Викладач: О.І.Медведєва

Семінарське заняття № 3

Тема: Значення п’єси «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого у наші дні

Завдання:

І БЛОК (теоретичний)

Ознайомитись з теоретичним матеріалом та вивчити основні літературознавчі терміни (підготування до літературного диктанту).

Теорія літератури:

Сатира — гостре висміювання негативних супільних явищ, недоліків людей.

Іронія — прихована насмішка, художній прийом, який полягає у невідповідності висловлювання його змістові.

Комічне — те, що викликає сміх (Пузир — мільйонер, а носить латаний халат, дірявий кожух).

Сарказм — особливо дошкульна викривальна посмішка, зла іронія, вияв крайньої ненависті.

Драма - 1) Один із основних родів художньої літератури, в якому життя постає з розмов, вчинків героїв, а не з авторської мови, як в епосі, (грец. - дія) - літературний рід, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. Жанри: трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс.

2) Один з трьох жанрів драматичної літератури, в центрі якого гострий життєвий конфлікт, що розгортається у напруженому сюжеті, але розв'язується без трагізму, як у трагедії.(І.Котляревський «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Лимерівна Панаса Мирного, «За двома зайцями» М.Старицького, «Доки сонце зійде» Марка Кропивницького, «Бурлака», «Хазяїн» І.Карпенка-Карого, «Украдене щастя» І.Франка, «Нахмарилось» Б.Грінченка, «Кассандра» Лесі Українки, «Чорна Пантера та Білий ведмідь» В.Винниченка, «Маклена Граса», «Патетична соната» М.Куліша).

Драматургія - драма в широкому значенні слова або ж сукупність драматичних творів певного письменника, певної літератури, певної доби.

П'єса - в широкому значенні - будь-який драматичний твір (драма, трагедія, комедія).

Трагедія - драматичний твір, в основі якого гострий і життєво важливий конфлікт, розв'язання якого закінчується загибеллю героя. Приклади трагедії в українській літературі: «Сава Чалий» І.Карпенка-Карого, «Оборона Буші» М.Старицького, «97» Миколи Куліша.

Комедія - драматичний твір, в якому відображається смішне у житті, висміюються вади людини і суспільства, використовуються сатиричні й гумористичні засоби. Майстром української комедії є І.Карпенко-Карий («Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн»), «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ'яненка. Вершини розвитку комедія досягла у творчості Миколи Куліша («Отак загинув Гуска», «Хулій Хурина», «Мина Мазайло»).

Структура драматичного твору:

• Дійові особи

• Акт (дія) - закінчена частина драматичного твору, завершена подією, яка зумовлює наступний розвиток сюжету. Під час вистави акти розмежовуються антрактами.

• Ява (сцена) - частина акту (дії) у драматичному творі, що визначається незмінним колом (кількістю)дійових осіб. Нова ява розпочинається з виходом зі сцени чи появою на ній нового персонажа (або групи). Поділ драматичного твору на яви відіграє композиційну роль.

• Ремарка - авторські пояснення у драматичному творі стосовно умов та часу дії, зовнішнього вигляду та поведінки дійових осіб. Ремарки виконують настановну роль для режисерів, акторів та читачів.

• Репліка - вислів одного з учасників драматичного діалогу чи розмови, суперечки чи сварки, який є реакцією на чуже висловлювання. (Полілог, діалог, монолог)

Консультація: Про драматичні твори

Драма — один із родів художньої літератури і відрізняється від епосу та лірики уже тим, що призначена перш за все для виконання на сцені. Зміст п'єси — це розмови дійових осіб у формі діалогу або монологу. Мова персонажів супроводжується ремарками — авторсь­кими вказівками про обстановку дії, про внутрішній стан і поведінку героїв, їх міміку і жести.

Читання не дає повного представлення про жанр драми, бо під час вистави на сцені цей вид мистецтва доповнюється мис­тецтвом акторської гри: ми чуємо героїв, бачимо їх дії, стаємо свідками життя персонажів. Обстановка на сцені (декорації, ко­стюми, світло, бутафорія) і музика доповнюють і підсилюють вра­ження від вистави.

У драматичному творі перебіг подій, зіткнення і боротьба протилежних сил, характерів відбувається особливо гостро і напружено. Кожне слово і кожна дія розкривають характер персонажу, його настрій, мрії, місце у вирішенні основного конфлікту. Основні види драматичних творів — трагедія, драма (як жанр), комедія.

Особливу роль у драмі відіграє конфлікт, і якщо в епічному творі розповідається про конфлікт, у ліричному він відтворюється через переживання, то в драматичному конфлікт представлений читачу (глядачу). На передній план у драмі виходить зіткнення устремлінь, волі героїв. Драматичний сюжет напружений, ніж епічний, сповне­ний несподіванок, ускладнень дії. Гостроконфліктні ситуації є осно­вою драми.

