- •Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Харківський національний університет
- •Зміст програми Вступ
- •Хімічна рівновага
- •Органічні реагенти в аналітичній хімії
- •Основні метрологічні характеристики методів визначення
- •Методи визначення
- •Методи визначення
- •Титриметрія
- •Кислотно-основне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •Окисно-відновлювальне титрування
- •Птичні методи аналізу Молекулярна абсорбційна спектрометрія (спектрофотометрія)
- •Атомно-емісійний аналіз і фотометрія полум’я
- •Атомно-абсорбційна спектрометрія
- •Електрохімічні методи аналізу
- •Хроматографічні методи аналізу
- •Біологічні методи аналізу
- •Біохімічні методи аналізу
- •Закінчення
- •Навчальна література
- •1. Аналітична хімія. Загальні поняття і визначення
- •Класифікація методів аналізу, що грунтується на кількості речовини аналіту
- •2. Якісний аналіз. Загальні відомості
- •3. Тeхнікa роботи у лабораторії
- •4. Органічні реагенти у неорганічНому аналізі
- •Характерні групи атомів у органічних реагентах
- •Використання органічних реагентів у аналізі
- •5. Закон дії мас. Алгебра хімічних реакцій
- •Позначення констант рівноваг
- •2. Константи кислотно-основних рівноваг (продовження)
- •Реакції кислотної дисоціації – зворотні до наведених:
- •6. Концентраційно-логарифмічні діаграм (клд)
- •7. Розрахунки рівноважного складу розчинів
- •Метод матеріального балансу при розрахунках рівноважного складу розчинів
- •Приклади обчислень рівноважних концентрацій розчинів за схемою Комаря м. П.
- •8. Буферні розчини
- •9. Лабораторні роботи з якісного аналізу Аналіз катіонів за кислотно-основною схемою
- •Взаємодія катіонів із деякими реагентами
- •Лабораторна робота № 1. Реакції катіонів 1-ї групи. Оформлення записів у лабораторних журналах
- •Зразок запису результатів дослідження властивостей об’єктів у лабораторному журналі
- •Pеaкцiї катіонів l-ї аналiтичної групи
- •Лабораторна робота № 2.
- •2.3.3. Мікрокристалоскопічна реакція на кальцій
- •Peaкції катіонів 2-ї aнaлiтичної групи
- •Лабораторна робота № 3. Аналіз катіонів 1-2-ї груп.
- •3‑Я групa катіонів
- •Приклад звітної картки для катіонів 1-ї та 2-ї груп
- •Лабораторна робота № 4. Реакції катіонів 3-ї групи.
- •4.1. Алюміній
- •4.2. Цинк (іі)
- •4.3. Хром
- •4.4. Станум (іі) та станум (іv)
- •Реакції катіонів 3-ї аналітичної групи
- •Лабораторна робота № 5. Аналіз катіонів 3-ї групи.
- •4‑A групa катіонів
- •Лабораторна робота № 6. Реакції катіонів 4-ї групи.
- •6.1. Ферум (іі) та ферум (ііі)
- •6.2. Бісмут (ііі)
- •6.3. Манган
- •Реакції катіонів 4-ї аналітичної групи
- •6.4. Стибій (ііі) та стибій (V)
- •Лабораторна робота № 7. Реакції катіонів 5-ї групи.
- •7.1. Купрум (іі)
- •7.2. Кадмій (іі)
- •7.4. Кобальт (іі)
- •7.5. Магній (іі)
- •Реакції катіонів 5-ї аналітичної групи
- •Лабораторна робота № 8. Аналіз катіонів 4-5 груп.
- •9.1. Натрій
- •9.3. Амоній
- •Реакції катіонів 6-ї аналітичної групи
- •Лабораторна робота № 10. Аналіз катіонів 6-ї групи.
- •Окисно-відновні властивості аніонів
- •Класифікація аніонів за реакціями осадження
- •Лабораторна робота № 11. Реакції аніонів.
- •11.1. Попередні випробування
- •11.1.3. Проби на присутність аніонів‑відновників.
- •Лабораторна робота № 12. Аналіз аніонів.
