73. Роль іноземного досвіду у формуванні національної системи альтернативного соціального захисту моряків.

Современные тенденции развития общества, модернизация социальных обязательств государства заставляют мировое сообщество стремиться к нормативному закреплению новых подходов в сфере социального обеспечения моряков. Международная организация труда отразила эти в MLC, содержащей ряд правил посвященных вопросам социального обеспечения, в частности: Правило 4.5, Стандарт А4.5, Руководящий принцип В4.5. Целью такой регламентации является обеспечение возможных мер для доступа моряков к защите в области социального обеспечения.

Великий внесок в легалізацію соціальних прав людини зробив Європейський Союз (далі: ЄС). Хартія Європейського Союзу про основні права 2001 р. (далі: Хартія ЄС), як підкреслюють її творці, - це не тільки правовий акт, джерело права. Вона закріплює також загальні фундаментальні цінності, відповідно до яких її структуровано: людську гідність, свободу, рівність та солідарність.

Де які міжнародні НПА лише зазначають можливість соціального захисту за рахунок соціального страхування (Загальну декларацію прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Конвенція №102 про мінімальні норми соціального забезпечення 1952 р, Європейського кодексу про соціальне забезпечення 1990

р., Хартія Європейського Союзу про основні права 2000 р.), інші зобов’язують створювати такі інститути (Європейська соціальна хартія 1991 р.). Уявити собі загальний обсяг таких документів досить важко. Лише у Європейському Союзі нараховуються десятки директив, а кількість стандартів сягає кількох сотень (Директиви 73/239/ЕЕС, 88/357/ЕЕС, 92/49/ЕЕС стосуються видів страхування, інших ніж страхування життя; Директиви 79/267/ЕЕС, 90/619/ЕЕС, 92/96/ЕЕС - страхування життя; оновлена Директива 2002/13/ЄС, яка стосується

страхування життя; Директива 2003/41ЄС про діяльність та нагляд за установами професійного пенсійного забезпечення та інші)

Це поступово знаходить своє втілення у процесі створення єдиного страхового ринку в межах ЄС. ЄС прийняв ряд директив, які визначають умови ведення страхового бізнесу, в тому числі й здійснення на внутрішньому ринку діяльності по альтернативному соціальному страхуванню. В директивах про страхову діяльність визначено режим нагляду, який передбачає видачу єдиної ліцензії та виключний нагляд з боку компетентного органу держави-члена ЄС, де зареєстрована страхова компанія. Такий режим нагляду дає можливість страховій компанії працювати в будь-якій країні ЄС згідно з принципом вільного створення філій та вільного надання послуг.

Директиви про страхову діяльність містять також ряд положень, що забезпечують захист прав застрахованих осіб та страхувальників, зокрема, шляхом визначення правових норм, які застосовуються до договорів страхування, укладених у ЄС, або інформації, яку страховик зобов'язаний надавати страхувальнику перед укладанням та протягом періоду чинності договору страхування.

Єдиний ринок страхових послуг було створено в середині 90-х років після прийняття директив про страхову діяльність третього покоління - Директиви про страхування життя (92/96/ЕЕС) та Директиви про види страхування, інші ніж страхування життя (92/49/ЕЕС). В результаті дії цих документів в ЄС було створено один з найбільш конкурентних ринків у світі.