93 Стимулювання та захист іноземних інвестицій

ного стану економіки. Наприклад, коливання валютного курсу збіль­шують витрати інвесторів у тому разі, коли ринок обміну іноземної валюти не є повністю вільним або коли строки отримання оплати від державного сектора не індексуються відповідно до змін валютного курсу.

Доступ до основних засобів виробництва. Доступність факторів виробництва може служити для залучення прямих інозем­них інвестицій. Високий рівень підготовки та дешева робоча сила у країнах із перехідною економікою викликає інтерес і дозволяє іно­земним компаніям здійснювати тут інвестиції для забезпечення експортного ринку. На практиці цей процес відбувається дуже по­вільно. З одного боку, це пов'язано з внутрішніми труднощами, а з іншого - з перешкодами для такого експорту на іноземних ринках. Нині іноземні компанії концентрують інвестиції переважно для отри­мання доступу до такої сировини, як нафта і газ, мінеральні та лісові ресурси. У такому разі перед країною виникає завдання отримання значного доходу від експлуатації цих ресурсів.

Другим, не менш важливим чинником залучення та використан­ня прямих іноземних інвестицій є система оподаткування. І якщо раніше цьому факторові у країнах із перехідною економікою приділя­лося мало уваги, то в сучасних умовах він виходить на перший план.

Загальний рівень податкового обов'язку, безсумнівно, впливає на привабливість країни для іноземних інвесторів. І йдеться тут не тільки про подоходний, але й про всі інші види податків. Із погляду привабливості для іноземного інвестора перспектив і можливостей інвестицій в економіку далеко не просто спробувати порівняти простий обов'язок оподаткування. По-перше, податкові доходи є для більшості країн головною гарантією надходжень у бюджет, а значить, і витрат із нього. Саме вони виступають своєрідним балан­сом у вирівнюванні доходів і витрат. Відомо, що низькі доходи, які спричиняють бюджетний дефіцит, що знижує макроекономічну ста­більність економіки, дають негативні наслідки при розв'язанні проб­леми залучення інвестицій. По-друге, доходи, які використовуються на цілі, що знижують витрати і сприяють доходній діяльності, зумов­люють зростання витрат, які компенсуються за рахунок реального оподаткування. Так, витрати на охорону здоров'я можуть знижувати вартість приватної системи охорони здоров'я і бути наслідком зни­ження заробітної плати чи скорочення витрат підприємств на страху­вання життя.

94

Розділ 5

Стимулювання та захист іноземних інвестицій

95

Законна податкова ставка має вирішальне значення під час визначення податкового обов'язку. У розвинутих країнах вона віді­грає важливу роль при розробці стратегії фінансування та податко­вого планування компанії. Звичайно корпорації реагують на відмін­ності законних ставок податку, спрямовуючи доходи юридичним особам із низьким оподаткуванням, а витрати - юридичним особам із високою ставкою податків. Так, за інших рівних умов компанія виділяє позики таким чином, щоб виплати відсотків відбувались у філії, на яку поширюється найвища ставка податків. У результаті найвища гранична ставка податків не завжди сприяє високим подат­ковим доходам, особливо у фірм, які працюють у кількох країнах. Це особливо важливо для країн, котрі не мають досвіду легальної роботи в умовах ухилення від сплати податків. Слід враховувати, що законна ставка податків може вплинути на певні маргінальні виробничі рішення фірм і спричинити їх закриття тоді, коли податко­вий режим капітальних затрат не стосується прийняття рішень. З іншого боку, зниження ставки зменшує прибуток від подоходних податків, які стягуються з місцевих підприємств.

Калькуляція оподатковуваного доходу така ж важлива, як і законна ставка податку при- визначенні обов'язку оподаткування. Так, на структуру підприємства, акціонерної компанії, товариства, спільного підприємства і т.д. впливає відносний режим оподатку­вання цих форм ведення ділових операцій. На рішення про фінансу­вання справляє вплив і метод виплат із погляду режимів оподатку­вання різних фінансових інструментів. Накінець, калькуляція бази оподаткування містить багато положень, які відрізняються складністю використання та забезпечення їх виконання.

