101. Податкові правовідносини та їх склад.

Податкові правовідносини (далі ПП) – відносини, що виникають на підставі правових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами і несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності. Ці відносини існують лише після оформлення їх у відповідну правову форму.

Специфіка ПП: цільова системність, де є система ПП, регламентуючих встановлення податків і зборів; формальній визначеності, де за допомогою норм регулюють чітко визначені зв’язки, що встановлюються між суб’єктами ПП; забезпечення їх виконання державним примусом; обов’язковості для всіх суб’єктів правовідносин.

Об’єкт – матеріальні блага фізичних і юридичних осіб (далі ФО і ЮО), з яких в установленому законом порядку стягуються податки, тобто грошові кошти платників, які надходять до бюджетів.у вужчому розумінні – це доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно ФО та ЮО, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об’єкти. Отже, об’єктом ПП є все те, з приводу чого між суб’єктами ПП формується певний правовий зв'язок.

Суб’єктом ПП м.б. будь яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником ПП, носієм суб-х прав та обов’язків. Суб’єкти повинні мати податкову правосуб’єктність, що передбачена нормами права. Приклад - держава (представницькі органи приймають норм-пр.акти), податкові органи та платники, фін-кредитні установи через які здійснюють платежі з перерахування податків до бюджетів.

ПП виникають: між державою і платниками – стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення та справляння податків; між державою й органами місцевого самоврядування – щодо розмежування їх прав законодавчої компетенції і податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної дохідної бази; між державою та органами, що забезпечують справляння податків, - з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження податків до бюджетів; між органами податкової служби і платниками – стосовно взаємних прав та обов’язків і механізму їх реалізації.

102. Принципи податкового права.

Податкове право – сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов’язкових платежів, установлюючи при цьому права, обов’язки та відповідальність сторін. Тобто це є складним правовим інститутом, що регулює основи формування дохідної частини бюджетної системи країни, тобто регулює лише відносини, що пов’язані з рухом грошових коштів від платників податків і зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі стягування податкових платежів для загальнодержавних і регіональних потреб.

Приципи: наявність комплексу рівних норма, що регулюють однорідні відносини; різносторонній вплив податкових норма, який забезпечує єдиний підхід; об’єднання всіх норм інституту податкового права стійкими зв’язками.

Принципи також поділяються на матеріальні (охоплюють суть категоріх), процесуальні (регулюють сфери компетенції суб’єктів податкових правовідносин) і розрахункові (регулюють функціонування конкретного податного механізму).

103. Статус та повноваження Державної податкової служби.

Адміністративно-правовий статус державних органів визначається їх компетенцією, тобто сукупністю владних повноважень відносно певних предметів ведення.

Згідно зі ст. 19-1 ПК Функції органів державної податкової служби

Органи державної податкової служби виконують такі функції:-здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів;-здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків та зборів;-здійснюють контроль за встановленими законом строками здійснення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, проведенням розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;-здійснюють контроль за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття та обліку податків і зборів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;-здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість;-реєструють та ведуть облік платників податків, облік об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків;-формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб та інші реєстри, ведення яких покладено законодавством на органи державної податкової служби;-забезпечують ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом тощо.

Органи державної податкової служби мають право:-платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; -проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому ПК; -вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки;_звертатися до суду; складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законом;- виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Деякі права органів ДПС, закріплені в ПК України, на нашу думку, є одночасно й обов'язками, зокрема: «за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансовокредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення» (п. 20.1.34 ст. 20). Органи ДПС не можуть при виникненні встановлених законом умов проігнорувати реалізацію зазначеного права у зв'язку з тим, що це йде в розріз із покладеними на них функціями.

Зобов'язані:-дотримуватися КУ та діяти виключно у відповідності з ПК та ін. ЗУ, іншими нормативними актами;-забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;-забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;-не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;-коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм ПКта інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

103. Система податків та зборів в Україні.

Відповідно до ст.8,9,10 ПК.Дозагальнодержавних належатьтакі податки та збори: податок на прибуток підприємств;податок на доходи фізичних осіб;податок на додану вартість;акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу;екологічний податок;рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;плата за користування надрами; плата за землю;збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води;збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок;збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;мито;збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно доБюджетного кодексу України.Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбаченихПК, забороняється.

Місцеві податки та збори.До місцевихподатківналежать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок.До місцевихзборівналежать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно доБюджетного кодексу України.

Податки та збори є видовими категоріями,і являють собою форми обов´язкових платежів податкового характеру. У цілому ж обов´язкові платежі в нашому контексті включають:1) податки;2) збори;3) податкові плати (мито та ін.).

По-перше, коли йдеться про податки, то це насамперед безумовні й нецільові платежі, і після їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів.Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (може навіть йтися про самостійний склад правопорушення).По-друге, податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюд­жетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, — це, без сумніву, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв´язок між податковими надходженнями і джерелами, з яких вони надходять, — це збори.І, по-третє, якщо встановлення, зміна і скасування подат­ків і всіх елементів правового механізму податків є виняткоою компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів,

Природно, що податок, мито, збір мають певні загальні риси, зокрема, такі:— обов´язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів і фондів;— чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;— стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;— примусовий характер стягнення;— здійснення контролю єдиними органами Державної по­даткової служби;— безеквівалентний характер платежів.

103. Правове забезпечення податку на доходи фізичних осіб.

Розділ IV ПК. (co ст. 162).Платниками податку є:фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльностіУ разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з цим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає. Якщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування резидента є:загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;тощо.