234. Особливості набуття та реалізації корпоративних прав акціонерами приватного та публічного акціонерного товариства.

Відповідно до чинного законодавства, що регулює корпоративні відносини в Україні, будь-яка фізична чи юридична особа може стати акціонером якщо вона стала: (а) засновником товариства, або (б) придбала акції товариства, яке вже створене. Акціонери відіграють головну роль в акціонерному товаристві (надалі – АТ), оскільки будучи власниками цінних паперів, які засвідчують дольову участь в статутному фонді товариства (тобто фактично співвласниками АТ) вони мають право вирішувати найголовніші питання його діяльності. По суті вони дають життя товариству і визначають його подальшу долю. Придбання акцій АТ надає акціонерам не лише право на отримання доходу за цими цінними паперами, а й досить широкий спектр інших прав.

Права акціонерів на сьогодні визначені в ст. 116 Цивільного Кодексу України (надалі – ЦК України), ст. 88 Господарського кодексу України(надалі – ГК України), статтях 10, 21, 38, 39 Закону України ”Про господарські товариства”, ст. 6 Закону України ”Про цінні папери і фондовий ринок”, ст. 5 Закону України ”Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” та в інших актах законодавства.Право брати участь в управлінні справами товаристваза своєю структурою є складним, оскільки воно об’єднує в собі кілька прав, пов’язаних з діяльністю акціонерів щодо управління товариством. Акціонери реалізують це право через відповідні органи товариства, а саме: через вищий орган АТ – загальні збори акціонерів, спостережну раду, ревізійну комісію, виконавчий орган товариства, а також через посадових осіб товариства. Право участі в загальних зборах акціонерів виникає не з моменту фактичного придбання акцій, а з моменту внесення відповідних змін до реєстру акціонерів (документарна форма випуску), або ж з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача (бездокументарна форма випуску) і реалізується шляхом участі акціонерів в голосуванні на загальних зборах. Воно не залежить від кількості та класу акцій, власниками яких вони є, – кількість голосів визначається кількістю простих іменних акцій, що належать акціонеру. Дане право забезпечується обов’язком АТ особисто повідомити всіх осіб-власників іменних акцій про дату, місце, час проведення загальних зборів не пізніше ніж за 45 днів до їх проведення. Держателі іменних акцій повідомляються персонально в передбачений статутом спосіб (зазвичай шляхом направлення рекомендованого листа). Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням АТ в одному з офіційних видань Верховної Ради, Кабінету Міністрів, або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Акціонер може брати участь у зборах не безпосередньо, а через уповноважену особу шляхом видання відповідної довіреності. Довіреності на право участі й голосування на загальних зборах мають бути видані в установленому законом порядку (довіреності від імені юридичних осіб підписуються керівником і посвідчуються печаткою юридичної особи; довіреності ж фізичних осіб вимагають нотаріального посвідчення) можуть бути завірені реєстратором або виконавчим органом товариства. Право участі в управлінні АТ здійснюється через такі права акціонерів, як: внесення своїх пропозицій щодо порядку денного загальних зборів не пізніше ніж за 30 днів до їх скликання; акціонери, які володіють більш ніж 10% акцій в цей самий строк можуть вимагати включення питань до порядку денного загальних зборів, вимагати скликання позачергових зборів акціонерів у будь-який час і з будь-якого приводу (якщо виконавчий орган протягом 20 днів не виконає цієї вимоги, акціонери мають право скликати їх самі), проведення ревізійною комісією перевірки фінансово-господарської діяльності АТ, а також призначати своїх представників для контролю за ходом реєстрації акціонерів, які прибули для участі в загальних зборах. Законодавець надає акціонерам право бути повідомленим про зміни в порядку денному загальних зборів акціонерів, якщо такі мають місце, а також право ознайомлюватися з документами, що стосуються порядку денного загальних зборів. Щодо інших форм участі акціонерів в управлінні справами товариства, тут можна назватиправо обирати і бути обраним в органи управління товариством.Акціонер може бути обраний до складу спостережної ради, ревізійної комісії, виконавчого органу (правління), інших органів, що утворюються товариством (лічильна, мандатна комісія тощо). Проте, законодавство містить ряд обмежень щодо зайняття посад в органах управління АТ (ними не можуть бути посадові особи органів державної влади, військовослужбовці, працівники прокуратури, суду, державної безпеки, державного нотаріату, крім, коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями, що належать державі та представляють інтереси держави в раді товариства чи ревізійній комісії товариства. Слід також звернути увагу на законодавчо встановленій несумісності членства в спостережній раді та виконавчому органі товариства. Членами ревізійної комісії можуть бути тільки акціонери даного АТ. Отже, це право надає акціонерам можливість прямо і опосередковано визначати напрямки діяльності АТ; керуючись цим правом, вони не лише формують керівні органи товариства, а й безпосередньо беруть участь в їх роботі; здійснюють контроль і нагляд за діяльністю товариства. Кожен акціонер є інвестором, який вклав кошти в АТ, а отже, він очікує отримати певний прибуток від вкладених ним коштів.