- •1.Реалізація норм міжнародного права: поняття та стисла характеристика.
- •2.Реалізація норм міжнародного права: основні форми.
- •4.Виконання норм права: стисла характеристика, приклади.
- •5.Використання норм права як одна з форм імплементації.
- •6.Механізм імплементації норм міжнародного права: загальна характеристика.
- •7.Принципи імплементації норм міжнародного права.
- •8.Характеристика принципу імплементації норм міжнародного права Pacta sunt servanda.
- •9.Національний механізм імплементації міжнародно-правових норм.
- •10. Організаційно-правовий механізм імплементації міжнародно-правових норм.
- •11. Міжнародно-правовий механізм імплементації норм міжнародного права.
- •12. Конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •13. Тлумачення як структурний елемент конвенційного механізму імплементації міжнародно-правових норм.
- •15. Співвідношення міжнародного і національного права.
- •16. Міжнародна правова норма та форми її закріплення.
- •18. Імплементація міжнародних договорів: правове та організаційне забезпечення.
- •19. Адаптація національного права до законодавства Європейського Союзу.
- •21. Система міжнародних актів оон про права людини: стисла характеристика, контроль за їх виконанням.
- •22. Правове та організаційне забезпечення імплементації міжнародних актів оон про права людини.
- •23. Національна імплементація норм міжнародного морського права.
- •24. Національна імплементація норм міжнародних актів про охорону водних ресурсів.
- •25. Реалізація стандартів міжнародної морської організації в національному законодавстві України.
- •26. Порядок створення міжнародних організацій.
- •27. Принципи організації та діяльності міжнародних організацій.
- •28. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
- •29.Правосуб'єктність міжнародних організацій.
- •30. Універсальні міжнародні організації: поняття, приклади та особливості функціонування.
- •Оон преследует следующие цели:
- •Это международная региональная организация, объединяющая страны Европы. Устав Совета был подписан в Лондоне 5 мая 1949 г., вступил в силу 3 августа 1949 г.
- •41.Система органів снд та їх структура
- •42. Рада голів держав, голів урядів та міністрів снд: повноваження та функції.
- •43.Парламентська асамблея та Секретаріат снд.
- •44.Статус та функції Міжнародної морської організації.
- •45.Структура Міжнародної морської організації, порядок роботи її органів.
- •46.Статус та структура Міжнародної організації праці(моп).
- •47.Статус та структура Дунайської комісії.
- •48.Inmarsat: загальна характеристика, цілі й принципи діяльності.
- •49.Основні міжнародні документи, що регламентують діяльність inmarsat.
- •51.Передумови формування та розвитку альтернативних форм соціального захисту
- •52. Поняття та сутність альтернативного соціального страхування моряків.
- •53. Функції альтернативного соціального страхування моряків.
- •54. Принципи формування та діяльності альтернативних форм соціального страхування моряків.
- •55. Діяльність держав з міжнародно-договірної регламентації альтернативного соціального страхування моряків.
- •56. Міжнародна співпраця держав у сфері формування альтернативного соціального захисту моряків.
- •57.Міжнародно-правовий механізм реалізації альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •58. Національно-правовий механізм реалізації альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •59. Сучасний стан соціальної захищеності та проблема оподаткування прибутків моряків.
- •60. Правове регулювання місця моряків у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування.
- •61. Страхування судновласником членів екіпажу: мета, види.
- •62. Р&і клуби: правове регулювання та сутність діяльності.
- •63.Зобов’язання судновласника щодо цивільної відповідальності перед особами, що перебувають на борту судна.
- •64. Міжнародні стандарти моп щодо соціального захисту моряків.
- •65. Роль Конвенції моп про працю в морському судноплавстві 2006 р. У створенні системи соціального захисту моряків.
- •66. Недержавне пенсійне страхування: поняття, сутність, правове регулювання, участь моряків.
- •67. Елементи системи альтернативного соціального захисту моряків.
- •68. Державний контроль за діяльністю недержавних установ, діяльність яких пов'язана з альтернативним соціальним захистом.
- •69. Гарантії забезпечення діяльності недержавних установ, що проводять альтернативний соціальний захист моряків.
- •70. Сучасний стан пенсійного забезпечення моряків.
- •71. Особливості розвитку страхових та не страхових форм соціального захисту.
- •72. Плюси та мінуси іноземних соціальних систем.
- •73. Роль іноземного досвіду у формуванні національної системи альтернативного соціального захисту моряків.
