2. Платежі

У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Умови платежу визначають спосіб і порядок фінансових роз­рахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобо­в'язань. У сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності викори­стовуються два види платежів - готівкою та розрахунки при кредиті. До готівкових розрахунків належать розрахунки з допомогою чеків, банківських переказів, акредитивів та інкасо.

Вибір форми розрахунків готівкою пов'язаний із характером угоди. Під час продажу невеликих експонатів із виставки платіж

202

Розділ 11

здійснюється негайно шляхом виписування чека на ім'я продавця. При оформленні більших угод платіж готівкою займає триваліший час.

Розрахунки чеками - це розрахунки з використанням письмо­вих розпоряджень чекодавця платникові здійснити платіж вказаної на чеку суми чекодержателеві (пред'явникові чи конкретним особам і організаціям) готівкою чи шляхом перерахування на рахунок влас­ника чека у банку.

Розрахунки з допомогою банківських переказів у міжнародній торгівлі відбуваються, як і в зовнішньому платіжному обороті, через платіжні доручення. Однак платіжні доручення міжнародного пла­тіжного обороту підпадають під особливі міжнародні правила. Вони відрізняються від внутрішніх платіжних доручень тим, що можуть бути виписані не тільки у національній, але і в іноземній валюті. Банківський переказ - це розрахункова банківська операція, яка реалізується через спрямування платіжного доручення від одного банку до іншого. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказувача-клієнта банку й адресова­ний своєму банку-кореспонденту, про сплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару).

Платіжні доручення посилаються поштою, телеграфом, телексом чи іншими засобами телетрансмісійного зв'язку. Виконання платіж­ного доручення у міжнародному обороті здійснюється доволі довго (в заокеанській торгівлі - декілька тижнів). Для переказодавача термін виконання платіжного доручення суттєвого значення не має. Переважно вважається, що боржник своєчасно здійснив платіж, якщо він вчасно виписав платіжне доручення. Це означає, що загальний строк виконання платіжного доручення йде за рахунок кредитора.

Введення електронної обробки даних забезпечило нові можли­вості для значного скорочення часу, потрібного на виконання плате­жів. Ці можливості використали провідні банки капіталістичних країн, які створили т.зв. систему «СВІФТ», що стала новою організа­ційною формою передачі даних між банками-кореспондентами у міжнародному платіжному обороті. У 1973 р. 239 банків із 15 країн (Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Італія, Канада, Люк­сембург, Нідерланди, Норвегія, США, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція) заснували Товариство всесвітнього міжбанківського фінан­сового телезв'язку («Society for Worldwide Interbank Financial Tel-

203

Контракт у зовнішньоекономічній діяльності

ecommunications - SWIFT»). Нині до цього товариства приєдналися банки з багатьох країн світу, у т.ч. і деякі банки країн колишнього СРСР.

Найчастіше розрахунок переказом застосовується при сплаті боргів, що стосуються позик і кредитів, надання авансів, при врегулю­ванні рекламації, поверненні зайвих сум тощо.

Система розрахунків шляхом переказів не дає продавцям гарантії в тому, що покупці взагалі оплатять поставлені товари. Тому при розрахунках банківськими переказами звичайно включа­ються зобов'язання покупців надати продавцям фінансові гарантії платежів. Такими гарантіями можуть бути гарантії банків.

Гарантія банку означає поручительство банку щодо зобов'язань клієнта по відношенню до третіх осіб. Інакше кажучи, банк бере на себе зобов'язання здійснити за покупця передбачені контрактом платежі. Таке зобов'язання може бути умовним чи безумовним, відзивним чи безвідзивним. Покупці платять банкам вартість гаран­тій, які є оцінкою ризику невиконання платіжних зобов'язань. Вар­тість банківських гарантій залежить від солідності фірми, очікуваної перспективи її фінансового стану та інших факторів.

Найпоширенішою формою платежу.при розрахунку готівкою є акредитив — зобов'язання банку переказати на рахунок продавця гроші (при поданні узгодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджує поставку товару на умовах контракту).

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту покупець (імпортер) звертається в обслуговуючий його банк із проханням про відкриття акредитиву на користь експортера, вказуючи при цьому суму та термін дії акредитиву, його вид, умови виплати експортеру коштів (звичайно це подання необхідної товаровідвантажувальної документації) тощо. Відкриваючи акредитив, банк бере на себе зо­бов'язання здійснити за дорученням клієнта і за його рахунок пла­тежі у межах суми та на умовах, вказаних у дорученні. Акредитив відкривається на певний термін, але імпортер може продовжити його. Банк інформує експортера про відкриття на його користь акредитиву та повідомляє всі необхідні умови. Виконавши їх, екс­портер отримує суму акредитиву, а товарна документація переси­лається банку імпортера та передається ним імпортеру.

Існує кілька видів акредитивів.

Відзивний акредитив - може бути у будь-який момент анульований чи змінений як за вказівкою імпортера, так і

204

Розділ 11

Контракт у зовнішньоекономічній діяльності

205

самостійно його банком. Такий акредитив не дає експортеру необ­хідних переваг і гарантій.

Безвідзивний акредитив протягом встановленого строку не може бути відкликаний чи змінений без згоди на те експортера, на користь якого він відкритий. Це абсолютне зобо­в'язання банку, що не залежить від його відносин з імпортером.

Підтверджений акредитив означає, що уповноважений чи будь-який третій банк на прохання банку, який відкрив акредитив, поряд з останнім бере на себе відповідальність за платіж за акредитивом при виконанні експортером усіх необхід­них умов.

Непідтверджений акредитив таких гарантій не дає. Таким чином, з погляду експортера найвигіднішими видами акредитивів є безвідзивний і підтверджений акредитиви.

Трансферабельний (перевідний) акре­дитив дозволяє експортеру передавати свої права стосовно акредитиву третій особі.

Револьверний акредитив автоматично відновлюється на попередніх умовах після використання початкової суми й отримання виконуючим банком відшкодування. Так відбува­ється доти, поки не буде виплачена вся гранична сума акредитиву. Такий акредитив зручний при оплаті серії поставок товарів. Він звільняє імпортера від необхідності відкривати окремі акредитиви на кожну чергову поставку.

Акредитив за своєю природою становить собою угоду, відособ­лену від контракту купівлі-продажу, і банки не несуть ніякої відпові­дальності за невиконання умов контракту якимось із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто бере на себе перелічені зобов'язання, на основі інструкцій імпортера-наказодавця. Ці інструкції склада­ються згідно з умовами контракту купівлі-продажу. Тому у контракті повинні бути повно та чітко визначені всі умови майбутнього акре­дитиву.

У контракті пункт про умови платежу з допомогою акредитиву

містить такі відомості:

• коли імпортер повинен дати своєму банку інструкції про відкриття

акредитиву (за стільки-то днів до початку відвантаження товару -

звичайно 15-45 днів; через стільки-то днів від дати підписання

контракту);

• коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність това­ ру до відвантаження;

• які банки виступатимуть у ролі емітента, авізуючого, підтверджую­ чого та виконуючого;

• які документи, що підтверджують здійснення відвантаження, пови­ нен подати експортер у свій банк, щоб отримати гроші за товар;

• який термін дії акредитиву, тобто протягом якого часу експортер може отримати гроші проти надання документів (звичайно від ЗО до 150 днів, але не більше одного року);

• вид акредитиву;

• спосіб виконання акредитиву (шляхом негайного платежу за пред'явленням документів; платежу з розстрочкою в обумовлені строки і т.д.);

• інші умови, залежно від виду акредитиву.

При інкасовій формі розрахунку експортер після поставки това­рів передає в інкасуючий банк своєї країни комплект товарних документів із доданим до нього інкасовим дорученням.

її н к а с о - це доручення продавця своєму банку отримати від покупця проти товарних документів гроші і перерахувати їх продавцеві.)

Інкасуючий банк пересилає комплект документів банкові плат­ника, який, у свою чергу, пред'являє їх імпортеру для перевірки. Якщо документи відповідають умовам контракту, то імпортер під­тверджує банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Повідом­лення про зарахування на кореспондентський рахунок банку експор­тера отриманої суми служить підставою для розрахунків з експорте­ром. Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передати документи в банк й очікувати виконання покупцем своїх обов'язків щодо оплати. Для зменшення ризику при інкасовій формі розрахун­ків експортер має настоювати на наданні банківської гарантії плате­жу.

Більшість зовнішньоторгових угод, особливо при торгівлі маши­нами й обладнанням, укладається на умовах кредиту, що виступає одним із найдієвіших способів підвищення конкурентоспроможності товарів і розвитку експорту. Платіж у кредит передбачає, що поку­пець сплачує суму, обумовлену в контракті, через деякий час після