78. Шляхи вдосконалення альтернативних форм соціального захисту моряків.

В Украине постепенно создается система альтернативной социальной защиты граждан. Она объединяет в себе многообразие социально значимых видов деятельности: личное страхование, накопительное страхование жизни, медицинское страхование, негосударственные пенсионные фонды и другие не страховые организации. Под альтернативным социальным страхованием следует понимать систему негосударственной компенсации населению следствий социальных рисков, которые основываются на добровольных личных взносах граждан, или отчислений от их зарплаты по договоренности между работником и работодателем в негосударственные социальные (накопительные) фонды.

Відповідно до проекту Концепції розвитку страхового ринку до 2010 року необхідно приділити увагу наступним напрямкам розвитку:

- удосконалення правових засад захисту прав споживачів страхових послуг;

- забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду в сфері страхування з урахуванням міжнародно-визнаних принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю;

- забезпечення розвитку національного страхового ринку відповідно до позитивного міжнародного досвіду;

- сприяння розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та врегулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

- підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності, зміцнення національного ринку перестрахування;

- забезпечення розвитку страхового посередництва;

- підвищення рівня страхової культури населення;

- забезпечення захисту національних інтересів на страховому ринку;

- удосконалення податкового законодавства щодо страхування;

- формування системи кадрового та наукового забезпечення страхового ринку.

Усі ці моменти безпосередньо стосуються розвитку та вдосконалення системи АФСС, починаючи від удосконалення нормативної бази для регулювання пенсійного страхування, роботи НПФ, та формування правової бази для розвитку медичного соціального страхування, та завершаючи підняттям рівня страхової культури населення за допомогою проведення системи відповідних заходів постійного характеру, зокрема роз’яснювально-навчальних заходів за допомогою телебачення, радіомовлення, преси та введення спеціальних дисциплін у вищих навчальних закладах держави.

Також державна політика повинна визначити одним із пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку подальший розвиток особистого страхування, довгострокового страхування життя, участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення, а також запровадження комплексного сполучення обов'язкового та добровільного медичного страхування. Вважаємо, що це не тільки сприятиме підвищенню ролі приватного сектора в соціальних програмах, але й підвищить усвідомленість людини до процесу формування свого соціально захищеного майбутнього шляхом формування відповідної мотивації та продукування системи особистих та колективних інтересів відносно АФСС.

Розбудова ефективно діючої системи соціальної захищеності громадян за допомогою АФСС буде позитивно впливати на інституційну та функціональну складові економічного зростання, бо сприятиме зменшенню соціальних видатків державного бюджету, сприятиме залученню додаткових коштів в економіку за рахунок інвестицій. Держава повинна сприяти розвитку соціально значущих видів страхування шляхом запровадження відповідної стимулюючої податкової політики, а також зменшенню кількості обов'язкових видів страхування і посиленню державного нагляду за їх впровадженням і здійсненням.

Необхідно відмітити, що розвиток АФСС напряму залежить від сучасного стану страхового ринку, який розвивається достатньо повільно. Причиною цього є наступні негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг:

- недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

- низький рівень проникнення страхового ринку (страхові платежі за вирахуванням страхових платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, по відношенню до ВВП) та вузька клієнтська база страховиків, а також зосередження страхового ринку переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;

- нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

- недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;

- надмірна кількість страхових компаній та недостатній рівень капіталізації страховиків, а також слабкий розвиток національного ринку перестрахування;

- використання страхового ринку суб’єктами господарювання для оптимізації оподаткування та виведення капіталу за кордон;

- недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;

- низький рівень страхової культури населення.

Ще одним чинником, який впливає на розвиток АФСС та залучення до нього широких верств населення – є реальні прибутки людини. Як відмічають страховики, слабкий розвиток недержавного страхування, що обумовлений недостатньо високими прибутками громадян, досить негативно впливає на участь громадян у АФСС.

АСС в Украине должно начать действовать и это будет главным его усовершенствованием. Пока уровень доверия населения к такого видам страхования не столь высок.

79. Взаємозв’язок оподаткування прибутків моряків і соціального захисту.

Налоговый кодекс Украины, принятый 2-го декабря 2010, установил новые требования к налогообложению моряков. В соответствии с его положениями, в которых содержатся правила определения лица в качестве налогового резидента Украины, моряк признается таковым. Независимо от того, является ли моряк работником портофлота или трудится на судне под флагом какого-либо другого государства, если у него нет каких-либо особенностей правового статуса, например, семьи, которая проживает в другом государстве, то моряк—гражданин Украины считается резидентом Украины со всеми вытекающими отсюда последствиями. Исходя из положений подп. 170.11.1 Налогового кодекса, все иностранные доходы моряк должен задекларировать и уплатить с них налог. Вернее, два налога: один — в Украине, а другой — в государстве, под флагом которого он ходит. Для того чтобы избежать двойного налогообложения и подтвердить факт уплаты налогов в другой стране, нужно получить по месту получения дохода и уплаты налогов от государственного органа страны, уполномоченного взыскивать налоги, справку о сумме уплаченного налога, а также о базе его начисления. Такая справка должна быть легализированная консульским учреждением Украины в соответствующем государстве. Если же ставка уплаченного за границей налога ниже принятой в Украине (17%), разницу налогоплательщик должен будет внести на родине. Фактически, плательщик может выбирать, где ему платить налоги – в Украине или в стране, в которой получен доход. Складывается парадоксальная ситуация с налогообложением доходов моряков. ля моряків, які працюють на українських суднах, податок на доходи включається в загальний річний оподатковуваний дохід і оподатковується згідно з нормами підпункту 168.2.1 статті 168 Податкового кодексу за ставкою (за доходами за 2012 рік): 15%, якщо місячний дохід не перевищує 10730 грн., або 17%, якщо місячний дохід перевищує цю суму. Моряки, які отримують доходи тільки від українських підприємств, самостійно і додатково податок не платять - за них це повинна була зробити Українська компанія-роботодавець, яка є в цьому випадку податковим агентом, і всі обов'язки з нарахування і перерахування податку лежать виключно на роботодавця.

Соціальний захист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Організаційно-правові заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів.

Моряки являются социально незащещенным слоем населения, так как не вносят никакие страховые взносы в пенсионный фонд, ни в другие фонды.

Вопрос взаимосвязи уплаты налогов и заботы государства о моряках остается открытым. Освобождение от налогооблажения как форма соц защиты не обязательно будет применяться к морякам, а скорее к таким категориям как инвалиды, багатодетные семьи и тд.

79. Національно-правове регулювання альтернативних форм соціального захисту моряків.

базовими документами є Закони України «Про загальнобов’язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про страхування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про цінні папери і фондову біржу» та ін. Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи.. Розяснення мінюсту від 13.06.2012 «система недержавного пенсійного забезпечення»

ЗУ про страхування від від 07.03.1996, остання редакція від.16.05.2013 регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та ФО.

Визначає основні поняття, види добровільного та обовязкового страхування, форму та зміст договору страхування, питання плато спроможності страховиків та державний нагляд за їх діяльністю.

Основним нормативним актом у сфері НПЗ є Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» . Проте сфера його дії поширюється тільки на діяльність НПФ, а банки та страхові організації як учасники системи недержавного пенсійного забезпечення мають керуватися іншими законодавчими документами, спираючись на норми даного закону. система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. за видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.основні розділи недержавне пенсійне забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами (органи статут, реєстрація, капітал, порядок виплат, ліквідація...); адміністрування недержавного пенсійного фонду (юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор); юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду; компанія з управління активами. умови договору, ліцензування, оплата послуг); управління активами недержавних пенсійних фондів (ким здійснюється - компанією з управління активами; банком, національним банком україни щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду; професійним адміністратором. вимоги до управління). зберігач пенсійних фондів (банк, вимоги до нього, його обов’язки); пенсійні активи (гроші, цп і інші активи. використання, порядок внесків); звітність та оприлюднення інформації щодо недержавного пенсійного забезпечення; пенсійний контракт та пенсійна схема (пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або декількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника. істотні умови пенсійного контракту. пенсійні схеми - умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами.) пенсійні виплати недержавного пенсійного забезпечення; успадкування пенсійних активів; державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення

Застосування на практиці даного закону виявило цілу низку неузгодженостей, що потребують негайного вирішення. Зокрема, це стосується порядку створення НПФ, процедур ліцензування адміністраторів недержавних пенсійних фондів та компаній з управління активами, диверсифікації пенсійних активів, процедурних моментів у врегулюванні відносин між учасниками та вкладниками НПФ, а особливо податкових аспектів НПЗ.

Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами

79. Вплив Світового океану на розвиток світової цивілізації.

