239. Особливості реалізації корпоративних прав держави.

Відповідно до ст. 168 ГКУ корпоративні права держави здійс­нюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Функції центральних органів виконавчої влади та уповноважених осіб здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господар­ською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держа­ви у статутному фонді цієї організації; ведуть реєстр державних корпоративних прав; здійснюють оцінку державних корпоративних прав; здійснюють контроль за ефективністю діяльності господарсь­кої організації щодо реалізації належних державі корпоратив­них прав.

Правомочності з управління корпоративними правами держа­ви здійснюються безпосередньо відповідними органами виконав­чої влади, якщо:

-держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації;

-суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпора­тивні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України;

-не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

-в інших випадках, передбачених законом.

У решті випадків управління корпоративними правами дер­жави здійснюється із залученням уповноваженої особи.

Умови передання повноважень та завдання з управління кор­поративними правами держави, у тому числі щодо юридичної відповідальності уповноважених осіб, є обов'язковою частиною відповідного рішення Кабінету Міністрів України та договору з уповноваженою особою.

Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарю­вання, у статутному фонді яких визначено частку держави, під­лягають оцінці за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог закону.

Уповноваженою особою з управління корпоративними пра­вами держави може бути громадянин або юридична особа, що визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний цент­ральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з управління корпоративними правами держави.

240.Представництво учасників в корпоративних відносинах.

ЦК закріпив концепцію правовідносин стосовно представництва, що безпосередньо походить із визначення поняття «представництво». Так, за ст. 237 представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Існують різні підходи до визначення поняття «корпоративні відносини». Кібенко:корпоративні відносини – це відносини, пов’язані з виникненням, діяльністю та ліквідацією господарських товариств. Кашаніна: корпоративні відносини регульовано нормами, встановлюваними органами управління корпорації, які виражають волю її членів, є обов’язковими для членів корпорації та підлягають охороні силою корпоративного примусу, а в разі його недостатності – силою державного примусу. Кравчук: корпоративні відносини – це суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі створенням юридичних осіб та участю в їх діяльності. Вінник: корпоративні відносини виникають у процесі створення, функціонування та припинення господарських товариств за участю безпосередніх (засновники, учасники, власне товариство, його органи) та опосередкованих учасників (кредитори, споживачі, наймані працівники, облігаціонери товариства, територіальна громада, держава в особі уповноважених органів) і забезпечують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб.

Суб’єктами коропоративних відносин є учасники корпоративних відносин: по-перше, юрособа, по-друге, учасники, тобто особи, які мають корпоративні права щодо юрособи; по-третє, органи управління юросіб. Зовні дії органів управління вважаються діями юрособи, однак у внутрішньокорпоративних відносинах кожен орган має власний правовий статус. По-четверте, органи державного управління (Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет), які здійснюють контроль за дотриманням корпоративного законодавства або управління державними корпоративними правами.Є інша точка зору, коли безпосередніми суб’єктами корпоративних відносин вважають лише учасників господарського товариства корпоративних.

Найчастіше у відносинах представництва беруть участь три суб’єкти: особа, чиї інтереси представляють, представник і третя особа. Представником акціонера – фізичної чи юридичної особи на загальних зборах АТ може бути фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а представником акціонера-держави чи територіальної громади – уповноважена особа органу, що здійснює управління державним чи комунальним майном, що передбачено ЗУ«Про акціонерні товариства».

(ЦК): правочин, учинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє; представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин, який може бути вчинений тільки особисто особою, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва (або визначених законом випадках); представник має вчиняти правочин особисто; передоручення можливе, якщо це встановлено договором або законом, вимушена ситуація в інтересах довірителя; при передорученні представник має повідомити особу, яку представляє; правочин, учинений заступником представника також створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє; правочин, який вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права та обовязки лише у випадку подальшого схвалення правочину.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юрособи та з інших підстав. ЗУ «Про ак т-ва» надає можливість участі в загальних зборах представників: У загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники.

Представником акціонера на загальних зборах акціонерного товариства може бути фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а також уповноважена особа держави чи територіальної громади.

Посадові особи органів товариства та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів товариства на загальних зборах.

Акціонер має право призначити свого представника постійно або на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому передбаченому законодавством порядку.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерного товариства може містити завдання щодо голосування, тобто перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно

проголосувати. Під час голосування на загальних зборах представник повинен голосувати саме так, як передбачено завданням щодо голосування. Якщо довіреність не містить завдання щодо голосування, представник вирішує всі питання щодо голосування на загальних зборах акціонерів на свій розсуд. Акціонер має право видати довіреність на право участі та голосування на загальних зборах декільком своїм представникам. Акціонер має право у будь-який час відкликати чи замінити свого представника на загальних зборах акціонерного товариства. Надання довіреності на право участі та голосування на загальних зборах не виключає право участі на цих загальних зборах акціонера, який видав довіреність, замість свого представника.

У разі, якщо для участі в загальних зборах з'явилося декілька представників акціонера, реєструється той представник, довіреність якому видана пізніше.

Може бути також представник 1 на декількох акціонерів.

Акціонери(їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товариства.

В АТ з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення наглядової ради акціонерного товариства обов'язкове.Статутом АТ або рішенням загальних зборів на наглядову раду може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.Питання, віднесені до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників товариства.

Якщо в засновницькому договорі повного т-ва визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справтовариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. В засновницькому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.

Учасники, яким було доручено ведення справ повноготовариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.