77. Перспективи соціального страхування в Україні.

Відповідно до правових актів Міжнародної організації праці (МОП) основою сучасного соціального захисту є дев'ять основних видів соціальних допомоги: a) медичне обслуговування; b) допомога за умови хвороби, безробіття, старості, у зв'язку з нещасними випадками на виробництві; c) родинна допомога; d) допомога за умови вагітності та пологів; e) допомога за інвалідністю; f) у разі втрати годувальника.

На їхній основі в Україні сформувалися основні види соціального страхування. На сьогоднішній день у науковій літературі виділено чотири його основних види:

1) пенсійне страхування; 2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; 3) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; 4) cтрахування на випадок безробіття. На жаль, на сьогоднішній день система соціального страхування в Україні має наступні проблеми:

a) чинне законодавство, що регламентує функціонування страхового ринку, не є логічно завершеним; b) немає чіткого бачення стратегічного розвитку вітчизняного ринку соціального страхування в цілому та його окремих складових; c) проблеми кадрового, технічного, інформаційного забезпечення тощо. Подолання проблем вже є кращими перспективами розвитку цієї галузі.

Їх вирішення дозволить не лише поліпшити соціальну політику України, а й зміцнить економіку держави, вивільнить додаткові бюджетні кошти, запобігатиме «тінізації» економіки, дозволить більш ефективно перерозподіляти грошові ресурси, за рахунок зниження навантаження на бюджет країни тощо

Для вдосконалення системи соціального страхування в Україні необхідно:

a) вдосконалити систему правового забезпечення розвитку ринку соціального страхування та держав­ного регулювання і нагляду за діяльністю його учасників;b) впровадити стимулюючу податкову політику на підприємствах; c) створити економічну основу забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії; d) створити сприятливі умови для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах тощо.

Значна соціальна диференціація населення i великий розрив у рівнях доходів різних регіонах вимагають концентрація фінансових pecypciв для розв'язання нагальних проблем: захисту найменш забезпечених верств населення, чіткої адресної допомоги. Бюджетні допомоги повинні стимулювати трудову активність, прагнення до здобуття нових професій, підвищення piвня життя. За даними Міжнародної організації праці, мінімальна заробітня плата у більшості країн світу становить 40-60 % середньої заробітньої плати i в декілька paзів перевищує прожитковий мінімум.

Для того, щоб прожитковий мінімум i соціальні гарантії стали реальним соціальним критерієм забезпечення мінімальних фізіологічних потреб громадян, необхідно запровадити нову методику його розрахунку відповідно до європейських норм і нормативів.

Також актуальним питанням є надання можливості застрахованим особам отримувати інформацію, які страхові внески та в які фонди сплачують за них роботодавці. Оскільки кожен із діючих фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування самостійно ведуть реєстри страхувальників, і лише Пенсійний фонд України запровадив реєстр застрахованих осіб і персоніфікований облік, необхідний для призначення матеріального забезпечення