Класифікація іоноселективних електродів

Залежно від того, який матеріал використовують для виготовлення, розрізняють тверді, скляні та рідкі мембрани.

Рис. 3.5. Фторид – селективний електрод: 1 – пластина з LaF3; 2–стан­дартний внутрішній розчин NaF+NaCl; 3 – внутрішній електрод порівняння; 4 – ізоляція; 5 – струмовідвід

Тверда мембрана — це маленький диск або пігулка з монокристалічного (наприклад, LaF3) або порошкового (наприклад, Ag2S або суміш Ag2S і AgBr) матеріалу з іонною провідністю. Електроди з мембранами на основі таких матеріалів мають низьку межу визначення (вона визначається найнижчою розчинністю матеріалу мемб­рани) і високою селективністю. Кращі представники цього класу електродів фто­рид-селективний із мембраною з монокри­стала LaF3 та електрод з мембраною з Ag2S. Фторид-селективний електрод (рис. 3.5) виконує функцію Нернста в інтервалі pF від 0 до 6. Визначенню фторида не заважають навіть 1000-кратна кількість більшості сторонніх іонів. Дуже заважають тільки ОН- - іони (вважають, що це через реакції

LaF₃ + 30H^- ↔ La(OH)₃ + 3F^-), тому електрод не можна використовувати в лужному середовищі. У дуже кислих розчинах електродна функція порушується внаслідок реакції утворення малодисоційованої HF.

Фторид-селективний електрод. Багато років його випускає промисловість і застосовують для визначення фтора в різноманітних об’єктах (грунт, попіл рослин, мінерали, води, повітря, харчові продукти, біологічні рідини, зубна емаль). На основі цього електрода створено автоматичний датчик для контролю процесу фторування питної води.

Добрим матеріалом для виготовлення твердих мембран є Ag₂S, оскільки він характеризується малою розчинністю (K_s ~10^-51), доволі низьким електричним опором та високою стійкістю до дії окисників та відновників. Функція Нернста електрода в розчинах аргентум нітрату виконується в межах pAg від 0 до 7. Цей електрод можна використовувати для визначення й сульфід-іонів, його потенціал визначається рівнянням Е = const – у сильно лужному середовищі ця залежність має нахил 29,6 мВ/р а_S у межах pSвід 2 до 6. Завдяки низькому електричному опору Ag₂S часто використовують як інертну матрицю для створення електродів на основі сумішей; наприклад, AgBr і Ag₂S для визначення бромід-іонів або CuS і Ag₂S для визначення іонів купруму (II). Іноді такі електроди виготовляють без внутрішнього розчину (рис. 3.6), що зручно на практиці. Такі електроди називають твердотілими.

Рис. 3.6. Схеми скляного електрода (а), та іонселективних електродів з рідкою (б) та твердою мембраною (в).

1−скляна мембрана, 2−внутрішній розчин, 3−скляна трубка, 4−внутрішній електрод, 5−рідкий іонообмінник, 6−мембрана, насичена рід­ким іонообмінником, 7−гомогенна або гетерогенна тверда мембрана.

Скляні мембрани виготовляють зі спеціального скла. Їх склад підбирають таким чином, щоб мембрана виявляла підвищену селективність до іона, який визначають. Першим електродом зі скляною мембраною був електрод, селективний відносноН⁺-іонів, який витіснив усі інші електроди, які використовували для вимірювання рН. Потім були створені скляні електроди для визначення інших іонів (К⁺, Na⁺, Ag⁺). Скляний електрод для вимірювання рН зображено на рис. 3.6. Головна його частина − тонка скляна мембрана у вигляді кульки, яка припаяна до скляної трубки. Для виготовлення мембрани найчастіше використовують скло, що містить 22 % Na₂О, 6 % СаО, 72 % SiО₂. Всередину кульки наливають 0,1 М розчин хлоридної кислоти, насичений аргентум хлоридом, і вставляють срібний дріт, який є внутрішнім електродом порівняння.

Структуру скла складає решітка з атомів Оксигену, які пов’язані один з одним через атоми Силіцію. Силіцій пов’язаний з чотирма атомами Оксигену, а Оксиген бере участь у двох групах SiО₄, тому утворюється тривимірна решітка. Порожнини в ній зайняті катіонами, які утримуються за рахунок електростатичних взаємодій із киснем. Чим вище заряд катіона, тим міцніше він утримується, тому в реакції обміну з протонами, яка відбувається при гідратації скла, здатні брати участь практично тільки однозарядні катіони.