- •Коментарі до звітної картки (табл. 16)
- •Хід аналізу аніонів (р0 – вихідна суха речовина,
- •Питання до колоквіуму за темою «якісний аналіз катіонів та аніонів»
- •Кислотно-основна схема систематичного аналізу катіонів
- •Інші схеми систематичного аналізу катіонів
- •Систематичний якісний аналіз аніонів
- •Теорія похибок і статистична обробка результатів вимірювань
- •Теоретичні значення q – критерію. При різних довірчих імовірностях р
- •Значення критерію грубої похибки β
- •Значення t-критерію Стьюдента
- •Значення критерію фішера,
- •1. Гравіметричний аналіз
- •1.1. Терези і принцип зважування
- •Конструкція аналітичних терезів
- •1.2. Порядок зважування на терезах типу влр-200.
- •Лабораторна робота № 1.1. Гравіметричне визначення води в твердих тілах. (для самостійного ознайомлення)
- •2. Підготовка до роботи
- •3. Обладнання
- •4. Хід роботи
- •5. Обробка результатів
- •Умови висушування деяких кристалогідратів
- •Література
- •2.Титриметрія
- •2.1. Загальні відомості
- •2.2. Мірний посуд та робота з ним
- •Час витікання рідини (за стандартом дсту)
- •2.2.1. Перевірка місткості посуду
- •Поправки для об’ємів (в см3), що виміряні мірним посудом (каліброваним для температури 20 °с), якщо ним користуються при різних температурах
- •Лабораторна робота № 2.1. Перевірка місткості посуду. (для самостійного ознайомлення)
- •1. Реактиви й обладнання
- •2. Хід роботи
- •3. Приклад розрахунків
- •2.3. Кислотно-основне титрування
- •Лабораторна робота № 2.2. Стандартизація розчину хлороводневої кислоти.
- •1. Реактиви й обладнання
- •2. Хід роботи
- •3. Обробка результатів
- •Лабораторна робота № 2.3. Титрування сумішей NaOh, Na2co3, NaHco3.
- •1. Попередні зауваження
- •2. Реактиви й обладнання
- •3. Хід роботи
- •4. Обробка результатів
- •Залежно від постановки задачі, ці маси перераховуємо, зважаючи на те:
- •Лабораторна робота № 2.4. Титриметричне визначення аміаку в амонійних солях.
- •1. Загальні відомості
- •2. Реактиви й обладнання
- •3. Хід роботи
- •Відкривають кран (4) і через лійку вводять у колбу для дистиляції 25 мл розчину гідроксиду натрію. Кран закривають, не допускаючи втрати через нього газоподібного аміаку.
- •4. Обробка результатів
- •2.4. Комплексонометричне титрування
- •Лабораторна робота № 2.5. Стандартизація розчину едта.
- •1.Загальні відомості
- •2. Реактиви й обладнання
- •3. Хід роботи
- •4. Обробка результатів
- •Лабораторна робота № 2.6. Визначення цинку й алюмінію в алюмінієвому стопі.
- •1. Загальні відомості
- •2. Реактиви та обладнання
- •3. Хід роботи
- •4. Обробка результатів
- •1. Загальні відомості
- •2. Реактиви й обладнання
- •3. Хід роботи
- •4. Обробка результатів
- •2.5. Окислювально-відновлювальне титрування
- •Лабораторна робота № 2.8. Стандартизація розчину тіосульфату.
- •1. Загальні відомості
- •А. Стандартизація за наважками кристалічного іоду
- •2А. Реактиви й обладнання:
- •3А. Хід роботи
- •4А. Обробка результатів
- •Б. Стандартизація за наважками дихромату калію
- •2Б. Реактиви й обладнання:
- •3Б. Хід роботи
- •4Б. Обробка результатів
- •Лабораторна робота № 2.9. Іодометричне визначення міді.
- •1. Загальні відомості
- •2. Реактиви й обладнання:
- •3. Хід роботи
- •4. Обробка результатів
- •Лабораторна робота № 2.10. Визначення аскорбінової кислоти у фруктових соках.