Коли ми читаємо роман, повість чи новелу, то переносимося із сучасності в минуле. А дія драматичного твору відбувається на на­ших очах, навіть коли йдеться про віддалені історичні епохи. Гля­дач стає свідком того, що діється на сцені, ніби його учасником саме тому, що конфлікт у драмі постає не через розповідь про нього, а в показі його.

Істотна ознака драми — дія, через яку перед глядачем постає людський характер, вчинки героя, його духовний світ. Автор гово­рить не сам, а вкладає свої думки в діалоги та монологи дійових осіб. Цим драма відрізняється від епосу, а спільною рисою цих родів літератури є їх сюжетність.

ІІ БЛОК (практичний)

У сна частина: підготувати розгорнуті відповіді на питання, ознайомившись із додатками до семінарського заняття та прочитавши п’єсу «Хазяїн» І.Карпенка-Карого.

1. Авторський задум, життєва основа комедії (Додаток 1).

2. Тема, ідея, жанр та проблематика твору (Додаток 2).

3. Характеристика образів твору:

• Пузир (скласти психологічний портрет позитивних і негативних рис) (Додаток 3);

• Феноген, Ліхтаренко та інші помічники Пузиря (Додаток 4);

• Петро Петрович Золотницький (Додаток 4);

• Соня (Додаток 5);

• Іван Миколайович Калинович (Додаток 6);

• Образ народу в комедії (Додаток 7).

4. Композиція і сюжет комедії (Додаток 8).

5. Засоби сатиричного зображення (Додаток 9).

6. Мовна характеристика дійових осіб (Додаток 10).

7. Значення комедії (Додаток 11).

Письмова частина:

1. Скласти порівняльну таблицю образів Пузиря та Гобсека (із однойменного твору О.Бальзака «Гобсек»).

2. Жанр п'єси «Хазяїн» — комедія чи драма? (потрібне підкреслити).

2.1. І.Я.Франко визначав жанр цієї п'єси як драма. Карпенко-Карий — комедія. Яка ваша думка з приводу цього?

2.2. Карпенко-Карий вважав, що тільки комедія здатна пробити «кору льодяну байдужості» на серцях калиток і пузирів. Тому самим дійовим жанром він визнавав комедію, яка «бичує сатирою страш­ною всіх і сміхом крізь сльози сміється над пороками і заставляє людей мимо їх волі соромитися своїх лихих вчинків».

У народі кажуть, що людина, яка нічого не боїться, інколи боїться бути просто смішною.

Що ж у цій п'єсі серйозне, а що — смішне?

Серйозне	Смішне
...	...

3. Скласти діалог за зразком (слід дописати тільки відповіді:

Читач. Для чого ж людині багатство?

Пузир.

Читач. Що доброго за своє життя зробив Пузир?

Феноген.

Читач. Якою виховали батьки свою дочку Соню?

Калинович.

Читач. Чи мусить відповідати Соня за вчинки свого батька?

Пузир.

4. Зачитайте різнопланові відгуки літературознавців та письменників про твір І. Карпенка-Карого. З'ясуйте, з якими з них в погоджуєтеся, а з якими — ні. Чому? Сформулюйте 2-3 реченнями своє власне враження від прочитання п’єси.

   Відгуки письменників та літературознавців про твір

Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» же зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання! Побачимо, як-то вона піде.

<...>

«Хазяїн» пройшов з великим успіхом. Всім дуже подобається. Ніхто, навіть самі сильні критики, не находить великих недочотів, крім деяких дрібниць, на котрі не варт було б звертать уваги, але я і ті дрібниці поправив. Я сам бачу, що це найкраща моя комедія...

І.Карпенко-Карий

І. Карпенко-Карий у своїй комедії «Хазяїн» відтворив «грандіозну по своїм замислам і по майже бездоганнім обробленню картину великого промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею... Майстерна драматична техніка надає тій драмі велику сценічну вартість і запевняє їй довговічність на сцені.

<...>

Та проте цілість драматичної творчості Карпенка-Карого наповняє нас почуттям подиву до його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсер­ватор [спостерігач] людського життя.

І.Франко

З усього написаного І. Тобілевичем «Хазяїн» — найменш теа­тральна п'єса.

В ній «дуже слабенька динаміка, дуже повільний темп».

<...>

Ця безсюжетність деяких п'єс І.Тобілевича становить дуже серйозний дефект в його композиційних засобах...

<...>

Автор «Хазяїна» «поводився з драматургічною традицією в цій галузі досить вільно», «нечітко виступають у нього типові ознаки жанру (комедію не завжди можна відрізнити од драми...)».

Я.Мамонтов