- •1.Реалізація норм міжнародного права: поняття та стисла характеристика.
- •2.Реалізація норм міжнародного права: основні форми.
- •4.Виконання норм права: стисла характеристика, приклади.
- •5.Використання норм права як одна з форм імплементації.
- •6.Механізм імплементації норм міжнародного права: загальна характеристика.
- •7.Принципи імплементації норм міжнародного права.
- •8.Характеристика принципу імплементації норм міжнародного права Pacta sunt servanda.
- •9.Національний механізм імплементації міжнародно-правових норм.
- •10. Організаційно-правовий механізм імплементації міжнародно-правових норм.
- •11. Міжнародно-правовий механізм імплементації норм міжнародного права.
- •12. Конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •13. Тлумачення як структурний елемент конвенційного механізму імплементації міжнародно-правових норм.
- •15. Співвідношення міжнародного і національного права.
- •16. Міжнародна правова норма та форми її закріплення.
- •18. Імплементація міжнародних договорів: правове та організаційне забезпечення.
- •19. Адаптація національного права до законодавства Європейського Союзу.
- •21. Система міжнародних актів оон про права людини: стисла характеристика, контроль за їх виконанням.
- •22. Правове та організаційне забезпечення імплементації міжнародних актів оон про права людини.
- •23. Національна імплементація норм міжнародного морського права.
- •24. Національна імплементація норм міжнародних актів про охорону водних ресурсів.
- •25. Реалізація стандартів міжнародної морської організації в національному законодавстві України.
- •26. Порядок створення міжнародних організацій.
- •27. Принципи організації та діяльності міжнародних організацій.
- •28. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
- •29.Правосуб'єктність міжнародних організацій.
- •30. Універсальні міжнародні організації: поняття, приклади та особливості функціонування.
- •Оон преследует следующие цели:
- •Это международная региональная организация, объединяющая страны Европы. Устав Совета был подписан в Лондоне 5 мая 1949 г., вступил в силу 3 августа 1949 г.
- •41.Система органів снд та їх структура
- •42. Рада голів держав, голів урядів та міністрів снд: повноваження та функції.
- •43.Парламентська асамблея та Секретаріат снд.
- •44.Статус та функції Міжнародної морської організації.
- •45.Структура Міжнародної морської організації, порядок роботи її органів.
- •46.Статус та структура Міжнародної організації праці(моп).
- •47.Статус та структура Дунайської комісії.
- •48.Inmarsat: загальна характеристика, цілі й принципи діяльності.
- •49.Основні міжнародні документи, що регламентують діяльність inmarsat.
- •51.Передумови формування та розвитку альтернативних форм соціального захисту
- •52. Поняття та сутність альтернативного соціального страхування моряків.
- •53. Функції альтернативного соціального страхування моряків.
- •54. Принципи формування та діяльності альтернативних форм соціального страхування моряків.
- •55. Діяльність держав з міжнародно-договірної регламентації альтернативного соціального страхування моряків.
- •56. Міжнародна співпраця держав у сфері формування альтернативного соціального захисту моряків.
- •57.Міжнародно-правовий механізм реалізації альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •58. Національно-правовий механізм реалізації альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •59. Сучасний стан соціальної захищеності та проблема оподаткування прибутків моряків.
- •60. Правове регулювання місця моряків у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування.
- •61. Страхування судновласником членів екіпажу: мета, види.
- •62. Р&і клуби: правове регулювання та сутність діяльності.
- •63.Зобов’язання судновласника щодо цивільної відповідальності перед особами, що перебувають на борту судна.
- •64. Міжнародні стандарти моп щодо соціального захисту моряків.
- •65. Роль Конвенції моп про працю в морському судноплавстві 2006 р. У створенні системи соціального захисту моряків.
- •66. Недержавне пенсійне страхування: поняття, сутність, правове регулювання, участь моряків.
- •67. Елементи системи альтернативного соціального захисту моряків.
- •68. Державний контроль за діяльністю недержавних установ, діяльність яких пов'язана з альтернативним соціальним захистом.
- •69. Гарантії забезпечення діяльності недержавних установ, що проводять альтернативний соціальний захист моряків.
- •70. Сучасний стан пенсійного забезпечення моряків.
- •71. Особливості розвитку страхових та не страхових форм соціального захисту.
- •72. Плюси та мінуси іноземних соціальних систем.