- •1. Загальні відомості
- •2. Реактиви й обладнання:
- •3. Хід роботи
- •4. Обробка результатів
- •Кислотно-основне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •3. Електрохімічні методи аналізу
- •3.1. Потенціометричний метод аналізу
- •3.1.1. Теоретичні основи потенціометрії
- •3.1.2. Вимірювання потенціалу
- •Класифікація іоноселективних електродів
- •Лабораторна робота № 3.1. Вимірювання рН водяних розчинів методом іонометрії.
- •3.2. Порядок вимірювань Схему приладу наведено на рис. 3.2. Вимірюють у режимі ерс («mV») і вузькому піддіапазоні («-1-4»).
- •4. Хід роботи
- •Лабораторна робота № 3.2. Визначення фторидів у зубній пасті методом іонометрії.
- •1. Загальні відомості
- •3. Алгоритм вимірювань
- •Лабораторна робота № 3.3. Біхроматометричне визначення заліза в окалині, продуктах корозії та інших матеріалах.
- •1. Загальні відомості
- •2. Реактиви й обладнання
- •Шпателі, скляні палички.
- •3. Хід роботи
- •4. Обробка результатів
- •Література
- •Оптичні методи аналізу
- •4.1. Атомна спектроскопія
- •4.2. Атомно-емісійний метод аналізу Лабораторна робота № 4.1. Визначення калію та натрію в мінеральних водах методом полум'яно-емісійної спектрометрії.
- •1. Загальні відомості
- •2. Стандартні розчини
- •3. Підготовка полум’яного фотометра до роботи градуювання
- •4. Аналіз зразка води
- •4.3. Атомно-абсорбційна спектрометрія
- •Лабораторна робота № 4.2. Атомно-абсорбційне визначення міді, цинку та марганцю в соках і водах.
- •1. Загальні відомості
- •2. Апаратура, реактиви, розчини
- •4.4. Спектрофотометрія
- •Лабораторна робота № 4.3. Спектрофотометричне визначення загальної концентрації іонів феруму в мінеральній воді з о-фенантроліном.
- •1. Загальні відомості
- •2. Прилади, матеріали, реактиви
- •3. Визначення градуювальної залежності
- •4. Аналіз зразка води
- •5. Обробка результатів
- •Лабораторна робота № 4.4. Спектрофотометричне визначення летких фенолів. Визначення загальної кількості летких фенолів у стічній воді у перерахунку на c6h5oh.
- •2. Прилади, матеріали, реактиви
- •Фенол, стандартний розчин 0,94 г/л; 9,4 мг/л (розчин фенолу з масовою концентрацією 9,4 мг/л, готують перед застосуванням, розводячи розчин з масовою концентрацією 9,4 г/л).
- •3. Визначення градуювальної залежності
- •4. Попередня підготовка проби
- •5. Вимірювання вмісту фенолів
- •6. Обробка результатів
- •5. Вибрані кінетичні методи аналізу
- •Лабораторна робота № 5.1. Визначення вмісту формальдегіду в розчинах кінетичним методом.
- •1. Сутнiсть методики
- •2. Алгоритм методики
- •2.1. Прилади й реагенти
- •2.2. Побудова градуювального графiка
- •2.3. Вимiрювання невiдомої концентрацiї
- •Лабораторна робота № 5.2. Визначення вмісту хрому (VI) в розчинах кінетичним методом.
- •1. Сутнiсть методики
- •2. Алгоритм методики
- •2.1. Прилади та реагенти
- •2.2. Побудова градуювального графiка
- •2.3. Визначення концентрацiї хрому в дослiджуваному розчинi
- •Література
- •6. Хроматографічні методи аналізу
- •Лабораторна робота № 6.1. Розділення нейтральних хелатів (комплексів металівіз органічним лігандом) методом тшх.
- •1. Реактиви й обладнання
- •2. Одержання екстрактів комплексів
- •3. Хроматографування
- •Лабораторна робота № 6.2. Розділення амінокислот методом тшх.
