209. Національність юридичної особи.

Под национальностью юридического лица подразумевается его принадлежность к определенному государству.

В науке разработаны несколько критериев, на основании ко­торых делают заключение о национальности (государственной принад­лежности) юридического лица:

• критерий места, учреждения («инкорпорации») — юридическое лицо имеет национальность той страны, по праву которой оно было создано (зарегистрировано, инкорпорировано) (Украина, Россия, Великобритания, США);

• критерий, местонахождения («центра оседлости») — юридичес­кое лицо имеет национальность той страны, в которой расположены его исполнительный орган либо зарегистрированный (основной) офис(Франция, Германия);

• критерий места деятельности («центра эксплуатации») — юри­дическое лицо обладает национальностью того государства, в кото­ром осуществляет свою основную деятельность (Италия);

• критерий контроля — определяющей признается государствен­ная принадлежность учредителей (участников) юридического лица или членов его органа управления.

Законодательство Украины устанавливает различные критерии для определения иностранного юридического лица в отдельных сфе­рах правового регулирования.

В соответствии со ст. 25 ЗУ «МЧП» Личным законом юридического лица считается право государства местонахождение юридического лица. Местонахождением юридического, в соответствии с Законом, лица является государство, в котором юридическое лицо зарегистрировано или иным образом создано согласно с правом этого государства. При отсутствии таких условий или если их невозможно установить, применяется право государства, в котором находится исполнительный орган управления юридического лица.

Однако уже Закон «О внешнеэкономической деятельности» ис­пользует иной критерий для деления юридических лиц на отечествен­ных и иностранных — в ст. 1 Закон определяет иностранных субъек­тов хозяйственной деятельности как субъектов, имеющих постоянное местонахождение или постоянное место жительства за пределами Украины. Под постоянным местонахождением при этом понимается местонахождение официально зарегистрированного главного органа уп­равления (конторы) субъекта хозяйственной деятельности. Таким образом, в данном законодательном акте для разграничения отече­ственных и иностранных юридических лиц использован критерий местонахождения.

210. Дієздатність та недієздатність юридичної особи.

Відповідно до ст. 80 ЦКУ юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 91 ЦКУ юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 92 ЦКУ юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, порядок створення яких встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Зміст дієздатності юридичної особи складається з трьох основних елементів:

1) правочиноздатність юридичної особи, яка може бути визначена як її здатність бути стороною правочину, у тому числі, здатність самою здійснювати правочини. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями безпосередньо самої юридичної особи. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її учасників слід вважати представництвом із застосуванням внаслідок цього до даних відносин положень глави 17 ЦК;

2) здатність самостійно здійснювати цивільні права і виконувати обов'язки;

3) деліктоздатність, тобто здатність нести відповідальність за цивільні правопорушення. Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.