Право брати участь в розподілі прибутку та одержувати його часткує майновим правом кожного акціонера. Отриманий товариством прибуток може бути використаний в різних цілях: розподілений між акціонерами товариства у вигляді дивідендів, використаний для придбання цінних паперів інших емітентів, реінвестований у товариство, залишений на рахунку тощо. Питання про розподіл прибутку і виплату дивідендів за підсумками року вирішується загальними зборами акціонерів. Інакше кажучи, дивіденди можуть не сплачуватися по-перше, у разі відсутності прибутку, а по-друге, якщо рішення загальних зборів з цього питання є негативним. У випадку прийняття рішення про виплату дивідендів, встановлюється однаковий розмір дивідендів на кожну акцію окремого виду (якщо тільки це не привілейовані акції, дивіденди по яких є фіксованими і не залежать від розміру прибутку, отриманого за поточний фінансовий рік), які виплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні товариства після сплати податків та інших відрахувань до бюджету, а також процентів за банківськими кредитами. Така виплата проводиться одноразово, в повному обсязі в строк, визначений загальними зборами. Оскільки право на отримання дивідендів мають акціонери, які є власниками акцій на момент початку строку виплати дивідендів, що визначається загальними зборами, АТ до цього часу має забезпечити складання реєстру власників іменних акцій (при документарній формі випуску акцій), та зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів, складеного депозитарієм (при бездокументарній формі випуску акцій). Важливо пам’ятати, що виплата проводиться за вищезазначеними реєстрами, і не залежить від можливого переходу права власності на акції в період виплати дивідендів. Значенняправа акціонера на отримання інформації про діяльність товаристваполягає в тому, що це одна з головних умов залучення капіталу. Особа, яка вклала гроші, потребує знати не лише на що вони витрачені та який дохід вони принесуть, а й те, чи зможе інвестор взагалі повернути вкладені в акції товариства кошти. Товариство в особі органів управління зобов’язане надати акціонеру на його вимогу для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів, протоколи правління, внутрішні нормативні документи товариства. Інформацію про діяльність товариства можна умовно поділити напублічну(вільного доступу для всіх суб’єктів),відкриту(яка може надаватись учасникам товариства), таконфіденційну(з обмеженим доступом). За рахунок останнього право акціонера на отримання інформації може бути обмежено товариством шляхом встановлення спеціального доступу до конфіденційної інформації, проте відповідний порядок має бути визначений у внутрішніх документах товариства. Відповідно до ст. 39 Закону України ”Про цінні папери та фондовий ринок” товариство як емітент акцій зобов’язане своєчасно та в повному обсязі розкривати інформацію про свій фінансово-господарський стан та результати діяльності у строки, встановлені законодавством, про будь-які дії, які можуть вплинути на його фінансово-господарський стан та призвести до значної зміни ціни на його цінні папери, а також інформацію про власників великих пакетів (10 і більше відсотків) акцій. Крім того, відповідно до ст. 40 цього ж закону товариство зобов’язане щорічно подавати звіт про результати фінансово-господарської діяльності до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, який, крім того, друкується в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради, Кабінету Міністрів чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та розміщується в загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів. На наш погляд, важливим моментом тут є те, щоб товариство забезпечило регулярність надходження інформації до акціонерів. Це, з однієї сторони, дозволить вчасно виявляти і виправляти помилки в діяльності товариства, а з іншої, підвищить довіру акціонерів до АТ. Одне з найважливіших прав акціонера – цеправо розпоряджатися на свій розсуд своїми корпоративними правами. Акціонер має право без згоди на це товариства та інших акціонерів у будь-який час продати (обміняти, подарувати, залишити у спадок) всі або частину своїх акцій будь-якій особі за будь-якою ціною. Встановлення будь-яких обмежень на відчуження акціонером своїх акцій чи навпаки змушування їх продати акції є неправомірними. Проте АТ нарівні з іншими суб’єктами правових відносин має право викуповувати в акціонера його акції після взаємного узгодження їхньої вартості шляхом укладення договору купівлі-продажу. З цим правом акціонера пов’язане також його право вимагати викупу товариством належних йому акцій АТ. Такийобов’язок викупу акцій в АТ виникає в наступних випадках: якщо акціонер не голосував на загальних зборах за прийняття рішення про реорганізацію товариства і звернувся до АТ з відповідною письмовою заявою; якщо акціонер товариства, створеного в процесі приватизації та корпоратизації, голосував проти прийняття загальними зборами рішення про укладення угод про відчуження майна товариства і здійснення операцій з борговими вимогами і зобов’язаннями товариства, якщо на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів чи зобов’язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR або перевищує 10% підсумку балансу товариства; якщо акціонер не погоджується із зменшенням (збільшенням) статутного фонду товариства шляхом зменшення (збільшення) номінальної вартості акцій. Перехід права власності на акції відбувається згідно з вимогами Закону України ”Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, а саме: право власності на цінні папери, випущені в документарній формі, переходить з моменту передачі індосованих цінних паперів до нового власника (іменні) та з моменту їх передачі, поставки (на пред’явника); щодо цінних паперів в бездокументарній формі, то право власності на них переходить з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.Всі акціонери товариства мають рівне переважне право на придбання акцій, що випускаються додатково перед іншими особами, які не є акціонерами. Товариство не має права встановлювати переваги для засновників товариства перед іншими акціонерами, або переваги одних акціонерів перед іншими, – всі власники простих акцій мають однакове переважне право на купівлю акцій нового випуску. Кожен акціонер може придбати випущені додатково акції в кількості, пропорційній його частці в статутному фонді на дату прийняття рішення про додаткову емісію акцій. Скориставшись цим правом, акціонери можуть зберегти свою частку в процентному відношенні в разі збільшення товариством кількості акцій. Недотримання АТ цього права акціонерів є підставою для відмови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в реєстрації випуску акцій.