- •1. Реактиви й обладнання
- •2. Хроматографування
- •7. Біологічні та біохімічні методи аналізу
- •Приклади використання біологічних методів для визначення різних сполук
- •Приклади використання ферментів для визначення їх субстратів (I) і інгібіторів (II)
- •Вибрані логарифми констант рівноваг Неорганічні ліганди
- •I‑, іодид‑іон
- •I‑, іодид‑іон (продовження)
- •Io3‑, іодат‑іон
- •Io3‑, іодат‑іон (продовження)
- •Органічні ліганди: аміни
- •Органічні ліганди: карбонові кислоти
- •Органічні ліганди: амінокислоти
- •Інші органічні ліганди: оксими, тіоли тощо
- •Відновні напівреакції
- •Індикатори
- •61022, Харків, пл. Свободи, 4
Pеaкцiї катіонів l-ї аналiтичної групи
Реактив |
Ag+ |
Hg22+ |
Pb2+ |
HCl (розведе-на), хлориди. |
AgCl(s, білий) |
Hg2Cl2(s, білий) |
PbCl2(s, білий) |
NaOH, КОН (без надлишку) |
Ag2О(s, бурий) |
HgO(s), Hg(l), сірий |
Pb(OH)2(s, білий) |
розчин NH3 |
Ag(NH3)2+, безбарвний |
HgNH2Cl(s), Hg(l), сірий |
Pb(OH)2(s, білий) |
H2SO4 (розведена) |
Ag2SO4(s, білий) |
Hg2SО4(s, білий), із концентрованого розчину |
PbSO4(s, білий) |
КI |
AgI(s, жовтий) |
Hg2I2(s, зелений) |
PbI2(s, жовтий) |
K2CrO4 |
Ag2CrO4(s, цегляно-червоний) |
Hg2CrO4(s, червоний) |
PbCrO4(s, жовтий) |
1.3.8. Осадження Pb(OH)2(s). До 3-4 крапель розчину Pb(NO3)2 додайте 1-2 краплі розчину з с(NaОН) = 6 моль/л. Осад відокремте на центрифузі, двічі промийте дистильованою водою, скаламутьте, розділіть на 2 частини й залиште для досліду 1.3.9.
1.3.9. Розчинність Pb(OH)2(s) у азотній кислоті та надлишкові гідроксиду натрію. До l-ї порції осаду, що одержаний у досліді 1.3.8, додайте 2-5 краплі розчину з c(HNO3) = 3 моль/л, до 2-ї − розчину з с(NаОН) = 6 моль/л. Чи змінилась кількість осаду? Запишіть рівняння реакцій.
2-а група катіонів
Лабораторна робота № 2.
Катіони 2-ї аналітичної групи Са2+, Sr2+ та Ва2+ утворюються елементами 2-ї групи періодичної системи. У них зовнішній електронний шар р6, ступінь окиснення у водяних розчинах постійна, М (ІІ). Сoлі з безбарвними аніонами не забарвлені. Їх, малорозчинні, у сульфати зручно відокремлювати від решти катіонів. Розчинність малорозчинних сульфатів, карбонатів, фосфатів, хроматів та оксалатів катіонів 2-ї групи періодичної системи закономірно змінюється зі зростанням їx іонного радіуса (від Са2+ до Ва2+). Повністю осадити іон Ca2+ розчином H2SO4 у воді неможливо, i щоб повніше вилучити Са2+ в осад переходять до змішаного розчинника вода‑етанол. Гідроксиди катіонів 2-ї групи проявляють основні властивості, що зростають зi зростанням іонного радіуса (у гідроксокомплексів, lg К1, дорівнюють: 1,15 для Са2+, 0,7 для Sr2+ та 0,5 для Ва2+). На другому ступені yci lg K2 є малими. Зі зростанням іонного радіуса зростає i розчинність гідроксидів. Іони здатні утворювати стійкі внутрішньокомплексні сполуки з деякими органічними реагентами. Характерними є й реакції забарвлення полум’я.
2.1. Барій (ІІ), Ва2+.
2.1.1. Осадження BaSO4(s). У пробірку налийте 3 краплі розчину хлориду барію, с(ВаСl2) = 0,5 моль/л, i розчин із с(H2SO4) = 3 моль/л до повноти осадження. Осад відокремте на центрифузі, промийте двічі дистильованою водою i залишіть для наступного досліду.