- •74. Місце України в системі міжнародного регулювання альтернативного соціального страхування.
- •75. Становлення та розвиток системи соціального страхування в Україні.
- •76. Сучасний стан та правове регулювання альтернативного соціального страхування в Україні.
- •77. Перспективи соціального страхування в Україні.
- •78. Шляхи вдосконалення альтернативних форм соціального захисту моряків.
- •84.Сутність морської політики провідних морських держав сучасності.
- •85. Система нормативних актів, що регламентують правила поведінки суб'єктів національної морської політики.
- •87. Міжнародні нормативні акти як складові правового підгрунтя морської політики України.
- •88. Співвідношення національних і міжнародних нормативних актів як складових морської політики України.
- •89. Поняття та функції морської політики України.
- •90. Суб'єкти морської політики України: класифікація, функції.
- •91. Способи діяльності суб'єктів національної морської політики України.
- •92. Національні інтереси України у Світовому океані.
- •93. Мета національної морської політики України.
- •94. Загальні принципи національної морської політики України.
- •95. Зміст морської політики України у сфері територіальних інтересів.
- •98. Зміст морської політики України у сфері освоєння й збереження ресурсів і просторів Світового океану.
- •101. Податкові правовідносини та їх склад.
- •102. Принципи податкового права.
- •106. Правове забезпечення податку на доходи підприємств.
- •107. Правове забезпечення єдиного податку.
- •108. Правове забезпечення сільськогосподарського податку.
- •109. Правове забезпечення податку на додану вартість.
- •110. Правове забезпечення податкової звітності.
- •111. Статус платників податків.
- •112. Правовий інститут податкової ставки.
- •113. Правове забезпечення акцизів.
- •114. Види загальнодержавних зборів.
- •115. Правовий статус екологічних зборів.
- •116. Правовий статус рентних зборів.
- •117. Правове забезпечення місцевих податків. 118. Правове забезпечення місцевих зборів.
- •119. Правові механізми уникнення подвійного оподаткування.
- •120. Правові механізми оподаткування моряків.
- •121. Податкові правопорушення та провадження по ним.
- •122. Податкові пільги, податкові знижки та податковий кредит.
- •123. Кримінальна відповідальність у сфері оподаткування.
- •124. Адміністративна відповідальність у сфері оподаткування.
- •125. Міжнародне податкове право: джерела та принципи.
- •126. Правовідносини у сфері державного управління.
- •127. Принципи державного управління.
- •128. Правове забезпечення державного управління.
- •129. Суб’єктний склад державного управління.
- •130. Система органів виконавчої влади України.
- •131. Державне управління у судовій владі України.
- •132. Президент України у системі державного управління.
- •133. Уряд України у системі державного управління.
- •134. Центральні органи виконавчої влади у сфері державного управління.
- •135. Правове забезпечення державно-владного механізму.
- •136. Державний контроль у сфері державного управління.
- •137. Громадський контроль у сфері державного управління.
- •138. Народовладдя у державному управлінні.
- •139. Міжнародні стандарти державного управління.
- •140. Європейський досвід державного управління.
- •141. Державна служба та її види.
- •142. Служба в органах місцевого самоврядування.
- •143. Правовий статус державного службовця.
- •144. Державне управління у сфері державної служби.
- •145. Правове забезпечення адміністративної реформи.
- •154. Державне управління у правоохоронній сфері.
- •155. Державне управління у регіонах.
- •156. Делегування функцій державного управління.
- •157. Адміністративні правопорушення у сфері державної служби.
- •158. Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
- •159. Взаємодія органів державної влади з громадським суспільством.
- •160. Взаємодія органів державної влади та місцевого самоуправління.
- •161. Суть, види та значення процесуальних документів у цивільних справах.
- •162. Загальна методика складання процесуальних документів особами, які беруть участь у справі.
- •163. Доведення і доказування у цивільному процесі та обставини, які не підлягають доказуванню (доведенню) та їх значення при складанні процесуальних документів.
- •164. Застосування аналогії закону, аналогії права та норм іноземного права при складанні процесуальних документів.
- •165. Загальна методика складання процесуальних документів судом.
- •166. Законність та обгрунтованість судових рішень (рішень, ухвал, постанов, судового наказу).
- •167. Суд першої інстранції: форма та зміст судових рішень
- •168. Суд першої інстанції: форма та зміст судових ухвал.
