125. Міжнародне податкове право: джерела та принципи.

Регулювання міжнародних податкових відносин здійснюється переважно на основі міжнародних договорів (угод, конвенцій). Такі договори укладаються між державами, з метою створення правової основи для регулювання податкових відносин, що носять міждержавний характер.

Часто джерела міжнародного податкового містять загальні норми права, які становлять свого роду основу для формування системи національного податкового права. Так, у Німеччині одним з важливих джерел податкового права в частині, що стосується сплати спеціальних зборів, які стягуються країнами Західної Європи в рамках проведеної ними єдиної аграрної політики є Договір про створення Європейського економічного співтовариства. В розвиток його положень, у 1972 р. в країні прийнятий Закон про дотримання податкового рівноправ'я у зовнішніх зносинах та поліпшення податкової конкурентоспроможності при закордонних інвестиціях. У ст. 9 Європейської хартії місцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985 р.) Визначено, що принаймні частина фінансових коштів органів місцевого самоврядування повинна надходити за рахунок місцевих зборів і податків, ставки яких органи місцевого самоврядування мають право встановлювати в межах, визначених законом. Це становище є багато в чому визначальним для країн Європи при організації оподаткування на рівні місцевому. Про податкові пільги як один із засобів забезпечення необхідних умов для повного розвитку сім'ї йдеться в ст. 16 Європейської соціальної хартії (Страсбург, 3 травня 1996 року).

Власне «податкові» договори укладаються між державами з метою створення правової основи для регулювання податкових відносин, що носять міждержавний характер. У даному випадку перш за все є на увазі угоди про усунення подвійного оподаткування. Наприклад, Австралією укладено 35 угод про уникнення подвійного оподаткування з участю ряду країн, включаючи такі, як Австрія, Бельгія, Республіка Корея, Сінгапур, США, Японія та ін. Здебільшого тексти цих договорів відтворюють типову модель (модель Конвенція про уникнення подвійного оподаткування), розроблену Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для країн-учасників.

Міждержавне співробітництво ряду країн (Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Фінляндія, США) в питаннях податкового адміністрування ґрунтується на положеннях Конвенції про взаємну адміністративну допомогу у податкових питаннях (Страсбург, Париж, 25 січня 1988 р.). У преамбулі проголошено її, що держави – члени Ради Європи та країни – члени Організації економічного співробітництва та розвитку, які підписали цю Конвенцію, вважають, що розвиток міжнародного переміщення фізичних осіб, капіталу, товарів і послуг, що є саме по собі досить корисним, збільшило можливості для ухилення від податків та тим самим вимагає активізації співпраці їх податкових органів. Відповідно до ст. 1 Конвенції сторони зобов'язуються вдаватися до адміністративного сприяння один одному в податкових питаннях. Таке сприяння може спричинити, в разі необхідності, заходи, що вживаються юридичними органами. Безпосередньо адміністративне сприяння передбачає: обмін інформацією, включаючи спільні розслідування з податкових питань і участь у таких розслідуваннях в інших країнах; сприяння у стягненні, включаючи заходи з арешту майна; надання документації.

Судовий прецедент само може стати джерелом міжнародного податкового права, але тільки в тому випадку, коли він створений міждержавних судом. Досить багато рішень, пов'язаних з роз'ясненням порядку застосування «податкових» положень Договору про Європейський Союз 1992 та інших актів інтеграційного права, прийняте Європейським судом. Цей суд є вищою судовою інстанцією за транскордонним податкових спорів в ЄС. Рішення Європейського суду є обов'язковими, а в частині тлумачення норм європейського права мають значення прецеденту, який повинні наслідувати у своїй практиці судові органи держав – членів ЄС.

Структура інституту податкового права визначається багатьма деталями, однак вона підпорядкована низці загальних принципів.

Наявність комплексу рівних приписів. До інституту міжнародного податкового права входить комплекс однопорядкових нормативних положень, які регулюють відносно однорідні відносини. Це система норм, які визначають оподаткування юридичних осіб та відносини щодо регулювання оподаткування фізичних осіб тощо. При цьому необхідно розрізняти комплекс норм і асоціацію норм, що очолюється однією генеральною нормою з наступною її конкретизацією.

Різнобічний вплив податкових норм на врегульовані відносини, що забезпечують єдиний підхід, який і ув’язує їх у складний інститут.

Об’єднання всіх норм інституту міжнародного податкового права за допомогою стійких закономірних зв’язків, відображених у загальних приписах. Такими зв’язками виступають принципи податкового права, принципи оподаткування, що мають законодавче закріплення. Вони пронизують і юридичну конструкцію кожного окремого інституту податкового права. Диференційованість нормативного матеріалу, його взаємозв’язок визначаються зв’язком елементів. Це припускає певну логіку розгляду деяких груп відносин. Наприклад, аналіз окремого податкового механізму здійснюється у такій послідовності: платник — об’єкт оподаткування — ставка податку — пільги при оподатковуванні і т. д.

Зміст інституту міжнародного податкового права пронизаний загальними юридичними основами. Тому в складному інституті податкового права окремі інститути підпорядковуються нормам-принципам, визначеним прямо в тексті законодавчого акту. Окремі інститути податкового права також підпорядковують нормам-принципам (визначення прибутку, доданої вартості тощо).