У країнах із перехідною економікою у минулому держава володі­ла як податковою владою, так і власністю підприємства. Тому багато проблем, пов'язаних із визначенням бази оподаткування, коли плат­ник податків є приватною особою, просто були відсутні. Система оподаткування часто використовувалась лише як засіб контролю над діяльністю підприємства.

Серед конкретних елементів податкових систем доцільно виді­лити такі.

Амортизаційний режим. У країнах із перехідною еконо­мікою амортизаційна система є пережитком системи оподаткування. Вона тільки детально враховує різновиди між різними активами та промисловими секторами і грунтується на низьких нормах амортиза-

ції. У минулому превалював підхід, коли амортизація використовува­лась як частина механізму бюджету. Однак у цьому зв'язку треба враховувати наявність щонайменше двох визначальних чинників. Перший - існування значних темпів пригладженої інфляції. Аморти­зація, що базується на початковій вартості, є недостатньою під час інфляції, оскільки реальна вартість активів у даний момент недооці­нюється при вимірі бази активів у твердоконвертованій валюті. Другий чинник діє у зворотньому напрямку. Ряд країн надає загальні інвестиційні знижки таких розмірів, що інвестовані суми перевищу­ють амортизацію. При стабільних цінах це означає, що додаткові знижки, які перевищують амортизацію, допускаються при збільшенні загальної суми амортизації. Величина такої пільги зростає в умовах інфляції, коли поточні інвестиції порівнюються з попередніми, вимі­ряними в номінальних, а не в реальних валютних затратах. Це дозволяє отримати прибуток, попри відсутність реальних інвестицій і якоюсь мірою компенсувати недооцінку амортизації.

Режим, що застосовується стосовно витрат. У країнах із перехідною економікою існують різноманітні режими, серед яких можна виділити обмеження на відрахування на певні витрати; поліп­шення справедливої системи оподаткування, контролю за діяльністю державних підприємств; непрямі обмеження тощо.

Західні компанії у своїй практиці вживають ряд штучних заходів, які потребують аудиторського контролю.

Найпоширенішими у наших умовах є відрахування заробітної плати й обмеження відрахувань на виплату процентів. Формально відрахування заробітної плати не дозволяються, коли загальна сума заробітної плати не перевищує певний результат множення мінімаль­ної заробітної плати на число працюючих. Найбільш вживаним є податок на перевитрату заробітної плати. Причина цього легко пояснюється. Такі заходи повинні знизити зростання заробітної плати у боротьбі з інфляцією; з метою контролю тенденції держав­них підприємств представляється надмірно завищена заробітна плата замість того, щоб повертати фонди у державний бюджет. Ці обмежен­ня менш реальні у приватному секторі, де компанії і так мають багато підстав платити мінімальну заробітну плату. Недоліком є те, що іноземні інвестори можуть отримувати оплату, значно вищу від визначеної національним законодавством, а головне, використо­вувати інші можливості, коли оплата для резидентів здійснюється

96

Розділ 5

за кордоном або через дочірню компанію, яка надає послуги чи пільги замість заробітної плати.

Податки, не пов'язані з доходами. Такі податки поділя ються на три основні групи: податки на соціальне страхування з заробітної плати; митні збори та податки на інвестиційні товари.

Податки на соціальне страхування являють собою виплати, що відображають ті вигоди, які отримують працюючі. Вони стягуються з підприємця і відображають заробітну плату працюючого за наймом. Податки на соціальне забезпечення взаємопов'язані з режимом оподаткування особистих доходів іноземної робочої сили, з країною протягом тривалого періоду і тому є цілком обгрунтованими. Мито з інвестиційних товарів - це безпосереднє чи легко кероване дже­рело доходу для країни. Проте таке мито підвищує коефіцієнт окуп­ності, необхідний для того, щоб інвестиція була прибутковою.

Особливого збитку у справі залучення прямих іноземних інвес­тицій завдає мито на капітальне обладнання. По-перше, такий пода­ток вкрай обтяжливий для довгострокових капітальних проектів; по-друге, саме завдяки імпорту сучасного обладнання можна реалізу­вати найважливіші переваги введення передових виробничих техно­логій. Тому відмова від стягування такого виду мита (як це відбулося в країнах Азії) або їх значне скорочення заохочує інвестора до діяльності у виробничій сфері.