Запишіть рівняння реакції. Побудуйте КЛД для системи BaSО4(s) із головною змінною рSO4.
2.1.2. Переведення Ва (II) із BaSO4(s) у розчин. До осаду, що здобутий у операції 2.1.1, додайте 2 мл насиченого розчину карбонату натрію, Na2CO3. Нагрійте на водяній бані протягом 3-5 хв, перемішуючи скляною паличкою. Охолодивши, додайте 1-2 мл дистильованої води, перемішайте, дайте вистоятись, відокремте піпеткою прозорий розчин, що міcтить ioн SO42‑. Осад знову обробіть розчином Na2СОз, повторивши операції й замінивши зливання розчину відокремленням його на центрифузі. Осад промийте дистильованою водою, щоб повністю відокремити іон SO42‑ (повноту перевіряємо, додавши до останньої порції промивної рідини, в окремій пробірці, трохи розчинів ВаСl2 й HNO3. До осаду, перемішуючи, додайте 5 крапель оцтової кислоти, с(НАс) = 6 моль/л. Що відбулося з осадом?
Запишіть рівняння реакцій перетворення BaSO4(s) у ВаСО3(s) й розчинення ВаСО3(s) у НАс. Розрахуйте їх lg К.
2.1.3. Осадження ВаСrО4(s). У 3 окремих гнізда білої крапельної пластинки внесіть по 1 краплі розчину ВаCl2. У 1-е гніздо додайте краплю розчину з с(К2СгО4) = 0,3 моль/л, у 2-е − розчину з с(К2Сr2О7) = 0,3 моль/л, у 3‑ю − 2 краплі розчину з c(NaAc) = 2 моль/л й краплю з с(К2Сr2О7) = 0,3 моль/л. Зіставити вигляд i кількість осадів у гніздах.
Пояснення. Осад ВаСrО4(s) не розчиняється у НАс, проте розчиняється у сильних кислотах, HNO3 та НСl. Розчин К2Сr2О7, у якому переважає не аніон осаду, СrО42‑, а НСrО4‑,
Сr2O72‑ + Н2О 2 НСrO4‑, lg K = -1,53.
не повністю осаджує ioн Ва2+. Аніон Ас‑ слабкої кислоти НАс зв’язує Н+, зміщуючи праворуч, у бік переважання аніона осаду, рівновагу
НСrO4‑ Н+ + СrO42‑, lg Kа2 = -6,51.
Ацетатний буфер з НАс i надлишку Ас‑ забезпечує рН = 4-5, у якому переважає іон CrO42‑, i осадження ВаСrО4(s) стає достатньо повним.
Реакції порівняння Ва (ІІ), Sr (ІІ) та Ca (II) із хроматом. Повторіть описані вище операції, замінивши розчин ВаСl2 на розчини з с(Sr(NО3)2) = 0,5 моль/л або з с(Са(NО3)2) = 0,5 моль/л. Врахувавши, що lg Ks(Ba2+, СrО42‑) = ‑9,67, lg Ks(Sr2+, CrO42‑) = ‑4,44, lg Ks(Са2+, СrО42‑) = ‑3,15, поясніть, чому SrCrO4(s) та CaCrO4(s) не осаджуються при рН = 4-5, реакція є селективною для визначення Ва2+ в присутності Sr2+ та Са2+ й може застосовуватися, щоб відокремити Ва2+ від Sr2+ та Са2+.
Запишіть рівняння реакцій. Розрахуйте їx lg К.
2.1.4. Утворення родизонату барію. На фільтрувальний папір нанесіть краплю розчину ВаСl2 i краплю розчину родизонату натрію, із масовою часткою 0,2 %. На червоно-буру пляму, що утворилася, подійте краплею розчину із с(НСl) = 3 моль/л. Відзначте зміни забарвлення осаду. |
|
2.1.5. Осадження ВаС2О4(s). До 2-3 крапель розчину ВаСl2 додайте 1-2 краплі розчину оксалату амонію, c((NH4)2C2O4) = 0,3 моль/л. Осад розділіть на 2 частини. До 1-ї додайте 2 краплі розчину із с(НNО3) = 3 моль/л, до 2-ї − 2 краплі розчину з с(НАс) = 6 моль/л при нагріванні. Що відбувається? Запишіть рівняння реакцій.