- •169. Процедура ухвалення та проголошення процесуальних документів судом.
- •170. Процесуальні документи суду на стадії відкриття провадження по справі.
- •171. Форма та зміст письмових зауважень осіб, що приймають участь у справі щодо неповноти чи неправильності фіксування судового засідання технічними засобами або у журналі судового засідання.
- •172. Форма і зміст процесуальних документів суду при відкладенні розгляду справи.
- •173. Форма та зміст процесуальних документів суду при зупинення провадження по справі.
- •2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
- •3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
- •174. Форма і зміст процесуальних документів суду при залишенні заяви без розгляду.
- •175. Форма і зміст процесуальних документів суду при закритті провадження по справі.
- •1. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
- •176. Форма і зміст процесуальних документів суду про поновлення та відмову у поновленні пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.
- •177. Форма і зміст ухвали суду про визнання (затвердження) умов мирової угоди.
- •178. Форма і зміст ухвали суду про прийняття відмови стягувача від примусового виконання, про зміну способу виконання судового рішення, про розстрочку, відстрочку виконання судового рішення.
- •179. Зміст та форма процесуальних документів суду в апеляційному провадженні.
- •180. Зміст та форма процесуальних документів суду на стадії касаційного оскарження.
- •181. Зміст та форма процесуальних документів суду на стадії перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •182. Зміст та форма процесуальних документів осіб щодо надання дозволу на визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
- •184. Зміст та форма процесуальних документів суду щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
- •185. Зміст та форма заяви про відновлення втраченого судового провадження.
- •186. Зміст та форма ухвал суду про залишення без руху заяви про відновлення втраченого судового провадження.
- •187. Зміст та форма ухвал про відмову у відкритті провадження по справі.
- •190. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у апеляційному провадженні.
- •191. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у касаційному провадженні.
- •192. Форма і зміст процесуальних документів осіб, які беруть участь у справі, у провадженні у зв’язку з ново виявленими обставинами.
- •193.Поняття і значення терміну «корпорація».
- •194. Предмет корпоративного права.
- •195. Суб’єкти корпоративних правовідносин.
- •196. Корпоративні звичаї.
- •198.Корпоративний нормативний правовий акт та його види.
- •199. Вимоги до змісту та форми корпоративного нормативного акту.
- •200.Систематизація корпоративних нормативних актів.
- •201.Поняття та види корпоративної нормотворчості.
- •202.Поняття підприємництва, види підприємництва, організаційно-правові форми підприємництва.
- •203.Поняття юридичної особи та класифікація юридичних осіб.
- •204.Система юридичних осіб за Цивільним та Господарським кодексом.
- •205.Поняття та основні елементи організаційно-правової форми юридичної особи.
- •207.Загальна, спеціальна та виключна правоздатність юридичної особи.
- •208.Розширення та звуження об'єму правоздатності юридичної особи.
- •209. Національність юридичної особи.
- •210. Дієздатність та недієздатність юридичної особи.
- •211. Поняття та види органів управління юридичної особи.
- •212. Компетенція вищих органів юридичної особи.
- •213. Компетенція виконавчих органів юридичної особи.
- •214. Компетенція та порядок роботи наглядової ради.
- •215. Компетенція та порядок роботи ревізійної комісії.
- •216. Види існуючих структур органів управління юридичних осіб.
- •217. Деліктоздатність юридичної особи.
- •218. Залежна юридична особа.
- •219. Кримінальна відповідальність юридичної особи.
- •220. Поняття та зміст права на створення юридичної особи.
- •221. Фізичні та юридичні особи - засновники.
- •224. Стадії створення юридичної особи.
- •230. Визнання засновницьких документів недійсними.
- •231. Способи припинення, реорганізація юридичної особи
- •232. Підстави та порядок ліквідації юридичної особи
- •233. Види корпоративних прав
- •234. Особливості набуття та реалізації корпоративних прав акціонерами приватного та публічного акціонерного товариства.
- •237. Переважне право на придбання додаткових корпоративних прав.
- •238. Форма корпоративних прав
- •239. Особливості реалізації корпоративних прав держави.
- •240.Представництво учасників в корпоративних відносинах.
- •241.Поняття корпоративного управління.
- •242.Мета та функції корпоративного управління.
- •243.Розподіл прибутку корпорацій.
- •244.Корпоративні цінні папери.
- •245.Акції.
- •246.Дивіденди.
- •247.Корпоративне регулювання праці.