70,8 % всей поверхности Земли покрыто водой. Как известно на Земле 3 основных океана: Тихий, Атлантический и Индийский, но антарктические и арктические воды тоже считаются океанами. Причём Тихий океан по своей площади превосходит все материки вместе взятые. Эти 5 океанов представляют собой не обособленные водные бассейны, а единый океанический массив с условными границами. Океан всегда кормил людей, с незапамятных времён человек ловил рыбу и ракообразных, собирал водоросли, моллюсков.

Но человек не сумел сохранить девственность Мирового океана, поэтому возникают различные проблемы, связанные с Мировым океаном, вот некоторые из них:

Существует Проблема загрязнения Мирового океана. Нефть и нефтепродукты являются наиболее распространенными загрязняющими веществами в Мировом океане. Слив за борт танкерами промывочных и балластных вод, - все это обуславливает присутствие постоянных полей загрязнения на трассах морских путей. Многие страны, имеющие выход к морю, производят морское захоронение различных материалов и веществ, в частности грунта, вынутого при дноуглубительных работах, бурового шлака, отходов промышленности, строительного мусора, твердых отходов, взрывчатых и химических веществ, радиоактивных отходов.

Издавна Мировой океан служит человеку «источником разнообразных промыслов, растущих вместе с развитием науки и техники. Отсюда- заинтересованность всех государств в установлении правильных отношений по поводу обладания и пользования морем».

Интенсивное развитие науки и техники во второй половине XIX века способствует интенсификации международного сотрудничества в сфере использования Мирового океана. Создаются первые международные организации и объединения.

Таким образом, к началу XXI века в мире формируется целая система принципов и норм, призванных регулировать отношения, складывающиеся в процессе использования Мирового океана и морского дна. Эти принципы и нормы находят свое выражение в значительном количестве международных нормативных актов, принятых под эгидой Организации Объединенных Наций, Международной морской организации, Международной организации морской спутниковой связи, Международной организации труда, Всемирной организации здравоохранения и т.п. Общее число морских конвенций, принятых под эгидой этих влиятельных международных организаций, не считая протоколы к ним, резолюции, правила и кодексы, уже давно перешагнуло сотенный рубеж. Сложность и разветвленность этой системы, ее динамичность и способность вбирать в себя все новые и новые грани создает настоятельную необходимость в тщательном ее изучении и осмыслении.

79. Необхідність подальшого ефективного освоєння просторів і ресурсів Світового океану для розвитку суспільства.

Развитие человеческого общества во все века было связано с использованием разнообразных ресурсов. Мировой океан не только соединяет и позволяет государствам обмениваться товарами и услугами, но и является хранилищем огромного количества полезных ископаемых, биологических ресурсов, энергии и ее носителей, первичного сырья для химической и фармацевтической промышленности. Постоянно расширяющиеся знания о ресурсном потенциале океана показывают, что этот потенциал во многих отношениях сможет со временем заменить истощающиеся запасы ресурсов суши. Таким образом, дальнейшее исследование и освоение Мирового океана способны существенно повлиять на состояние и перспективы решения ряда глобальных проблем.

Мировой океан играет огромную роль в создании необходимых условий для жизни на Земле. Он дает 43% биомассы, создающейся на нашей планете. Традиционно человечество использует почти исключительно конечные звенья сложнейшей цепи биопродукции. Мирового океана, главным образом нектон. Отличительной чертой рыболовства в последние три десятилетия стало бурное развитие экспедиционного промысла, ведущегося на любом удалении от берега. Мировой океан является огромным источником других возможных объектов промысла (криль и иные формы зоопланктона, водные растения и т. п.), использование которых в обозримом будущем может существенно поднять (при определенных условиях) величину постоянной промысловой добычи живых организмов из морской среды.

Стремительный рост мирового промышленного производства за 80 лет нашего столетия (примерно в 16 раз) обусловил огромные масштабы спроса на все виды сырьевых ресурсов, особенно на те из них, которые обеспечивали прогрессивные сдвиги в энергетике, химии, производстве различных материалов и др. Возникшие в значительном числе стран и регионов проблемы обеспечения быстрорастущих потребностей промышленности в минеральном сырье заставили обратить серьезное внимание на возможности широкого использования ресурсов Мирового океана.

В послевоенный период начали быстро накапливаться сведения о суммарных запасах нефти и газа, содержащихся в недрах морского дна. Морские ресурсы ильменита, рутила, циркония, монацита, касситерита, магнетита, золота, платины, алмазов, тантало-ниобатов оцениваются специалистами в размерах, примерно сопоставимых с запасами на суше. Велики морские запасы угля, железной руды, меди, никеля, олова. Практически неограниченны морские ресурсы строительных материалов, которые используются в больших объемах (только в США и Англии ежегодно добывается свыше 600 млн. т песка, гравия и ракушечника).

К категории неограниченных относят и морские запасы фосфоритов. Запасы красных глин, содержащих алюмосиликаты и железо, известковых илов оцениваются в 10 000 трлн. т, кремнистых илов — в 10 трлн. т. Более 100 лет назад на дне океана были обнаружены железо- марганцевые конкреции (они содержат около 30 элементов, часть запасов конкреций рентабельна для получения никеля, кобальта, марганца и меди). Постоянно увеличивается размер площадей дна, на которых в ходе поисковых работ обнаружены запасы конкреций.

Помимо подводных залежей полезных ископаемых в морской воде в растворенном виде в огромных объемах содержатся минеральные соли. Крупные запасы поваренной соли, сульфата натрия, калийной соли, брома, магния, йода и других элементов уже активно разрабатываются рядом стран и обеспечивают значительную часть мировых потребностей.

Огромным энергетическим потенциалом обладают волны, приливы и отливы, термальный градиент, морские течения и т. п. Приливно-отливная энергия только Ла-Манша, по оценке специалистов, могла бы удовлетворить «пиковые» потребности всей Европы в электроэнергии.

В наше время, как и в прошлом, для развития мирового производства и обмена велико транспортное значение Мирового океана, по меткому определению К. Маркса, «общей просторной дороги всех наций». Роль морских коммуникаций во внешнеэкономических связях не была поколеблена развитием других видов транспорта. Морское торговое судоходство, которое глубоко затронуто технической революцией, обеспечивает транспортными услугами подавляющую часть обмена во всемирном хозяйстве.

Занимая на Земле огромные впадины, котловины, океан является вместилищем большинства отходов суши. Химическим и физическим воздействием своих вод и биологическим влиянием живых организмов океан рассеивает и очищает основную часть поступающих в него отходов, сохраняя относительное равновесие экосистем Земли.

Экономический потенциал Мирового океана, являясь естественным свойством слагающих его элементов и закономерностей их развития, вместе с тем представляет собой историческую социально- экономическую категорию, связанную с достигнутым уровнем развития производительных сил и теми общественными условиями, в которых они применяются. Значение Мирового океана как всеобщего предмета труда изменялось по мере исторического развития «созданных цивилизацией орудий производства» (Маркс К., Энгельс). Однако все предшествующие эпохи, включая промышленную революцию XIX в., не подняли уровня производительных сил морского хозяйства до такой степени, которая обеспечивала бы комплексный характер освоения Мирового океана. Морской ресурсный потенциал даже в первой половине XX в. использовался лишь частично, преимущественно в виде рыболовства, в то время как морская горнодобывающая и химическая промышленность, добыча строительных материалов, энергетика практически отсутствовали.

Украина как морское государство, не может стоять в стороне от решения вопросов, которые касаются изучения, освоения и использования Мирового океана. Активная и эффективная морская деятельность нашего государства является одним из важнейших условий ее устойчивого экономического и культурного развития, военно-политической и национальной безопасности.

На основании ежегодных работ ЮгНИРО по оценке запасов Мирового океана и анализу современного состояния национального и мирового промысла можно сделать вывод, что Украинский рыболовный флот в настоящее время использует биоресурсы Мирового океана недостаточно полно даже в освоенных районах, в которых подписаны Соглашения о рыболовстве либо выделены квоты. Причиной неполного использования доступного биоресурса является низкая численность промыслового флота. Возможный ежегодный вылов для украинского флота на ближайшие годы в районах реального промысла в Мировом океане прогнозируется ЮгНИРО на уровне 700 тыс. т., то есть может возрасти в 3-4 раза. В Азово-Черноморском бассейне, где в последние годы по разным причинам не осваиваются такие массовые виды рыб как шпрот, тюлька, хамса вылов может увеличиться до 140-150 тыс. т, то есть более чем 2 раза.