Податкові угоди - це структури, в рамках яких компанії, що мають угоду зі закордоном, можуть планувати свої податки, їх мета полягає в координації використання місцевих та іноземних систем оподаткування. Податкова угода є правилом, за яким ділиться подат­ковий «пиріг» і з допомогою якого відвертається подвійне оподатку­вання. У системах оподаткування країн із перехідною економікою відсутній ряд типових положень, що захищають базу оподаткування (наприклад, правила ціноутворення «на відстані витягнутої руки» і недостатньої капіталізації).

Податкові стимули та їх види. У країнах із розвинутою ринковою економікою податкові стимули різко обмежені. Основний аргумент проти використання стимулів полягає в тому, що вони спотворюють економічну діяльність. Ці стимули зумовлюють відхи­лення моделі прибутку після сплати податків від моделі прибутку до їх сплати. Наслідком цього є розподіл ресурсів, який відрізняється від ринкового, що забезпечує ефективну рівновагу.

97

Стимулювання та захист іноземних інвестицій

У країнах із перехідною економікою ще немає умов існування ефективного ринку. Багато підприємств продовжують залишатися під державним контролем; ринки капіталу у зародковому стані; вихідна інформація про можливості ринку та способи ведення справ недосконала; комерційна та правова інфраструктури перебувають на стадії формування, а багато діючих осіб економіки (керівники та працівники) ще не володіють досвідом і знаннями використання основних принципів роботи ринку, а отже, не можуть грати тимча­сову роль при створенні критичної маси ринкової діяльності доти, поки не будуть створені, зокрема, ринки капіталів.

Податкові стимули можна поділити на кілька категорій: подат­кові канікули, податкові пільги на інвестиції та податкові вільні зони.

Податкові канікули є типовою формою податкового стимулю­вання. Вони надаються новим фірмам на визначений період, коли, починаючи з якогось моменту, вони звільняються від обов'язку подо­ходного податку, їх перевага полягає в тому, що вони надають іноземним інвесторам простий режим оподаткування.

Почати податкові канікули можна: у перший рік, у час, коли фірма отримує прибуток, чи у перший рік отримання фірмою позитив­ного комулятивного прибутку від своїх операцій. Важливо визначити тривалість канікул. У більшості країн із перехідною економікою канікули є короткострокові. Тому їх користь для капіталоємких проектів зовсім незначна. Як свідчить досвід країн Азії й Угорщини, тривалі канікули забезпечують можливість залучення ряду довго­строкових інвестицій.

Податкові пільги на інвестування капіталу та податкові кредити засновані на величині витрат, пов'язані з відповідними інвестиціями. Податкові пільги використовуються для зниження оподатковуваного доходу підприємства, а податковий кредит - для безпосереднього зменшення суми виплачуваних податків.

Вибір способу стимулювання прямо пов'язаний зі сумою стиму­лювання витрат для держав, викликаними відмовою від прибутку. При збільшенні ступеня стимулювання з'являється проблема, коли стимулювання підприємства з метою обмеження витрат зменшується і, отже, відбувається «подорожчання» інвестицій. Якщо ставка кредиту та податкова знижка надто високі, то виникають законні улдаення від сплати податків. Використання стимулів може обмежуватись і таким чином, щоб воно не спричиняло повну відміну податку, який

98

Розділ 5

підприємство має виплачувати даного року. У багатьох країнах із перехідною економікою використовується особлива форма пільг на інвестований капітал, що полягає у зниженні податкової ставки на реінвестований прибуток.

Тимчасовий розподіл відрахувань виникає завдяки прискоренню відрахувань чи відстрочки визнання доходів. Звичайною формою прискорення відрахувань є прискорена амортизація, коли вартість придбаного активу може списуватися згідно з нормою, яка перевищує економічну норму амортизації. Це набуває форми коротшого періоду амортизації або спеціального відрахування у перший рік.

Загальне зниження податкових ставок може бути надане для доходів, що надходять із певних джерел, або фірмам, котрі відповіда­ють визначеним критеріям. Ці знижки відрізняються від податкових канікул, оскільки податкова заборгованість фірм відміняється не повністю; ними можуть користуватися не тільки нові підприємства; вони включають доходи існуючих підприємств і є необмеженими у часі.

Вільні економічні зони - це регіони з особливим режимом оподаткування. Фірми, що працюють у цих регіонах, можуть отриму­вати різні пільги. До цих пільг належить і просто вільний доступ до реєстрації та звільнення від деяких податків і мита на інвестова­ний капітал. Ці пільги часто пов'язані з умовою, за якою діяльність фірми спрямована на іноземні ринки. На цю фірму поширюється такий режим, ніби вона розташована за межами митної зони країни, а звичайні митні та експортні збори стосуються тільки операцій між вільною економічною областю й іншою частиною країни.

Досвід ухилення від оплати податків із використан­ням податкових канікул. У країнах із перехідною економікою фірми вживають низку заходів для ухилення від сплати податків без порушення законодавства.

Фіктивна іноземна компанія може створюватися тоді, коли під­приємство з достатньою часткою іноземного капіталу отримує право на податкові канікули. Один із методів полягає у тому, що фонди національного підприємства передаються в офшорну компанію, яка, зі свого боку, реінвестує засоби в країну, так якби це була іноземна компанія.

Трансфертне ціноутворення зводиться до переведення прибутку від операції, яка не має права на податкові канікули, фірмам, на котрі це право поширюється, зокрема, на спільне підприємство. Наприклад,

99

Стимулювання та захист іноземних інвестицій

місцева компанія продає проміжні продукти спільному підприємству за ціною, що забезпечує весь прибуток від операцій спільному підприємству. Інші витрати, скажімо, витрати фінансування перено­сяться місцевою компанією на рахунок спільного підприємства.

Створення нового підприємства зводиться до утворення нової корпорації, яка купує активи існуючого підприємства, щоб мати право на стимули, попри відсутність нової діяльності. Так, наприклад, у будівельній промисловості використовується метод створення нових фірм для кожного нового об'єкта, що дозволяє їм постійно користу­ватися податковими канікулами.

Регіональне ухилення від сплати податків пов'язане з тим, що податкові канікули ставлять під ризик доходи інших юридичних осіб. Фірми, що експортують у треті країни, звичайно сплачують податки на прибуток від продажу. Іноді вони створюють перевалочні компанії в інших державах для купівлі товарів у експортуючої компанії, щоб згодом продати їх дійсному одержувачу, який перебуває у третій країні. Перевалочна компанія отримує право на податкові канікули, купує товари за собівартістю і переводить і з допомогою трансфертного ціноутворення собі всі доходи від продажу, захищаю­чись від податків шляхом податкових канікул.

Міжнародні аспекти податкових стимулів. Розгляд проб­лем прямих іноземних інвестицій не можна зводити тільки до режи­мів країни-джерела. Значення має і становище в країні перебуван­ня. Існує багато форм інвестування, серед яких основними є відділен­ня та філія. Відділення - це підрозділ іноземної компанії, яка здійснює інвестицію. Друга форма інвестування реалізується через філію. Філія є юридичною особою, і її доходи не включаються у доходи іноземної материнської компанії доти, поки вони не репатріюються У вигляді дивідентів.

Існує два основних типи оподаткування дивідентів, які сплачу­ються у країні перебування.

Перший тип оподаткування являє собою метод іноземного податкового кредиту. За цим методом країна перебування приймає свій режим оподаткування доходів при їх репатріації, але надає кредити на будь-які сплачувані іноземні податки за умови, що вони не перевищують тих податків у країні перебування, які стягувалися б із цих доходів. На практиці це означає, що країні-джерелу дають першу можливість обкласти податком доходи, але країна перебування приєднується до оподаткування доходу, якщо він недостатньо оподат-

100

Розділ 5

кований у країні-джерелі. Цей метод використовується у США, Японії, Італії, Англії, Іспанії, Португалії, Норвегії та інших країнах.

Альтернативною системою оподаткування доходів, отриманих за кордоном, є метод звільнення. Згідно з цим методом, далі репатрійо­вані доходи не оподатковуються. Таким чином, оподаткування стиму­лів, що має місце при методі податкових кредитів, не відбувається. Цей метод діє в Австрії, Німеччині, Франції, Канаді, Данії, Фінляндії та інших країнах.

