217. Деліктоздатність юридичної особи.

Деліктоздатність юридичних осіб, за загальним правилом, виражається в тому, що юридична особа відповідає за своїми обов'язками приналежним їй на праві власності (закріпленим за ним) майном, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник його майна не відповідають по його зобов'язаннях, а юридична особа не відповідає по зобов'язаннях власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами або установчими документами.

Саме тому, деліктоздатність юридичної особи має розглядатися не як складова змісту її дієздатності, а як відносно відокремлений елемент правосуб'єктності організації. Його відокремленість проявляється у тому, що деліктоздатність як забезпечена матеріальна здатність самостійно відповідати за своїми боргами обумовлена не фактичною спроможністю організації набувати своїми діями цивільних прав і обов'язків та здійснювати їх, а притаманною юридичній особі ознакою майнової відокремленості та самостійності. Тому можливість реалізації деліктоздатності юридичної особи можна розглядати лише у зв'язку з реалізацією її дієздатності.

Деліктоздатність юридичної особи набувається в результаті здійснення процедури державної реєстрації та процедури ліцензування. 

Оскільки виділення деліктоздатності як специфічної юридичної можливості правосуб'єктної організації має сенс винятково в контексті майнової забезпеченості реалізації тих елементів її правоздатності, що пов'язані з можливим несенням і реалізацією цивільно-правової відповідальності, то можна говорити про неоднаковість рівня деліктоздатності юридичних осіб. Для кожної окремої правосуб'єктної організації він визначатиметься:

1. виконанням встановлених у законі вимог щодо формування і підтримання мінімального обсягу статутного (складеного) капіталу юридичної особи певної організаційно-правової форми;

2. фактичною реалізацією юридичною особою її можливостей щодо набуття у власність майна, на яке може бути звернене стягнення за позовами кредиторів;

3. встановленням у законі або в установчих документах юридичної особи положень щодо додаткової відповідальності інших осіб (засновників, учасників) за її зобов'язаннями.

Таким чином можна стверджувати, що юридичні особи набувають деліктоздатність, але вона не завжди співпадає з дієздатністю то відповідно у різних правовідносинах наступає з різного віку. Правоздатність, дієздатність та деліктоздатність юридичної особи, як правило, наступають одночасно, тобто з моменту реєстрації чи затвердження її статуту (положення) і припиняються з ліквідацією юридичної особи.

218. Залежна юридична особа.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Положення має містити найменування філії, її місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок формування її майна, фондів, порядок формування та використання філією доходів, взаємні права та обов’язки юридичної особи та створюваної нею філії, порядок управління філією, умови припинення її діяльності тощо. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відповідні дії (зокрема, правочини) керівник філії здійснює від імені юридичної особи. Особливо необхідно підкреслити, що сама філія ніяких дій від свого імені здійснювати не вправі. Також слід пам’ятати про те, що відповідальність за всі угоди чи інші дії керівника філії у межах наданих йому повноважень несе юридична особа, причому всім своїм майном, адже дії керівника філії – це дії юридичної особи.

Відокремленим підрозділам, які створила юридична особа, може надаватися право здійснювати в господарському суді повноваження сторони в справі. Такі права можуть надаватися статутом юридичної особи, положенням про відокремлений підрозділ або дорученням.

Слід визначити відмінності між філією і представництвом. Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), які здійснює відповідно до статутних документів юридична особа, яка їх створила. На відміну від філій, представництва не вправі вчиняти фактичні дії, а їх правосуб’єктність обмежується лише юридичними діями – укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо.

Рішення про створення філії приймає, як правило, вищий орган управління юридичної особи. Але іноді право на створення філії може надаватися виконавчому органу юридичної особи (правлінню, директору, дирекції тощо). Так, відповідно до ст. 41 Закону «Про господарські товариства» повноваження щодо створення філій та затвердження положення про них належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ і не можуть передаватися іншим органам товариства. Рішення про створення відокремленого підрозділу та затвердження положення про нього приймається зазвичай у формі протоколу (якщо рішення приймається зборами учасників, дирекцією, правлінням тощо), або наказу (якщо рішення приймає директор, засновник одноосібно). Дані про новостворену філію чи представництво обов’язково заносяться до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій України. Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу. Філія є самостійним платником податків, має банківський рахунок, веде окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс.       

Ст. 41 Закону про ГТ говорить про те, що питання реорганізації та ліквідації філій та представництв відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ, чим підтверджується можливість такої реорганізації та ліквідації. Рішення про ліквідацію, як і про створення, філії оформлюється протоколом чи наказом.