціацію судновласників заключає трудові контракти з кожним членом екіпажа. Такі трудові контракти повинні містити не тільки прямі умови наймання моряків (оплата праці), але й форми грошової компенсації й матеріальної допомоги члену екіпажа у випадку хвороби, травми або летального результату під час плавання.

Національне законодавство багатьох держав зручного прапора судна визначає обов'язкові правові рамки соціальних гарантій і матеріальної допомоги морякам при виконанні ними службових обов'язків. Разом із тим, національне законодавство, наприклад, Ліберії й Панами, що надає зручний прапор для судна не передбачає взагалі, або передбачає у вкрай незначному обсязі подібні соціальні гарантії. Це призводить до того, що моряки на таких судах можуть потрапити в ситуацію повної соціальної беззахисності, та сподіватися на доброчинність судновласника.

Наявні державні соціальні гарантії, передбачені національним законодавством держав прапора судна, накладають на роботодавця моряків вимоги по дотриманню техніки безпеки при виконанні робіт, обмеженню тривалості робочого часу (несення вахти), фіксують суми грошової компенсації морякові або членам його родини у зв'язку із захворюванням, травмою (нещасним випадком), летальним результатом. При цьому наявність державних соціальних гарантій жадає від роботодавця проведення обов'язкового страхування персоналу, що перебуває в певних трудових відносинах із роботодавцем, на випадок захворювання, травми й летального результату. У багатьох країнах страхове покриття, що надається КВС, визнає таке страхування й відшкодовує члену КВС витрати на його проведення. Однак обов'язковою умовою для страхової виплати в цьому зв'язку є попереднє схвалення трудового контракту з боку КВС.