91. Способи діяльності суб'єктів національної морської політики України.

Способи діяльності суб'єктів - це шляхи, якими суб'єкти морської політики прагнуть досягти національних інтересів України у сфері вивчення, освоєння і використання потенціалу світового океану.

Основні способи:

1) визначення пріоритетів національної морської політики на найближчу та довгострокову перспективу

2) визначення змісту національної морської політики

3) керівництво складовими морського потенціалу держави, галузями економіки і науки, пов'язаних з морською діяльністю

4) створення сприятливого правового режиму, економічне, інформаційне, наукове, кадрове та інше забезпечення національної морської політики

5) оцінка ефективності національної морської політики і її своєчасне коректування.

92. Національні інтереси України у Світовому океані.

Національні інтереси України у Світовому океані - це сукупність збалансованих інтересів особистості, суспільства і держави у сфері морської діяльності, що реалізуються на основі морського потенціалу держави.

До національним інтересам України у Світовому океані відносяться:

- непорушність суверенітету України, що поширюється на внутрішні морські води, територіальне море, а також на повітряний простір над ними, на дно і надра;

- забезпечення суверенних прав і юрисдикції України, здійснюваних у виключній економічній зоні та на континентальному шельфі в цілях розвідки, розробки та збереження природних ресурсів, як живих, так і неживих, що знаходяться на дні, в його надрах і в покриваючих водах, управління цими ресурсами, виробництва енергії шляхом використання води, течій і вітру, створення і використання штучних островів, установок і споруд, морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища;

- свобода відкритого моря, що включає свободу судноплавства, польотів, рибальства, наукових досліджень, свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи;

- охорона людського життя на морі, запобігання забруднення морського середовища, забезпечення контролю за функціонуванням життєво важливих морських комунікацій, створення умов, що сприяють витягу вигоди з морської господарської діяльності населенням України.

Для сучасної України найбільша привабливість морського і океанічного промислу полягає в тому, що рибальство використовує значний самооновлювється природний ресурс. Характерною особливістю диких морських живих ресурсів є те, що при строгому науковому підході до рибальства і дотриманні принципів раціональної експлуатації їх використання може тривати нескінченно.

ФАО (продовольча і сільгосп організація ООН) прогнозує зростання попиту на риботовари з дикої риби їх дефіцит на світовому ринку після 2010 р. Виходячи з цього, сучасний інтерес України до рибальства в Світовому океані, на наш погляд, може бути (і повинен бути) пов'язаний з бажанням і наміром України зберегти і затвердити статус і авторитет країни як морської рибальської держави, що має давні традиції морського і океанічного промислу.

На підставі щорічних робіт ПівденНІРО з оцінки запасів Світового океану та аналізу сучасного стану національного і світового промислу можна зробити висновок, що Український риболовецький флот в даний час використовує біоресурси Світового океану недостатньо повно навіть в освоєних районах, в яких підписано Угоди про рибальство або виділені квоти. Причиною неповного використання доступного біоресурси є низька чисельність промислового флоту. Можливий щорічний вилов для українського флоту на найближчі роки в районах реального промислу в Світовому океані прогнозується ПдНІРО на рівні 700 тис. т., тобто може зрости в 3-4 рази. В Азово-Чорноморському басейні, де в останні роки з різних причин не освоюються такі масові види риб як шпрот, тюлька, хамса вилов може збільшитися до 140-150 тис. т, тобто більш ніж 2 рази.

В даний час практично не використовується потенційна продуктивність прибережних вод в сенсі розвитку маригосподарство. В обгрунтуванні на розробку проекту «Донузлавмарікультура» тільки для цього регіону зазначена можливість щорічного отримання 2.5-3.0 тис.т мідій, близько 3 млн. прим. устриць, 500 т камбалових і кефалевих видів риб, до 1000 т лососевих, осетрових і коропових видів.