Якщо скляний електрод довгий час витримати в воді, то на обох поверхнях мембрани утворюється тонкий шар (~ 10 ^-4 мм) гідратованого геля. Усі порожнини займають іони Н⁺, які витіснили іони натрію, що там знаходились. Потенціал добре вимоченого скляного електрода описують рівнянням

E = 0,0591lga_{H+ .}

Це означає, що електрод має водневу функцію і його можна використовувати для вимірювання рН. Однак треба пам’ятати, що і в дуже кислому і в дуже лужному середовищі електрод дає неправильні результати, так як спостерігається велика похибка (∆рН) вимірювань. У сильно лужному середовищі занижені результати пояснюють впливом іонів лужних металів унаслідок реакції обміну на поверхні гідратованого геля:

H⁺Gel^- + M⁺ ↔ M⁺Gel^- + H⁺.

скло розчин скло розчин

Константа рівноваги цієї реакції К_н-м залежить від сорту скла, тому мембрани з різних видів скла будуть характеризуватися різними коефіцієнтами селективності Похибка вимірювання рН лужних розчинів також буде залежати від сорту скла.

Рідкі мембрани готують так: розчиняють органічну іонну сполуку (наприклад, кальцієву сіль естеруортофосфатної кислоти) або нейтральну (наприклад, валіноміцин) сполуку в органічному розчиннику. Цей розчин наносять на пористий полімерний носій. За конструкцією електрод із рідкою мембраною схожий на скляний. Найважливіші представники електродів із рідкою мембраною - Са-селективний електрод на основі кальцієвої солі естеруортофосфатної кислоти [(RO)₂POO]₂Ca (R містить від 8 до 16 атомів С) і К-селективний електрод на основі валіноміцина.

Існують ще ферментні електроди. Відповідно до рекомендацій ІЮПАК ферментний електрод − іоноселективний електрод, що покритий шаром ферменту, який викликає реакцію органічної або неорганічної речовини (субстрату) з утворенням частинок (іонів, молекул), що зумовлюють відгук електрода.

В основі роботи ферментного електрода є ферментативна реакція:

Фермент 

Речовина, що визначається(субстрат)

 Продукти(молекули, іони)

У результаті утворюється частинка, за зміною концентрації якої можна прослідкувати за допомогою іоноселективного електрода. Кожний фермент каталізує тільки один тип реакції, тому ферментні електроди мають високу селективність.

Для прикладу розглянемо електрод на основі ферменту уреази для визначення карбаміду CO(NH₂)₂ (рис. 3.7). У шарі геля, що містить уреазу, відбувається реакція:

Уреаза

CO(NH₂)₂ + 2H₂О + H ⁺ 2NH⁺₄ + HCO^-₃

Буфер Н⁺

Концентрацію NH⁺₄ – іонів, що утворюються, вимірюють за допомогою NH⁺₄-селективного електрода. При постійній активності ферменту потенціал цього електрода є функцією логарифма концентрації CO(NH₂)₂.

Рис. 3.7. Ферментний електрод для визначення карбаміду: 1−гель, який містить фермент уреазу; 2−скляна мембрана, селективна до NH4+-іонів; 3−внутрішній електрод порівняння; 4− внутрішній стандартний розчин NH4+; 5− cубстрат

Серед іон-селективних електродів виділимо як найважливіші: скляні (H⁺, Na⁺, NH₄⁺, Ag⁺, Tl⁺, Li⁺, Cs⁺), твердомембранні (F^‑, Cl^‑, Br^‑, I^‑, CN^‑, SCN^‑, S^2‑, Ag⁺, Pb²⁺, Cd²⁺, Cu²⁺), рідкомембранні (Са²⁺, NO₃^‑, CO₃^2‑, поверхнево-активні речовин), газочутливі (NH_3, CO_2, SO_2, H₂S), біоспецифічні (ферментні, імуноферментні, бактеріальні, мікробні).

Титруючи потенціометрично, реєструють зміну потенціалу залежно від кількості титранту. Оскільки в околі точки стехіометрії буферність мала, то е.р.с. комірки різко змінюється зі зміною кількості титранту. На кривій титрування в координатах об’єм розчину титранту − е.р.с. спостерігаємо «стрибок», з найкрутішою частиною якого ототожнюємо кінцеву точку титрування. Переваги потенціометричного титрування порівняно з титруванням з індикатором полягають у можливості точніше зафіксувати стехіометричну точку, можливості титрувати мутні і забарвлені розчини. Використовуючи математичні методи, можна визначати координату точки стехіометрії за інформацією з широкого відтінку значень змінної – витрати титранту. У методах кислотно-основного титрування застосовують як індикаторний електрод, оборотний відносно іонів Н⁺, найбільш поширено – скляний. В окислювально-відновному титруванні зазвичай використовують платиновий електрод. У комплексонометричному й осаджувальному титруванні індикаторний електрод має бути селективним відносно одного з іонів, що беруть участь у реакції.