§ 4. Система муніципального права

Систему муніципального права складають інститути і норми му­ніципального права.

Основними складовими системи муніципального права є його інститути, які являють собою групи правових норм, що регулюють найбільш споріднені муніципальні відносини, тобто системи відно­син у сфері місцевого самоврядування.

Наявність інститутів муніципального права об'єктивно обумов­лена наявністю відносно самостійних, внутрішньо споріднених — за змістом і формою — груп муніципальних відносин, наприклад: місце­ві вибори, референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлен­ня територіальних громад; організація і діяльність представницьких

органів місцевого самоврядування, його виконавчих органів; статус сільських, селищних, міських голів тощо.

Іншим, не менш важливим фактором, що зумовлює становлен­ня та функціонування інститутів муніципального права, як і інших галузей права, є наявність певних систем чи сукупностей відповід­них правових норм, які мають, як правило, єдине джерело у вигляді закону чи низки тісно пов'язаних між собою законів або розділів чи розділу комплексного закону.

Вирішальне значення для становлення системи муніципального права в Україні мали прийняття чинної Конституції і на її основі За­кону "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до чинної Конституції, цього Закону та інших зако­нодавчих актів, прийнятих на їх основі і у відповідності з ними, осно­вними інститутами муніципального права України є:

• інститут загальних засад місцевого самоврядування;

• інститут територіальних громад;

• інститут форм безпосереднього волевиявлення територіаль­них громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та ін­ших форм безпосередньої демократії;

• інститут представницьких органів місцевого самоврядування

(рад);

• інститут виконавчих органів місцевого самоврядування;

• інститут сільських, селищних, міських голів;

• інститут органів самоорганізації населення;

• інститут територіальних основ місцевого самоврядування;

• інститут комунальної власності;

• інститут фінансових основ місцевого самоврядування;

• інститут об'єднань органів місцевого самоврядування;

• інститут гарантій місцевого самоврядування;

• інститут юридичної відповідальності органів і посадових осіб системи місцевого самоврядування. _^_

Інститут загальних засад місцевого самоврядування являє собою групу (систему) конституційно-правових норм, які визначають став­лення держави до місцевого самоврядування (визнання і гарантуван­ня), його місце в системі безпосередньої і представницької демокра­тії, можливості участі громадян України у його здійсненні, поняття, принципи, систему, правові, організаційні, матеріальні, фінансові та інші основи, відносини з органами державної влади, підприємствами

-28-

-29-

М уніципальне право України

Розділ І. Муніципальне право як галузь права України

і організаціями та можливості об'єднання з іншими органами місце­вого самоврядування.

Інститут територіальних громад являє собою групу конституційно-правових норм, які містять визначення поняття те­риторіальної громади, її місце в системі місцевого самоврядування, основних функцій і повноважень.

Інститут форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад є системою норм, які регулюють організацію і проведення міс­цевих виборів, референдумів та інших форм безпосереднього воле­виявлення територіальних громад і участі громадян у вирішенні чи обговоренні, ініціюванні питань місцевого значення.

Інститут представницьких органів місцевого самоврядування є одним із найвагоміших інститутів муніципального права. Він являє собою систему конституційно-правових норм, які визначають сис­тему, структуру і склад представницьких органів місцевого само­врядування всіх рівнів — сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, їх функції і повноваження, порядок діяльності, статус депутатів місцевих рад та депутатських об'єднань.

Нерідко в окремі інститути виділяють систему, структуру і склад різних рівнів рад, їх функції і повноваження, статус депутатів місце­вих рад та інші групи норм щодо представницьких органів місцевого самоврядування в силу відносно самостійного характеру правових норм, які регулюють відповідні відносини. Ці інститути в багатьох відношеннях є об'єктивною реальністю, але іншого рівня, не з числа основних. Інститут виконавчих органів місцевого самоврядування є групою (системою) правових норм, які регулюють організацію і ді­яльність органів виконавчої влади, муніципальну службу і визнача­ють статус муніципальних службовців.

Інститут сільського, селищного, міського голів є порівняно новим інститутом муніципального права, який являє собою групу норм, що визначають статус цієї посадової особи.

Інститут органів самоорганізації населення — це група норм, які регулюють організацію і діяльність будинкових, вуличних, кварталь­них та інших органів самоорганізації населення.

Інші інститути муніципального права — це являють собою групи правових норм, які визначають статус територіальних, матеріальних чи фінансових основ місцевого самоврядування, його гарантії та від­повідальність органів і посадових осіб.

Первинним елементом системи муніципального права є муніци­пальні норми: ~~

Це загальнообов'язкові правила поведінки, які встановлюють­ся народом, державою, органами державної влади, територіальними громадами, органами або посадовими особами системи місцевого са­моврядування та іншими його суб'єктами.

Муніципально-правові норми, як і норми інших галузей права, поділяються на кілька видів, зокрема за їх суттю, змістом, формами, джерелами, місцем і часом дії, об'єктами і суб'єктами муніципальних правовідносин тощо.

За юридичною силою, розрізняють такі муніципально-правові норми: 1) конституційні, які мають найвищу юридичну силу; 2) за­конодавчі, які мають вищу юридичну силу; 3) підзаконних актів; 4) суб'єктів місцевого самоврядування.

За змістомізшіі^що виражається в муніципально-правових нор­мах, вони поділяються на такі види норм: 1) уповноважуючі (нада­ють або визнають права суб'єктів правовідносин); 2) зобов'язуючі (передбачають обов'язки); 3) забороняючі (передбачають заборони щодо певних напрямів, способів або засобів діяльності, поведін­ки); 4) дозвільні (передбачають дозволи щодо певної поведінки або діяльності).

Так, відповідно до ч. 6 ст. 140 Конституції України, сільські, селищні, міські ради можуть дозволити за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи само­організації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, що є дозвільною нормою у регулюванні відносин самоорганізації населення.

За способом вираження волі муніципально-правові норми поді-ляютьсяТїа такі види: а) імперативні (передбачають, як правило, од­нозначність їх розуміння, тлумачення і дії, поведінки у відповідності з ними); б) диспозитивні (передбачають багатоманітність у їх розумін­ні, тлумаченні і поведінці у відповідності з ними); в) рекомендаційні (пропонують певні види чи напрями діяльності, які обираються на розсуд, з волі суб'єкта відповідних правовідносин) і г) декларативні (проголошують як об'єктивно найбільш прийнятні правила поведін­ки суб'єктів муніципальних правовідносин).

-ЗО-

-31-

Муніципальне право України

Розділ І. Муніципальне право як галузь права України

З а 22Е5£Ї?£2М здійснюваних функцій^ муніципально-правові ; норми поділяються на правотворчі, установчі, регулятивні, охоронні та інформаційні (норми-дефініції та ін.)

Залежно від характеру відносин, що регулюють муніципально-правові норми, їх поділяють на матеріальні і процесуальні (процедурно-процесуальні).

Залежно від меж ДІЇ муиіципально-правових норм їх поділяють на загальні (норми-принципи, норми-дефініції) та інституційні (під-галузеві) норми.

За простором, територією дії муніципально-правові норми поді­ляються на: 1) норми, що діють на всій території України і 2) норми, що діють в межах відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць (норми актів, що приймаються територіальними громадами та органами місцевого самоврядування).

За часом дії муніципально-правові норми поділяються на постій­ні, які складають більшість норм, і тимчасові, зокрема норми, перед­бачені перехідними положеннями Конституції, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законів.