- •73. Роль іноземного досвіду у формуванні національної системи альтернативного соціального захисту моряків.
- •74. Місце України в системі міжнародного регулювання альтернативного соціального страхування.
- •75. Становлення та розвиток системи соціального страхування в Україні.
- •76. Сучасний стан та правове регулювання альтернативного соціального страхування в Україні.
- •77. Перспективи соціального страхування в Україні.
- •78. Шляхи вдосконалення альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •84.Сутність морської політики провідних морських держав сучасності.
- •85. Система нормативних актів, що регламентують правила поведінки суб'єктів національної морської політики.
- •87. Міжнародні нормативні акти як складові правового підгрунтя морської політики України.
- •88. Співвідношення національних і міжнародних нормативних актів як складових морської політики України.
- •89. Поняття та функції морської політики України.
- •90. Суб'єкти морської політики України: класифікація, функції.
- •91. Способи діяльності суб'єктів національної морської політики України.
- •92. Національні інтереси України у Світовому океані.
- •93. Мета національної морської політики України.
- •94. Загальні принципи національної морської політики України.
- •95. Зміст морської політики України у сфері територіальних інтересів.
- •98. Зміст морської політики України у сфері освоєння й збереження ресурсів і просторів Світового океану.
- •101. Податкові правовідносини та їх склад.
- •102. Принципи податкового права.
- •106. Правове забезпечення податку на доходи підприємств.
- •107. Правове забезпечення єдиного податку.
- •108. Правове забезпечення сільськогосподарського податку.
- •109. Правове забезпечення податку на додану вартість.
- •110. Правове забезпечення податкової звітності.
- •111. Статус платників податків.
- •112. Правовий інститут податкової ставки.
- •113. Правове забезпечення акцизів.
- •114. Види загальнодержавних зборів.
- •115. Правовий статус екологічних зборів.
- •116. Правовий статус рентних зборів.
- •117. Правове забезпечення місцевих податків. 118. Правове забезпечення місцевих зборів.
- •119. Правові механізми уникнення подвійного оподаткування.
- •120. Правові механізми оподаткування моряків.
- •121. Податкові правопорушення та провадження по ним.
- •122. Податкові пільги, податкові знижки та податковий кредит.
- •123. Кримінальна відповідальність у сфері оподаткування.
- •124. Адміністративна відповідальність у сфері оподаткування.
- •125. Міжнародне податкове право: джерела та принципи.
- •126. Правовідносини у сфері державного управління.
- •127. Принципи державного управління.
- •128. Правове забезпечення державного управління.
- •129. Суб’єктний склад державного управління.
- •130. Система органів виконавчої влади України.
- •131. Державне управління у судовій владі України.
- •132. Президент України у системі державного управління.
- •133. Уряд України у системі державного управління.
- •134. Центральні органи виконавчої влади у сфері державного управління.
- •135. Правове забезпечення державно-владного механізму.
- •136. Державний контроль у сфері державного управління.
- •137. Громадський контроль у сфері державного управління.
- •138. Народовладдя у державному управлінні.
- •139. Міжнародні стандарти державного управління.
- •140. Європейський досвід державного управління.
- •141. Державна служба та її види.
- •142. Служба в органах місцевого самоврядування.
- •143. Правовий статус державного службовця.
- •144. Державне управління у сфері державної служби.
- •145. Правове забезпечення адміністративної реформи.
- •154. Державне управління у правоохоронній сфері.
- •155. Державне управління у регіонах.
- •156. Делегування функцій державного управління.
- •157. Адміністративні правопорушення у сфері державної служби.
- •158. Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
- •159. Взаємодія органів державної влади з громадським суспільством.
- •160. Взаємодія органів державної влади та місцевого самоуправління.
- •161. Суть, види та значення процесуальних документів у цивільних справах.
- •162. Загальна методика складання процесуальних документів особами, які беруть участь у справі.
- •163. Доведення і доказування у цивільному процесі та обставини, які не підлягають доказуванню (доведенню) та їх значення при складанні процесуальних документів.
- •164. Застосування аналогії закону, аналогії права та норм іноземного права при складанні процесуальних документів.
- •165. Загальна методика складання процесуальних документів судом.
- •166. Законність та обгрунтованість судових рішень (рішень, ухвал, постанов, судового наказу).
- •167. Суд першої інстранції: форма та зміст судових рішень
- •168. Суд першої інстанції: форма та зміст судових ухвал.