Для підвищення ефективності використання прямих іноземних інвестицій застосовується метод «утримання від стягування подат­ків». Вважається, що з доходів вже були повністю отримані податки, причому платник не мав податкових стимулів. Завдяки цьому вся вигода податкового стимулювання дістається інвестору, а не просто перераховується у казначейство країни перебування. Звичайно утри­мання від стягування податків відбивається у межах податкової угоди. Цей метод дозволяє країні-джерелу надавати податкові зниж­ки, не турбуючись про те, що вона просто переказує гроші у казна­чейство більш розвинутих країн. Можна вважати, що ці засоби служать для охорони суверенітету країни-джерела. Це дає країні-джерелу більше свободи при розробці системи стимулювання.

У країнах із перехідною економікою прямі іноземні інвестиції відіграють важливу роль в економічних процесах, що відбуваються. Водночас під урядовим контролем треба постійно тримати всі факто­ри, які можуть стримувати залучення та використання прямих інозем­них інвестицій. Крім того, необхідно слідкувати за тим, щоб податкова система не стримувала інвестиції.

Таким чином:

1. Насамперед необхідно створити стійку законодавчу структу­ ру оподаткування відповідно до міжнародних норм.

2. Податкові канікули у перехідній економіці можуть відігравати суттєву допоміжну роль на даному етапі створення бази ринкової діяльності у країні.

3. Ступінь передбачених податкових пільг за інвестований капі­ тал і кредити потрібно обмежити.

4. Інвестиції, що дають право на стимулюваня, мають бути чітко визначені, а правила - максимально прості.

5. Стимули повинні вводитися тільки на обмежений період.

6. Податкові канікули слід використовувати лише на відповідні

Стимулювання та захист іноземних інвестицій 101

їхньому призначенню цілі. Інакше вони можуть призвести до зло­вживань.

7. Країни з перехідною економікою будуть імпортувати капітал. Тому податкова політика повинна забезпечити країнам-джерелам справедливу частку прибутку підприємств, що функціонують на їхній території.

8. Мережа податкових угод є важливою частиною податкової політики, спрямованої на залучення іноземних інвестицій. Існує дві категорії таких угод, розрахованих на стратегічні перспективи. Пер­ ша - угоди між країнами регіону й іншими країнами, друга - угоди між країнами регіону.

9. Податкова конкуренція - важливий чинник роботи з податко­ вими стимулами.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

Інвестиції; інвестиційний інститут; фінансові інвестиції; реальні інвестиції; інтелектуальні інвестиції; холдингова компанія; фінансова група; фінансова компанія; інвестиційний фонд; структура капіталу; портфель інвестицій; інвестиційний ділер.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Які основні спонукальні мотиви залучення прямих іноземних ін­ вестицій в економіку країни?

2. Які головні чинники, що сприяють отриманню прибутку від прямих іноземних інвестицій?

3. У чому полягає зв'язок прямих іноземних інвестицій з доступом до сучасної техніки та технологи?

4. Яка роль оподаткування у залученні та використанні прямих іно­ земних інвестицій?

5. Охарактеризуйте податкові стимули, їх типи та зміст?

6. У чому полягає ухиляння від сплати податків із використанням податкових канікул?

7. Які міжнародні аспекти податкових стимулів?

ЛІТЕРАТУРА:

Industrial Structure Statistics, OECD. - 1995.

International Monetary Fund (1995) Policy and Foreign Investments Countries at the

World. - 1995.

New Dimensions at Market Acces in a Global Economy, OECD. - 1995.

Research and Development Expenditure in Industry, OECD. - 1995.

Services: statistics at International Transactions, OECD. - 1995.

Statistical Yearbook. - 1995.

Trade and Development Report. - 1995.

World Investment Report. - 1995.

102

Розділ 6

РОЗДІЛ 6

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

У зарубіжній практиці «вільні економічні зони» є, як правило, невеликими територіальними анклавами з особливо сприятливим режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов'язаними з національним ринком і орієнтованими переважно на розвиток екс­порту.