- •248.Регулювання часу відпочинку, встановлення режимів робочого часу.
- •249.Корпоративне регулювання заробітної плати.
- •250.Матеріальна відповідальність корпорацій перед працівниками і працівників перед корпорацією.
- •251. Відповідальність за порушення норм корпоративного права.
- •252. Захист корпоративних прав.
- •253. Становлення законодавства України про інтелектуальну власність.
- •254. Правова природа права інтелектуальної власності.
- •255. Поняття інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності.
- •256. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.
- •257. Зміст права інтелектуальної власності.
- •258. Система органів управління в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.
- •259. Поняття авторського права, суміжних права, сфера їх дії.
- •260. Виникнення та здійснення авторського права та суміжних прав.
16. Міжнародна правова норма та форми її закріплення.
. Под нормой международного права понимается правило поведения, которое признается государствами и другими субъектами международного права в качестве юридически обязательного.
Содержание норм международного права составляют права и обязанности, которыми наделяются государства и другие субъекты международного права. Вступая в отношения между собой, субъекты международного права реализуют свои права и соблюдают обязанности, устанавливаемые международно-правовыми нормами.
Поскольку большинство норм международного права создается государствами, эту теорию обычно называют теорией согласования воль государств, имея, однако, в виду, что ее положение касается и создания международно-правовых норм другими объектами международного права.
Большинство международно- правовых норм создаются в два этапа:
Согласование воль субъектов международно-правовых норм касательно правил поведения.
Дача субъектами международного права согласия на юридическую обязательность согласованных правил поведения.
Если в международном праве поведения отсутствует юридическая обязательность, то можно говорить про реализацию только первого этапа создания международно-правовой нормы.
Источником международного права принято считать форму выражения международно-правовой нормы. Но ни один документ международного права не содержит исчерпанного перечня его источников. Некоторые ученые считают что перечень источников международного права содержится в статье 38 Статута Международного Суда ООН, в соответствии с которым к источникам международного права относятся:
Международные конвенции, как общие, так и специальные, устанавливающие правила, определенно признанные спорящими государствами.
Международно-правовые нормативные документы не содержат исчерпывающего перечня источников. Правда, некоторые ученые рассматривают в качестве такового ст. 38 Статута Международного Суда ООН, которая гласит:
«Суд, который обязан решать переданные ему споры на основании международного права, применяет:
а) международные конвенции, как общие, так и специальные, устанавливающие правила, определенно признанные спорящими государствами;
b) международный обычай как доказательство всеобщей практики, признанной в качестве правовой нормы;
с) общие принципы права, признанные цивилизованными нациями;
а) с оговоркой, указанной в статье 59, судебные решения и доктрины наиболее квалифицированных специалистов по публичному праву различных наций в качестве вспомогательного средства для определения правовых норм».
Следует также учитывать, что перечень источников международного права не исчерпывается международными договорами и обычаями. Нигде в международном праве не содержится запрета его субъектам выбирать для оформления выработанных правил поведения только эти две юридические формы. Так, Устав ООН (Преамбула) говорит об уважении к обязательствам, вытекающим из договоров и других источников международного права.
Под общими международными конвенциями понимаются договоры, в которых участвуют или могут участвовать все государства. В этих конвенциях содержатся нормы общего международного права. К специальным относятся договоры с ограниченным числом участников, для которых обязательны положения этих договоров.
Международный обычай как доказательство всеобщей практики, признанной в качестве правовой нормы.
В отличие от договорных норм, обычай не оформляется каким-либо актом в письменном виде.
Общие принципы права, признанные цивилизованными нациями.
судебные решения и доктрины наиболее квалифицированных специалистов по публичному праву.
К судебным решениям относятся решения Международного Суда ООН, других международных судебных и арбитражных органов.
В настоящее время в практике международного общения выработаны четыре формы источников международного права: международный договор, международно-правовой обычай, акты международных конференций и совещаний, резолюции международных организаций. Два последних источника некоторые ученые называют «международным «мягким» правом».
Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
Международный договор определяется Венской конвенцией о праве международных договоров как "международное соглашение, заключенное между государствами в письменной форме и регулируемое международным правом, независимо от того, содержится ли такое соглашение в одном документе, в двух или нескольких связанных между собой документах, а также независимо от его конкретного наименования" (имеется в виду практика использования таких наименований, как "договор", "конвенция"," "соглашение" "протокол", "устав" и т. д., при этом учитывается значение термина "договор" как родового понятия для всех нормативных актов в договорной форме).