- •169. Процедура ухвалення та проголошення процесуальних документів судом.
- •170. Процесуальні документи суду на стадії відкриття провадження по справі.
- •171. Форма та зміст письмових зауважень осіб, що приймають участь у справі щодо неповноти чи неправильності фіксування судового засідання технічними засобами або у журналі судового засідання.
- •172. Форма і зміст процесуальних документів суду при відкладенні розгляду справи.
- •173. Форма та зміст процесуальних документів суду при зупинення провадження по справі.
- •2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
- •3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
- •174. Форма і зміст процесуальних документів суду при залишенні заяви без розгляду.
- •175. Форма і зміст процесуальних документів суду при закритті провадження по справі.
- •1. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
- •176. Форма і зміст процесуальних документів суду про поновлення та відмову у поновленні пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.
- •177. Форма і зміст ухвали суду про визнання (затвердження) умов мирової угоди.
- •178. Форма і зміст ухвали суду про прийняття відмови стягувача від примусового виконання, про зміну способу виконання судового рішення, про розстрочку, відстрочку виконання судового рішення.
- •179. Зміст та форма процесуальних документів суду в апеляційному провадженні.
- •180. Зміст та форма процесуальних документів суду на стадії касаційного оскарження.
- •181. Зміст та форма процесуальних документів суду на стадії перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •182. Зміст та форма процесуальних документів осіб щодо надання дозволу на визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
- •184. Зміст та форма процесуальних документів суду щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
- •185. Зміст та форма заяви про відновлення втраченого судового провадження.
- •186. Зміст та форма ухвал суду про залишення без руху заяви про відновлення втраченого судового провадження.
- •187. Зміст та форма ухвал про відмову у відкритті провадження по справі.
- •190. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у апеляційному провадженні.
- •191. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у касаційному провадженні.
- •192. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у провадженні у зв’язку з ново виявленими обставинами.
- •193.Поняття і значення терміну «корпорація».
- •194. Предмет корпоративного права.
- •195. Суб’єкти корпоративних правовідносин.
- •196. Корпоративні звичаї.
- •198.Корпоративний нормативний правовий акт та його види.
- •199. Вимоги до змісту та форми корпоративного нормативного акту.
- •200.Систематизація корпоративних нормативних актів.
- •201.Поняття та види корпоративної нормотворчості.
- •202.Поняття підприємництва, види підприємництва, організаційно-правові форми підприємництва.
- •203.Поняття юридичної особи та класифікація юридичних осіб.
- •204.Система юридичних осіб за Цивільним та Господарським кодексом.
- •205.Поняття та основні елементи організаційно-правової форми юридичної особи.
- •207.Загальна, спеціальна та виключна правоздатність юридичної особи.
- •208.Розширення та звуження об'єму правоздатності юридичної особи.
- •209. Національність юридичної особи.
- •210. Дієздатність та недієздатність юридичної особи.
- •211. Поняття та види органів управління юридичної особи.
- •212. Компетенція вищих органів юридичної особи.
- •213. Компетенція виконавчих органів юридичної особи.
- •214. Компетенція та порядок роботи наглядової ради.
- •215. Компетенція та порядок роботи ревізійної комісії.
- •216. Види існуючих структур органів управління юридичних осіб.
- •217. Деліктоздатність юридичної особи.
- •218. Залежна юридична особа.
- •219. Кримінальна відповідальність юридичної особи.
- •220. Поняття та зміст права на створення юридичної особи.
- •221. Фізичні та юридичні особи - засновники.
- •224. Стадії створення юридичної особи.
- •230. Визнання засновницьких документів недійсними.
- •231. Способи припинення, реорганізація юридичної особи
- •232. Підстави та порядок ліквідації юридичної особи
- •233. Види корпоративних прав
- •234. Особливості набуття та реалізації корпоративних прав акціонерами приватного та публічного акціонерного товариства.
- •237. Переважне право на придбання додаткових корпоративних прав.
- •238. Форма корпоративних прав
- •239. Особливості реалізації корпоративних прав держави.
- •240.Представництво учасників в корпоративних відносинах.
- •241.Поняття корпоративного управління.
- •242.Мета та функції корпоративного управління.
- •243.Розподіл прибутку корпорацій.
- •244.Корпоративні цінні папери.
- •245.Акції.
- •246.Дивіденди.
- •247.Корпоративне регулювання праці.
- •248.Регулювання часу відпочинку, встановлення режимів робочого часу.
- •249.Корпоративне регулювання заробітної плати.
- •250.Матеріальна відповідальність корпорацій перед працівниками і працівників перед корпорацією.
- •251. Відповідальність за порушення норм корпоративного права.
- •252. Захист корпоративних прав.
- •253. Становлення законодавства України про інтелектуальну власність.
- •254. Правова природа права інтелектуальної власності.
- •255. Поняття інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності.
- •256. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.
- •257. Зміст права інтелектуальної власності.
- •258. Система органів управління в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.
- •259. Поняття авторського права, суміжних права, сфера їх дії.
- •260. Виникнення та здійснення авторського права та суміжних прав.
51.Передумови формування та розвитку альтернативних форм соціального захисту
Альтернативное социальное страхование является специальной формой охраны социальных благ, необходимых для свободного развития человека. Оно может рассматриваться в качестве особой конституционной гарантии реализации прав человека на свободное развитие в социуме. Негосударственное социальное страхование в развитых государствах мира сегодня является важным инструментом социальной защиты населения и мощным источником инвестирования национальных экономик. Очевидно, что история становления АСС тесно связана с развитием социального страхования.
Социальная защита, в виде социального страхования, своими корнями уходит в глубокую давность, но это были только его прообразы. Идея прав человека, к тому времени, базировалась на мифологических представлениях. Это было обусловлено и связано с существующим тогда обычаем: права человека относились к порядку справедливости. А правом было то, что отвечало тогдашним представлениям о справедливости.
Аналоги страхования встречаются уже в эпоху Древнего Риму в процессе деятельности разнообразных коллегий. Особую группу в Древнем Риме составляли военные коллегии, Коллегия принимала на себя следующие обязанности по выплатам при: а) повышении по службе в том же легионе, б) переведении в другой легион, в) истечении срока службы; г) в случае смерти при погребении – аналог сочетания многих видов страхования.
В средние века у немецких народов -образование купеческих гильдий, а позднее цехов. Эти средневековые организации развили и укрепили идею страхования, как коллективной организации. Торговые гильдии, которые возникли сначала только с целью защиты в дороге, позднее приобрели постоянный характер. Эта организация обязывала своих члены помогать друг другу, взаимно поддерживать в случае болезни, смерти.Необходимые для этого средства собирались путем распределения обязательств. Эти учреждения, постепенно становились доступными и для посторонних лиц, что было важнейшим шагом на пути к образованию социального страхования.
В Италии, зародился и развивался институт, основанный на капитализации процента. Это были учреждения подобные ссудным кассам. Для привлечения капиталов была разработанная специальная финансовая комбинация, которая представляла зачаточную форму капиталов на дожитие. Эта идея позднее была перенесена в Германию. Колыбелью социального страхования в современном понимании слова выступила Англия.
Первой официальной страховой организацией здесь считают Амикебль, но и до него существовали страховые учреждения. С момента основания общества Еквитебль, которое возникло в 1762 г., началась новая эра в практике страхования жизни. Его основатели, усматривая выгоды своих планов, решили легализировать свой бизнес на основании закона о взаимных обществах. Блестящие успехи, которые были достигнуты Еквитеблем, вызвали появление целого ряда новых предприятий. Но, к сожалению, возникают и ряд фиктивных компаний (в период с 1844 по 1862 г.). Такая ситуация привела правительство Великобритании к повышенному вниманию относительно страховой деятельности. Поэтому в 1862 г. был принят государственный акт о компаниях с введением государственного страхования жизни с помощью почтовых учреждений. Этим актом привилегия ограниченной ответственности была распространенный и на общества страхования жизни. Сущность этой привилегии составлялась в том, что ответственность акционеров ограничивалась вложенным в дело капиталом. Более важное значение в истории страхования жизни имел Акт о страховых компаниях 1870 г. Согласно этому Акту каждое заново основанное общества страхования жизни, обязано внести залог в сумме 20 тыс. ф. ст., которая содержалась до тех пор, пока общество не накапливало фонд в размере 40 тыс. ф. ст. Это требование сделало почти невозможным образование взаимных обществ страхования жизни.
Социальное страхование выросло и окрепло в Англии, а потом постепенно перешло и на континент. В Франции еще в 1787 г. была основана королевская компания страхования жизни, которая получила монополию на пять лет. Социальное страхование распространялось и в других континентальных государствах. В начале XIX века английские компании открыли свои агентства в Германии, Голландии, на Скандинавских островах, а французские компании - в Бельгии, Италии и Швейцарии.
В США были создано первые пенсионные фонды (начало XIX ст.) в современном понимании.
Что касается развития социального страхования в Украине в XX столетии, то следует отметить, что оно проходило неравномерно. С приходом советской власти в Украину, большое количество страховых компаний было закрыто. Новой властью не была сформирована четкая концепция развития социального страхования, поэтому разнообразные виды страхования смешались друг с другом.
В Украине становление и развитие социального страхования, как и других видов страхования, было связано с его развитием в России. Здесь этот процесс, сравнительно с другими государствами, начался позднее. В 1835 г. было основано Русское общество страхования («Жизнь»), которое не имело конкурентов вплоть до 1863 г. Этому обществу было предоставлено исключительное право на проведение операций по страхованию жизни в России и Украине на 20 лет.
Страхованием жизни занимались акционерные общества, общества взаимного страхования, сберегательные кассы. В большей мере было развито имущественное страхование.
В дореволюционные года одним из главных центров страхования в Украине была Одесса. Здесь существовали самостоятельные страховые общества, а также находились филиалы главных страховых компаний Петербурга и Москвы, представительства иностранных страховщиков, в частности американских, английских, немецких, французских компаний по страхованию жизни, деятельность которых была разрешена в России в 1885 г.
В то время существовало большое количество мелких обществ, которые проводили в тому или ином виде страхования, например, похоронные, пенсионные и др.
Лишь после Великой отечественной войны был проведен ряд важных мероприятий, которые были направлены на укрепление роли страхования в развитии социальной сферы и экономики.
Наиболее значительный организационный и организационно-правовой импульс процесса создания негосударственных страховых организаций на территории бывшего СССР дали «Положение об акционерных обществах и обществах с ограниченной ответственностью», утвержденное 19 июля 1990 г. Советом Министров СССР и Постановление Совета Министров СССР «О мероприятиях по демонополизации народного хозяйства», принятая 16 августа 1990 г. Именно эти нормативные акты фактически положили конец монополии государства и ввели конкуренцию в страховое дело, которое разрешило конкурировать между собой государственным, акционерным, общественным и кооперативным организациям. Именно тогда началось развитие, хотя и слабое, негосударственного социального страхования.
С 1991 г., когда Украина стала независимым государством, начался процесс становления национального рынка страховых услуг. Приоритетным направлением для отечественных страховщиков стало имущественное страхование. Нестабильно проходит и развитие страхового законодательства. Оно находится в процессе перманентных изменений. На сегодня базовыми актами для развития страхового рынка в Украине есть Закон Украины «О страховании» от 7 марта 1996 г., Закон Украины «О негосударственном пенсионном обеспечении» от 9 июля 2003 г.Постепенно принимаются нормативные акты, которые касаются отдельных видов негосударственного социального обеспечения. Например, в сфере негосударственного пенсионного страхования следует определить Закон «О негосударственном пенсионном обеспечении» от 9 июля 2003 г.
Развитие эффективного страхового рынка Украины нуждается в решении проблем, связанных со страхованием жизни, пенсионным, медицинским страхованием.
Слабое развитие и несовершенство таких социально значащих видов страхования, как пенсионное и медицинское, сдерживает развитие не только страхового рынка, а и всей социальной сферы. Это также является существенным препятствием для вступления Украины в Европейский Союз.
Таким образом, рассмотрев историю развития социального страхования (включая АСС) видим, что изначально социального страхования, в современном понимании, не существовало. Отдельные граждане и их объединения вели деятельность, которая напоминала страховую. Постепенно государство обратило внимание на то, что предоставление услуг по социальной защите приносит большую прибыль, и монополизировала эту деятельность. В государстве исторически этой деятельностью занимались отдельные должностные лица. Потом начался процесс создания государственных компаний. Уже в середине XX ст. стало очевидно, что государство не в состоянии удовлетворить надлежащий уровень социальных потребностей граждан, так как существование исключительно государственного обеспечения не дает стабильно гарантированных результатов. Поэтому возникла объективная необходимость частичной передачи этих функций гражданскому обществу, т.е. возникла необходимость в «запуске» механизмов АСС. Это обусловлено тем, что только умелое сочетание государственного и АСС позволяет создать высокий уровень социальной защищенности граждан.