65. Роль Конвенції моп про працю в морському судноплавстві 2006 р. У створенні системи соціального захисту моряків.

Нову Конвенцію називають «біллем про права моряків», яка відкриває цілу епоху в правовому регулюванні міжнародного судноплавства. Справа не тільки в її широкому охопленні й справедливому підході, що враховує інтереси моряків і судновласників, держав і громадських об'єднань. У першу чергу її цінність у тому, що в ній передбачені рівні «правила гри» для всіх учасників морського судноплавства. Новизна Конвенції 2006 року в тому, що вона є важливим правовим актом, яка містить в одному документі всі норми в галузі соціально-трудових відносин у морському судноплавстві. Вона є, так би мовити, кодифікованим збірником прав й обов'язків по трудовим і соціальним питанням для всього морського сектора зі строгою системою контролю його виконання. При цьому вона допускає певну гнучкість на національному рівні відносно конкретних методів їхньої реалізації.

Конвенція МLС 2006 р. фактично інкорпорувала в себе положення попередньої Конвенції про соціальний захист моряків №165, встановивши, однак, більш сприятливий режим соціального захисту. Відтак, на сьогодні держави, які ратифікували цю Конвенцію, мають запровадити охоплення моряків бодай трьома видами соціального забезпечення з переліку, наведеного у Конвенції.

Стандарти і принципи Конвенція МLС 2006 р. спрямовані на захист прав моряків, що працюють під іноземним прапором. Наприклад, судновласник буде зобов'язаний організувати безпосереднє страхування моряка, здійснюючи сплату страхових внесків. Вигодонабувачем за договором буде сам моряк або хтось з членів його сім'ї. У трудовому договорі моряка буде визначається вид особистого страхування моряка (страхування від нещасного випадку, страхування життя, страхування пенсії, медичне страхування) та порядок сплати страхових внесків. Можливий варіант соціального захисту моряка за рахунок участі в нестрахових організаціях (лікарняні каси, фонди взаємодопомоги). Організація такого виду соціального захисту та сплата внесків є обов'язком судновласника-роботодавця. Крім того, в державі має бути створений механізм, що дозволяє судновласнику-роботодавцю здійснювати відрахування у державні організації соціального забезпечення, наприклад, до державного пенсійного фонду. Контроль же над проведенням своєчасних відрахувань до соціальних фондів з боку судновласника здійснюватиме держава прапора судна.

Таким чином, аналіз нормативних приписів Конвенція МLС 2006 р. що відносяться до соціального забезпечення моряків свідчить про створення в рамках даного глобального міжнародного акта системи комплексного контролю з боку держав прапора судна, порту і юрисдикції і виникненні при цьому їх взаємних відповідних зобов'язань . Завдяки цьому вступ в силу Конвенція МLС 2006 р. сприятиме розвитку системи соціального захисту українських моряків.

66. Недержавне пенсійне страхування: поняття, сутність, правове регулювання, участь моряків.

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначає правові, економічні й організаційні основи недержавного пенсійного забезпечення на Україні та регулює правовідносини, що пов'язані з цим видом діяльності.

Недержавне пенсійне забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень, з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Під добровільною участю розуміється сплата страхових внесків у Пенсійний фонд впродовж визначеного строку, який особа бажає зарахувати у свій страховий стаж. Для цього фізична особа укладає договір з Пенсійним фондом на строк не менше року.

Відповідно до зазначеного Закону, недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

- пенсійними фондами, шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами фондів та вкладниками таких фондів;

- страховими організаціями, шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику одержання інвалідності або смерті учасника фонду;

- банками, шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень.

Учасниками НПФ можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому НПФ є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. Накопичені пенсійні кошти учасника фонду є його власністю, якою він розпоряджається згідно з Законом. У разі смерті ці кошти успадковуються.

Вкладником фонду, який робить пенсійні внески на користь учасника фонду відповідно до умов пенсійного контракту, може бути сам учасник, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника або професійне об'єднання, членом якого є учасник. У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду.

Завдяки участі у програмі недержавного пенсійного забезпечення у моряка з'являється можливість забезпечити гідний рівень життя у старості шляхом добровільних внесків. Закон, що набув чинності 9 травня цього року, не передбачає обов’язковості сплати єдиного збору до Пенсійного фонду особами, які працюють за кордоном, але дає лише можливість добровільного внеску. Для отримання статусу застрахованої особи необхідно укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування з управлінням Пенсійного фонду, який розташований за місцем проживання особи. Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. При цьому сума сплачених внесків за кожен місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску.