25. Реалізація стандартів міжнародної морської організації в національному законодавстві України.

Механізм і процес імплементації будь-якої конвенції у сфері безпеки судноплавства є вкрай складним. Процесу імплементації передує процедура розробки і прийняття міжнародно-правового інструменту. До такої роботи, як правило, залучаються шість го­ловних органів Міжнародної морської організації (далі – ІМО), на яких, крім того, покладається обов’язок моніторингу процесу імплементації своїх міжнародно-правових зобов’язань державами-учасницями відповідних конвенцій та адресатами резолюцій Асамблеї. Відповідно до загальної практики в межах ІМО після прийняття конвенції чи іншо­го міжнародно-правового інструменту та висловлення згоди на їх обов’язковість першо­чергове значення для імплементації набуває безпосередня діяльність держави та її ор­ганів з нормативного, інституційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечен­ня дії відповідних міжнародно-правових норм. Національний рівень імплементації складається з нормативної, інституційної та матеріально-технічної стадії. Нормативна стадія імплементації включає приєднання до міжнародних договорів у сфері безпеки судноплавства, приведення у відповідність існуючих нормативних актів та прийняття нових. Інституційна стадія імплементації передбачає створення нових органів, удосконалення вже існуючої класифікаційної та сюрвейєрської роботи компетентних організацій, портових адміністрацій, судноплавних компаній та навчальних закладів з підготовки спеціалістів в цій сфері. Матеріально-технічна стадія включає розробку та втілення проектів щодо вдосконалення портової інфраструктури, оновлення обладнання суден, рятувальних служб, впровадження сучасних супутникових систем навігації і зв’язку тощо. Крім то­го, забезпечується інформаційне забезпечення судновласників, портових адміністрацій, перевізних та обслуговуючих компаній з метою узгодження їх майбутньої діяльності з вимогами відповідних конвенцій. Ні міжнародне, ні національне право вичерпно не регламентують питання про види імплементаційних нормативних актів. Тому в кожній країні-учасниці конвенцій ІМО процес імплементації має свої особливості і правові традиції. В Україні такими актами можуть бути закони і постанови Верховної Ради, укази і розпорядження Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, накази та інструкції відповідних міністерств та відомств. Зокрема, до Міжнародної конвенції про підготов­ку і дипломування моряків і несення вахти 1978 р. Україна приєдналась Законом «Про приєднання до Міжнародної конвенції про підготов­ку і дипломування моряків і несення вахти 1978 р.» від 01 листопада 1996 р. № N 464/96-ВР. Також до Конвенції МАРПОЛ-73/78 Україна приєдналась Постановою Кабінету Міністрів від 21 вересня 1993 р. №771 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції щодо запобігання забруднення з суден 1973 р.. поправок 1984, 1985, 1987, 1990 і 1992 рр. та Протоколу 1978р. до неї». Згода на обовязковість поправок до Конвенції СОЛАС-74 була висловлена Україною у формі Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1992 р. № 350 «Про прийняття Україною по­правок 1981, 1989 та 1990 рр. і Протоколу 1988 р. до Міжнародної конвенції про охоро­ну людського життя на морі 1974 р.». Приведення національного законодавства у відповідність до норм і стандартів ІМО у сфері класифікаційної діяльності та інспектування суден, підготовки персоналу прово­диться на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 814 «Про вдосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті», Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 83 «Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломуванням моряків» тощо. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2002 р. № 96 було схвалено Державну програму удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства на 2002-2006 рр. На рівні інституційної імплементації міжнародно-правових зобов’язань України у сфері безпеки судноплавства, а також на виконання статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України (далі – КТМ) – «Технічний нагляд за морськими суднами», вже згада­ною Постановою № 814 створено класифікаційне товариство Регістр судноплавства України, до ос­новних завдань якого належать: класифікація морських і річкових суден; кла­сифікація морських і річкових просторів держави з визначенням меж і умов навігації відповідних класів суден; та технічний нагляд за виконанням правил і технічних вимог підприємствами, організаціями та особами, які проектують, ведуть будівництво та роботи з переобладнання, модернізації, ремонту, експлуатації суден, суднових механізмів, пристроїв та обладнання, а також з виготовлення матеріалів і виробів для суден». На підставі Положення, затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища № 528 від 06 грудня 2006 р., створено Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря. За­вданням Інспекції є здійснення державної політики України у сфері охорони навколиш­нього природного середовища в акваторії Чорного і Азовського морів. Дане Положення, зокрема, спрямоване на імплементацію Конвенції про охорону Чорного моря 1992 р. У свою чергу, кадровий і матеріально-технічний рівень передбачає підготовку кадрів, розвиток транспортної інфраструктури.