2.1.6. Забарвлення полум’я від барію. Скляну паличку опустіть у розчин ВаСl2, потім внесіть у полум’я газового пальника. Солі барію забарвлюють безбарвне полум’я у зелений колір.
2.2. Стронцій (II), Sr2+.
2.2.1. Осадження SrSO4(s). До 3 крапель розчину з с(Sr(NO3)2) = 0,5 моль/л у пробірці додайте розчин Н2SО4 із концентрацією 3 моль/л до повноти осадження. Осад відокремте на центрифузі, промийте двічі дистильованою водою. Залишіть для досліду 2.2.2.
Запишіть рівняння реакції. Побудуйте КЛД для системи SrSO4(s) − рSO4.
2.2.2. Переведення Sr (II) із SrSO4(s) у розчин. Із SrSO4(s) повторіть операції й теоретичні обґрунтування, аналогічні описаним у досліді 2.1.2, для BaSO4(s). Порівняйте результати.
2.2.3. Утворення родизонату стронцію. На фільтрувальний папір нанесіть краплю нейтрального (за універсальним індикаторним папером) розчину Sr(NO3)2, поверх неї − краплю розчину родизонату натрію. На утворений червоно-бурий осад родизонату стронцію подійте краплею розчину з с(НСl) = 3 моль/л, спостерігаючи знебарвлення.
Чи можна цією реакцією виявити барій у присутності стронцію? Стронцій у присутності бapiю? Як позбутися впливу іншого катіона, що може заважати реакції?
2.2.4. Осадження SrC2O4(s). До 2-3 крапель розчину Sr(NO3)2 додайте 1-2 краплі розчину оксалату амонію, с((NН4)2С2О4) = 0,3 моль/л. Осад розділіть на 2 частини. До 1-ї додайте 2 краплі розчину з c(HNO3) = 3 моль/л, до 2-ї − з с(НАс) = 6 моль/л (при нагріванні). Що відбувається? Запишіть рівняння реакцій. Чи можна дією (NН4)2С2О4 відокремити Sr (ІІ) від Ва (ІІ)?
2.2.5. Осадження SrSO4(s) гіпсовою водою. До 3-5 крапель розчину Sr(NO3)2 додайте 3-4 краплі гiпcoвoї води (насиченого розчину гiпcy, CaSO42 H2O). Нагрійте на водяній бані, перемішуючи, поки не утвориться каламуть. Те, що утворюється лише каламуть, пояснюється порівняно малою концентрацією іонів SO42‑ у розчині малорозчинного CaSO4(s). Іон Ва2+ утворює осад раніше, ніж Sr2+, бо ВаSO4(s) ще менш розчинний, ніж SrSO4(s).
2.2.6. Забарвлення полум’я від стронцію. Скляну паличку опустіть у розчин Sr(NO3)2, потім внесіть у полум'я газового пальника. Солі стронцію забарвлюють безбарвне полум'я у карміново-червоний колір.
2.3. Кальцій (ІІ), Са2+.
2.3.1. Осадження CaSO4(s). До 10 крапель розчину з c(Ca(NO3)2) = 0,5 моль/л додайте 3 краплі розчину з c(H2SО4) = 3 моль/л. Осад відокремте на центрифузі, промийте декількома краплями дистильованої води й залишіть для досліду 2.3.2.
Запишіть рівняння реакцій. Побудуйте КЛД для системи CaSO4(s) − рSO4 i порівняйте її з КЛД для систем BaSO4(s) − рSO4 та SrSO4(s) − рSО4. Чи можна зменшити розчинність CaSО4(s), збільшуючи надлишок SO42‑?
2.3.2. Переведення Са (ІІ) із CaSO4(s) у розчин. 3 осадом CaSO4(s) повторіть операції й теоретичні обґрунтування, аналогічні описаним у досліді 2.1.2, для BaSO4(s). Порівняйте результати.