235. Особливості набуття та реалізації корпоративних прав учасниками ТОВ. Корпоративні права у ТОВ набуваються засновниками під час державної реєстрації створення повного товариства.  Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Продати корпоративні права (частку у статутному капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю можливо шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу корпоративних прав. Зокрема, порядок відступу частки (її частини) у статутному капіталі ТОВ, в тому числі шляхом її продажу, передбачений ст. 147 ЦКУ та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства». Учасник має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства, і тільки після того, як всі інші учасники відмовилися від придбання такої частки, оскільки останні мають переважне право купівлі частки учасника пропорційно розміру своїх часток (якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права). Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася б для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.  Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

236. Особливості набуття та реалізації корпоративних прав учасниками повного товариства.

Корпоративні права у повному товарстві набуваються засновниками під час державної реєстрації створення повного товариства.  Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, встановленому засновницьким договором. Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі: 1) смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців; 2) ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом; 3) визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю; 5) звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором. Порядок продажу частки в статутному капіталі повного товариства врегульовано ст. 127 ЦКУ та ст. 69 Закону України «Про господарські товариства». «Особливістю укладення договору купівлі-продажукорпоративних прав у повному суспільстві є обов’язкова наявність згоди всіх учасників на такий продаж одному з учасників або третій особі – підкреслює пані Божко. У разі передачі частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), відповідає за зобов’язаннями товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. » У разі продажу учасником товариства усієї частки іншій особі його участь в повному товаристві припиняється, однак він відповідає за зобов’язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, в якому він вибув з товариства. Продаж частки одним з учасників господарського товариства тягне за собою зміну складу учасників і відповідно внесення змін до установчих документів товариства, які повинні бути зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі.