Україна

Оцінити ринок у цифрах практично неможливо, адже український виставковий бізнес у цілому залишається непрозорим. Через це наведені нижче цифри слід вважати орієнтовними. Загальна кількість підприємств виставкової галузі в Україні (організаторів виставок, виставкових центрів, забудовників та інших спеціалізованих фірм) — порядку 250. Лише половина цієї кількості організаторів працюють на професійній основі, а для решти виставкова діяльність є непрофільною та часом випадковою. Щороку у приблизно 30 містах України відбувається близько 550 виставок і ярмарків, зокрема 20% — універсальних (багатогалузевих), 80% — спеціалізованих. Виставковою столицею України є Київ, наступним іде Донецьк (завдяки наявності спеціалізованого експоцентру, див. нижче). Продовжують перелік Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Харків, Запоріжжя. За експертними оцінками, загальний обсяг виставок в Україні — приблизно 500 тисяч кв. метрів чистої площі, кількість підприємств-учасників — близько 25 тисяч, відвідувачів — 5,5 мільйонів осіб. Проте Держкомстат України дає зовсім інші цифри — удвічі більші. Недосконала система збору інформації дає змогу додавати до нетто площі виставки брутто площу виставкового залу, де вона відбувається; безвідповідальність організаторів призводить до декларації фантастичних цифр, а розмитість поняття виставки — до додавання показників чисельних базарів-розпродажів. Власне через це такої важливості набуває аудит виставкової статистики, який проводиться за міжнародними стандартами знаними аудиторськими компаніями, проте сьогодні на регулярних засадах цим займаються лише кілька провідних виставкових компаній.

Найбільші українські виставки — будівельні, меблеві, автомобільні, модні одягово-взуттєві, парфумерно-косметичні, ювелірні. Виставки «бізнес для бізнесу» (В2В) у цілому значно менші за споживчі (хоча у перспективі споживчі виставки у сферах, в яких небагато інновацій, відмиратимуть з розвитком роздрібної торгівлі, Інтернет-комерції тощо); найбільшими тут є електротехнічні виставки, машинобудівні, сільгосптехніки і т. ін. Останніми роками з'явилося дуже багато порівняно успішних виставок, орієнтованих на вузькі вертикальні ринки (тобто присвячені обмеженому колу товарів і послуг для певної невеликої групи споживачів). Загалом нині практично усі виставкові ніші зайнято (хоча це не значить, що виставки у всіх галузях є однаково успішними), а виставковий сервіс досяг необхідного рівня. У кожній галузі економіки (за кожною тематикою) є 1-2 провідні виставки, а у виставковому бізнесі в цілому сформувалася невелика група лідерів.

Найбільшим виставковим організатором України є «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», далі йдуть провідний організатор В2В виставок «Євроіндекс» та донецький «ЕкспоДонбас». У Києві значну частку ринку займають також «Автоекспо», «Примус Україна», «Прем'єр-Експо» (дочірнє підприємство англійської компанії ІТЕ), ТПП України, Міжнародний виставковий центр, «АККО Інтернешнл». Точніше ранжирувати організаторів неможливо через брак достовірної інформації. У найбільших містах України провідними організаторами виставок є наступні: Дніпропетровськ — Експоцентр «Метеор», Донецьк — «ЕкспоДонбас», Львів — «Гал-Експо», Одеса — «Центр виставкових технологій».

Виставковий бізнес в Україні залишається розпорошеним. Тому йде поступова консолідація ринку — зникнення непрофесійних організаторів, підсилення лідерів, створення альянсів. Тим часом існує низка порівняно невеликих організаторів, які міцно тримають позиції за 1-2 спеціалізованими темами.

АЗІЯ

Азія — найбільш динамічний регіон з точки зору темпів зростання виставкового бізнесу. Згідно з дослідженням Business Strategies Group, у 2008 році в Азії було проведено 1628 виставок загальною чистою площею 13,8 млн. кв. метрів, у тому числі: 578 виставок загальною чистою площею 8,5 млн. кв. метрів (61% всіє площі азійських виставок) — у Китаї, 360 виставок загальною чистою площею 2 млн. кв. метрів — в Японії, 146 виставок загальною чистою площею 746 тис. кв. метрів — у Південній Кореї, 131 виставка загальною чистою площею 693 тис. кв. метрів — в Індії. Серед інших країн із порівняно розвиненою виставковою індустрією заслуговують на увагу Таїланд та Сінгапур.