Международный договор характеризуется как основной источник международного права благодаря трем обстоятельствам. Во-первых, договорная форма позволяет достаточно четко сформулировать правомочия и обязательства сторон, что благоприятствует толкованию и применению договорных норм. Во-вторых, договорным регулированием охвачены ныне все без исключения области международных отношений, государства последовательно заменяют обычаи договорами. В-третьих, договоры наилучшим образом обеспечивают согласование и взаимодействие международных норм и норм внутригосударственного законодательства.
Международный договор - соглашение между субъектами международного права, заключение, действие и прекращение которого регулируются международным правом. Это определение в общем соответствует определению Венских конвенций. Различие лишь в том, что в конвенциях говорится о соглашении, "регулируемом международным правом". Объектом международного права являются межгос. отношения, в данном случае отношения, связанные с заключением, действием и прекращением действия договора.
Международным договором может быть соглашение лишь между субъектами международного права. Сущность договора - соглашение договаривающихся сторон. Как известно, соглашение - единственный способ создания норм международного права, не только договорных, но и обычных. Разница между этими нормами в процессе их создания, а также в форме их существования.
Соглашение образуют согласованные воли сторон. Эти воли взаимосвязаны, что не допускает их одностороннего изменения. Будучи воплощенными в договоре, воли не застывают. Их содержание может в определенных пределах меняться в соответствии с требованиями жизни без изменения текста договора. Но эти изменения должны быть взаимно согласованными в ясно выраженной или молчаливой форме.
Международными договорами являются лишь соглашения, действие которых регулируется международным правом.
Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р., набрала чинності для СРСР (України) 29 травня 1986 р.
Ратифікація, прийняття, затвердження і приєднання – це, залежно від випадку, міжнародний акт, за допомогою якого держава виражає в міжнародному плані свою згоду на обов’язковість для неї договору.
Текст договору приймається за згодою всіх держав, які беруть участь у його складенні, за винятком випадків, коли текст договору приймається на міжнародній конференції шляхом голосування за нього двох третин держав, які присутні і беруть участь у голосуванні, якщо тією ж більшістю голосів вони не вирішили застосувати інше правило.
Згоду держави на обов'язковість для неї договору може бути виражено підписанням договору, обміном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились. Існують такі варіанти згоди держав:
- згода на обов'язковість договору, виражена підписанням
- згода на обов'язковість договору, виражена шляхом обміну документами, які становлять договір
- згода на обов'язковість договору, виражена ратифікацією, прийняттям або затвердженням
- згода на обов'язковість договору, виражена приєднанням
Застереження – це одностороння заява в будь-якому формулюванні і під будь-якою назвою, зроблена державою при підписанні, ратифікації, прийнятті чи затвердженні договору або приєднанні до нього, за допомогою якого вона бажає виключити або змінити юридичну дію певних положень договору в їхньому застосуванні до цієї держави.
Держава може при підписанні, ратифікації, прийнятті або затвердженні договору, або приєднанні до нього формулювати застереження, за такими винятками:
- це застереження забороняється договором;
- договір передбачає, що можна робити тільки певні застереження (для інших застережень);
- застереження є несумісним з об'єктом і цілями договору.
Застереження, яке напевне допускається договором, не потребує наступного прийняття іншими договірними державами, якщо тільки договір це не передбачає. Якщо з обмеженої кількості держав, з об'єкта та цілей договору випливає, що його застосування в цілому між усіма учасниками є істотною умовою для згоди кожного учасника, то застереження вимагає прийняття його всіма учасниками. Коли договір є установчим актом міжнародної організації, застереження вимагає прийняття його компетентним органом цієї організації. Застереження вважається прийнятим державою, якщо вона не висловить заперечень проти нього до кінця річного періоду після того, як її було повідомлено про таке застереження, або до тієї дати, коли вона виразила свою згоду на обов'язковість для неї договору. Застереження, певно виражену згоду з застереженням і заперечення проти застереження повинно бути зроблено в письмовій формі і доведено до відома договірних держав та інших держав, які мають право стати учасниками договору.
Договір набирає чинності в порядку і в дату, передбачену в самому договорі або погоджені між державами, які брали участь у переговорах. При відсутності такого положення або домовленості договір набирає чинності, як тільки буде виражено згоду всіх держав, які брали участь у переговорах, на обов'язковість для них договору.