В настоящее время практически не используется потенциальная продуктивность прибрежных вод в смысле развития марихозяйств. В обосновании на разработку проекта «Донузлавмарикультура» только для этого региона указана возможность ежегодного получения 2.5-3.0 тыс.т мидий, около 3 млн. экз. устриц, 500 т камбаловых и кефалевых видов рыб, до 1000 т лососевых, осетровых и карповых видов.

79. Морська політика України: необхідність та значення.

Основний документ Постанова КМУ «Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року» від 7 жовтня 2009 р. N 1307.

Державна морська політика - система врегульованих зовнішніх та внутрішніх суспільних відносин, що виникають у процесі провадження морської діяльності, реалізації національних інтересів України у цій сфері;

Метою державної морської політики є визначення інтересів України у зовнішній та внутрішній політиці в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, визначення принципів, завдань, шляхів і способів реалізації державної морської політики.

Субъектами национальной морской политики выступают государство и общество. Государство осуществляет национальную морскую политику через органы государственной власти.

Общество участвует в формировании и реализации национальной морской политики органы местного самоуправления и общественные объединения, действующие на основе Конституции Украины и законодательства Украины.

Пояснити необхідність морської політики можна наступними факторами:

1) відсутність на державному рівні узгодженого системного бачення проблем морського та річкового транспорту України та всього морегосподарського комплексу;

2) як наслідок, відсутність бачення структури Концепції державної морської політики, її основних засад, принципів та змісту;

3) неусвідомлення державою відповідальності за долю українського морського та річкового флоту та всього морегосподарського комплексу, надзвичайної необхідності виведення галузі з кризи як важливого фактору економічного розвитку країни.

Іншою важливою обставиною є відсутність нормативних положень, на основі яких можна вивести бачення змісту поняття “Концепція морської політики”. Ще у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України, яка на сьогодні вже втратила чинність, на Державний департамент морського та річкового транспорту (Укрморрічфлот) було покладено завдання “розробки концепції та визначення напрямів розвитку морського і річкового транспорту” та встановлено відповідні критерії: “врахування потреб населення та суспільного виробництва у морських і річкових перевезеннях, розвитку інших видів транспорту

Реалізація державної морської політики сприятиме:

• подальшому посиленню позицій України як морської держави, створенню умов для досягнення цілей та розв'язання завдань з розвитку морської діяльності;

• інтеграції всіх складових морської діяльності до відповідних європейських та світових структур (міжнародних урядових і неурядових організацій, об'єднань), участі України у їх діяльності на рівноправних засадах;

• активній транскордонній співпраці у сфері морегосподарської діяльності охорони навколишнього природного середовища;

• формуванню сучасних суспільно-економічних засад сталого провадження та розвитку всіх складових морської діяльності;

• підтримці та розвитку морегосподарської діяльності, яка спрямована на задоволення конкретних потреб людини, створенню можливості безперешкодного доступу на конкурентній основі до провадження морегосподарської діяльності юридичними і фізичними особами України та інших держав;

• забезпеченню підтримки Військово-Морських Сил Збройних Сил України і Морської охорони Держприкордонслужби на рівні, достатньому для забезпечення захисту національних інтересів України та ефективного розв'язання завдань державної морської політики.

Значення її оцінюватиметься при виконанні основних завдань, якими є:

• підтримка та розвиток морегосподарської діяльності на технологічному, екологічному, соціальному рівні для забезпечення задоволення потреб українського суспільства, конкурентоспроможності на світовому ринку, повного використання геополітичного потенціалу держави, відповідності стандартам

• безпеки судноплавства;

• забезпечення у внутрішніх водах і територіальному морі України режиму судноплавства, що відповідає міжнародному морському праву та міжнародним стандартам безпеки судноплавства, підвищення рівня безпеки судноплавства на українських суднах до міжнародних стандартів безпеки судноплавства, ефективного здійснення функцій морської адміністрації та інших функцій держави, що передбачені

• міжнародними договорами України в галузі судноплавства;

• сприяння розвитку всіх галузей економіки приморських регіонів держави та забезпечення пріоритетності розвитку морегосподарської діяльності;

• розв'язання завдань, покладених на Військово-Морські Сили Збройних Сил України і Морську охорону Держприкордонслужби, на рівні, достатньому для участі у забезпеченні територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності України, непорушності її державного кордону на морі та захисту інших

• національних інтересів у сфері морської і військово-морської діяльності держави;

• збереження і розвиток наукового та кадрового потенціалу всіх складових морської діяльності на рівні, що забезпечить ефективну реалізацію національних інтересів держави.