Виставковий бізнес в Азії стрімко розвивається — 2008 рік продемонстрував зростання на 8,7% порівняно з 2007 роком. Будуються нові виставкові центри — їхня кількість збільшилася протягом 2005-2009 років з 101 до 165 (з них 87 центрів знаходяться в Китаї, по 12 — в Японії, Південній Кореї та Індії). Перелік найбільших виставкових центрів Азії можна знайти в таблиці 10.

Найбільшими азійськими організаторами виставок є (в порядку зменшення чистої виставкової площі): Китайська група із зовнішньої торгівлі (штаб-квартира в Гуанчжоу), Рід Екзибішнз (регіональні штаб-квартири в Сінгапурі та Пекіні), UMB Азія (колишня назва СМР Азія, штаб-квартира в Гонконзі), Китайська рада сприяння міжнародній торгівлі (Пекін), Рада з розвитку торгівлі Гонконгу, а також Мессе Франкфурт (регіональна штаб-квартира в Гонконзі).

Основи державної політики у сфері виставкової діяльності

Як неодноразово зазначалося вище, виставки — могутній інструмент розвитку економіки, що також може використовуватися як інструмент впливу на соціальні, політичні процеси тощо. Тому велике значення має вироблення політики у сфері виставкової діяльності на державному, регіональному, місцевому рівнях.

Основні завдання політики держави у сфері виставкової діяльності полягають у наступному:

— максимальному використанні виставкової діяльності для просування вітчизняних товарів і послуг на іноземні ринки збуту, для підтримання позитивного міжнародного іміджу країни, а також розвитку внутрішнього ринку, залучення інвестицій і технологій;

— розвитку правових засад здійснення виставкової діяльності, державних стандартів у цій сфері;

— використанні державних засобів масової інформації для пропаганди виставкової діяльності як інструмента розвитку внутрішнього ринку та розширення експорту;

— кадровій та освітній підтримці виставкової діяльності.

Для розвитку виставкової діяльності уряд має спрямувати зусилля на розв'язання таких проблем:

— вдосконалення нормативно-правової бази виставкової діяльності;

— забезпечення добросовісної конкуренції на ринку виставкових послуг (моніторинг виставкової діяльності, контроль дотримання рекламного законодавства і законодавства про недопущення недобросовісної конкуренції, заохочення проведення незалежного аудиту виставкової статистики);

• підтримка вітчизняних виробників виставкових послуг;

• розробка механізму підтримки участі українських експортерів у найбільш визначних виставках за кордоном — а саме, найбільших світових виставках та виставках на перспективних ринках збуту вітчизняних товарів, відповідно до визначених пріоритетів;

• спрощення механізму участі іноземних компаній у виставках в країні, у тому числі митних процедур тимчасового ввезення виставкових експонатів;

• розробка механізму підвищення ефективності ярмаркової діяльності шляхом впровадження спеціального режиму ярмаркової торгівлі;

• пропаганда за кордоном виставкової діяльності в країні;

• розробка механізму державної підтримки, у тому числі у сфері інформаційної політики, найбільш визначних виставок;

• розвиток виставкової інфраструктури, у тому числі створення виставкових центрів міжнародного рівня;

• координація діяльності центральних та регіональних органів влади у сфері виставкової діяльності, зокрема у сфері державної підтримки виставок і ярмарків;

• організація ефективної взаємодії із комерційними та громадськими суб'єктами виставкової діяльності;

• максимальне використання виставкової діяльності як засобу розвитку ділового туризму.

Основні завдання регіональних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері виставкової діяльності полягають у наступному:

• максимальному використанні виставкової діяльності для розвитку економіки регіону; споживчого ринку, підтримки підприємств регіону;

• максимальному використанні виставкової діяльності для створення і підтримання позитивного іміджу регіону (міста), у тому числі в міжнародних колах, для розвитку ділового туризму;

• використанні місцевих державних та комунальних засобів масової інформації для пропаганди виставкової діяльності у регіоні (місті).

Для розвитку виставкової діяльності у регіоні (місті) регіональні і місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають спрямувати зусилля на розв'язання таких проблем:

• стимулювання високої якості виставкових послуг, забезпечення добросовісної конкуренції на ринку виставкових послуг;

• підтримка місцевих виробників виставкових послуг;

• розвиток виставкової інфраструктури у регіоні (місті), у тому числі створення виставкового центру міжнародного рівня;

• організація ефективної взаємодії із комерційними та громадськими суб'єктами виставкової діяльності в регіоні (місті);

• максимальне використання виставкової діяльності як засобу розвитку ділового туризму в регіоні.